Публікації 2018-05-24T05:45:17+03:00
Українські Новини
96% злочинів проти журналістів не доходять до суду

96% злочинів проти журналістів не доходять до суду

На місці вбивства журналіста Шеремета
На місці вбивства журналіста Шеремета

У 2017 році Національна спілка журналістів зафіксувала 90 випадків фізичної агресії по відношенню до журналістів і констатувала зростання кількості нападів. Цей самий тренд відображає і прокурорська статистика, що включає звіти поліції. Якщо в 2015 році, відповідно до прокурорської статистики, було зафіксовано 135 випадків нападу та перешкоджання роботі журналістів, то в 2017 – вже 284 випадки погроз, ушкодження техніки й інших фактів перешкоджання журналістській діяльності.

Фіксують більше...

Головною "журналістською" статтею в Кримінальному кодексі була й залишається стаття 171 "Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів". Саме за нею порушується переважна більшість справ. За цією статтею в 2017 році було зареєстровано 219 кримінальних проваджень. На 24% більше, ніж в 2016 році, й на 82% більше, ніж у 2015. При цьому більш охоче почали вносити в ЄРДР "журналістські" справи й за 4 статтями, які в КК з'явилися в 2015 році.

Збільшення кількості внесених до ЄРДР справ не може не тішити. Це означає, що журналістам менше відмовляють на первинному етапі реєстрації самого факту нападу або перешкоджання.

За 2015-2017 роки до ЄРДР було внесено 641 справу за 5 "журналістськими" статтями Кримінального кодексу. 38% справ було закрито на стадії слідства. 62% продовжували розслідувати. Більшість таких справ стають "висяками". Їх потім списують за строком давнини. Але в деяких випадках слідству вдається домогтися успіху. Якщо успіхом можна вважати передачу справи в суд. За 3 роки в суд потрапили 27 справ. Це 4% від всіх внесених до ЄРДР випадків.

Формулювання при закритті справ на стадії слідства стандартні: "установлено відсутність події правопорушення" або "з'явилося судове рішення за цим епізодом, кваліфіковане за іншою статтею КК", тощо.

В органах слідства стверджують, що більшість "журналістських" справ закривають на стадії слідства через перекваліфікацію на інші, більш суворі статті Кримінального кодексу. Але перевірити це неможливо. Доступ до Єдиного реєстру досудових розслідувань мають лише слідчі.

Один із яскравих прикладів закриття таких справ – випадок з нападом на знімальну групу програми "Наші гроші". Поліція просто закрила кримінальне провадження про пограбування знімальної групи програми "Наші гроші з Денисом Бігусом" під час зйомки маєтку нардепа Ігоря Котвицького (Народний фронт), якого називають "гаманцем Авакова". І протягом чотирьох місяців слідство приховувало дані про сам факт закриття справи. Слідчий Нацполіції "не побачив" складу злочину в задокументованих діях охорони бізнес-партнера міністра МВС Авакова й "забув" сповістити про це постраждалу сторону.

Можливо, певна частина із внесених до ЄРДР "журналістських" справ перекваліфікується на інші статті, ще частина закривається через досудове врегулювання. Але можна сміливо припустити, що велика кількість справ закривається "по-тихому", як у випадку з Бігусом.

До судів доходить 4% справ

Доходять до суду тільки одиниці поліцейських розслідувань щодо нападу на журналіста або перешкоджання його роботі.

За статтею 171 щороку в суди потрапляють лише 5-6 справ. Якщо в 2015 році це було 4% від всіх розпочатих кримінальних проваджень, те вже в 2017 році цей показник опустився до 2,7%. Тобто шанс домогтися справедливого покарання для зловмисника, що напав на журналіста, має лише кожна 37-ма (!) справа.

Трохи гірша картина з "новими журналістськими статтями". Якщо в 2016 році в суд було подано 6 таких справ, то в 2017 році - лише 2.

*Нажмите на таблицу, чтобы увидеть больше

*Нажмите на таблицу, чтобы увидеть больше

Майже немає засуджених за злочини проти журналістів

Нарешті, жирну крапку ставлять дані Державної судової адміністрації про кількість осіб, що понести покарання за злочини проти журналістів і вироки щодо яких набули чинності.

Із 27 справ, які потрапили в суди в 2015-2017 роках, були визнані винними в порушенні прав журналістів 10 осіб. На жаль, статистика не дає можливості сказати, у скількох справах ці 10 засуджених фігурували. Деякі з засуджених були звільнені від покарання за законом "Про амністію в 2016 році".

Щоб зрозуміти, що ж робить "журналістські" статті юридично безкарними, досить проаналізувати судові рішення за 2017 рік. Є випадки, коли судді вочевидь "зливають" справу. Але найчастіше справи залишаються безкарними через неякісно проведене розслідування, коли в суді не можуть чітко пояснити провину обвинувачуваних.

У 2017 році в судах було розглянуто 7 справ за статтею 171. За трьома з них кваліфікація "перешкоджання журналістській діяльності" визнана помилковою, в одному випадку обвинувачуваний визнаний невинуватим, у двох – обвинувачувані визнані винуватими, але звільнені від відповідальності за амністією, і ще в одному випадку підсудний отримав умовне покарання.

За статтею 345-1 "Погроза або насильство у відношенні журналіста" розглянуто дві справи. Один з підсудних отримав умовне покарання. І лише в одній (!) із 9 справ підсудний був визнаний винуватим і отримав реальний строк.

Єдиний дійсно обвинувальний вирок виніс у жовтні 2017 року Вінницький міський суд. Стосувався він епізоду піврічної давнини.

У травні поліція затримала на околиці Вінниці автомобіль, у якому їхали п'яні водій і пасажир. На фіксацію затримання прибув і профільний журналіст вінницького видання RIA. Це дуже не сподобалося п'яному пасажирові, й він почав погрожувати журналістові. Останній спробував пояснити, що знімає не його, а роботу поліції, й навіть відійшов убік. Але розлючений пасажир не вгамувався – наздогнав журналіста й почав бити, аж поки його не скрутила й не закувала в кайданки поліція. Тим часом водій машини благополучно втік у найближчу лісопосадку.

У суді обвинувачуваний відмовився давати будь-які показання й категорично не визнав свою провину. Єдиним аргументом, який він надав, була довідка із психоневрологічного диспансеру, де він раніше проходив лікування. Щоправда, це не переконало суд: він визнав підсудного винним і засудив до 3 років позбавлення волі.

В іншому випадку за статтею 345-1 Печерський райсуд Києва обмежився умовним покаранням

Як видно з тексту судової постанови, у січні 2016 року в підземному переході метро "Дружби народів" чоловік спочатку штовхнув у спину, а потім побив журналіста, який у цей час виконував редакційне завдання. Підсудний визнав свою провину й "щиросердно покаявся". Втім, із судового рішення неможливо зрозуміти, що саме трапилося. Засідання фактично не проводилося. З огляду на каяття, суддя вирішив не досліджувати матеріали справи й не заслуховувати сторони. Він засудив "покаянного" на один рік і відразу ж звільнив від покарання з випробним терміном на рік.

Умовний строк визначив обвинувачуваному за статтею 171 Мукачівський міськрайонний суд Закарпаття.  Причому тут "журналістська" стаття була лише супутньою, основне ж обвинувачення було за ч. 4 ст. 296 "Хуліганство за допомогою вогнепальної або холодної зброї", заздалегідь приготовленої для злочину.

У червні 2015 року підсудний біля власної кав’ярні "Дежавю" затіяв скандал з іншими людьми. При цьому розстріляв із 9-мм "гумостріла" двох своїх опонентів і їхню машину, а третього збив із ніг і приставив пістолет йому до скроні. Потому спокійно поїхав і викинув пістолет у річку.

Через день на місце події приїхала знімальна група НТН. Як записано в судовому рішенні, обвинувачуваний вимагав від журналістів "припинити зйомки без його дозволу". Після чого почав штовхати оператора й закривати долонею об'єктив. Ударив рукою по об'єктиву; він нього відпала бленда і камера перестала працювати.

У суді підсудний "щиросердно покаявся". І хоча його дружина стверджувала, що журналістів він не зачіпав, а бленда камери "відпала сама", суд не повірив її словам. За статтею 171 суд засудив його на 2 роки, за статтею 296 - на 4 роки. Після чого обрав більше суворе покарання – 4 роки, але звільнив від його відбування за статтею 75 КПК із випробним терміном на два роки. А також зобов’язав виплатити по 100 тисяч кожному з потерпілих під час стрілянини й 21 тисячу – телеканалу на ремонт камери.

Звільнені за амністією...

Частіше, ніж умовне покарання, суди використовували такий інструмент, як амністія. Таке рішення, зокрема, прийняв Хустський районний суд Закарпатської області.

Тут обвинувачуваним виявився голова Нижньобистрівської сільради Хустського району. Який вирішив провести сесію сільради в закритому режимі, вигнавши із залу засідань журналістів. Після цього журналістка "Сили народного контролю" звернулась у сільраду із двома запитами, у яких просила надати копії протоколів засідання, списки орендарів виділених земель і декларації про доходи чиновників ради. Але й тепер голова ради розпорядився не відповідати на запити.

У суді обвинувачуваний повністю визнав провину, але відмовився від дачі показань. Суддя зазначив, що обвинувачуваний "шкодує про те, що зробив", і "утримує двох неповнолітніх дітей". При цьому, незважаючи на те, що суд проходив у жовтні 2017 року, підсудний попросив застосувати до нього закон "Про амністію в 2016 році". А постраждала журналістка на отриманні відповідей на свої запити неначебто вже й не наполягала.

Суд визнав голову Нижньобистрівської сільради винним у правопорушенні, передбаченому частиною 3 статті 171 КК. І призначив йому штраф у 3400 грн без обмеження права займати посади. Щоправда, відразу й звільнив від покарання на підставі ст.1 закону "Про амністію в 2016 році".

За тією ж "торішньою амністією" звільнив від покарання охоронця ринку "Лук’янівський" Шевченківський райсуд міста Києва.

Як вказано в судовому рішенні, у серпні 2016 року охоронець ринку "Лук’янівський" підійшов до спецкора й оператора програми "Свідок" каналу НТН і "намагався не пустити їх на територію ринку". Штовхав, хапав руками, перешкоджав фізично. У суді покаявся, заявив, що "була вказівка дирекції не дозволяти зйомку без її дозволу". Подав клопотання про амністію, оскільки "утримує неповнолітню дитину".

Телестудія заявила ще й цивільний позов. Але, як сказано в рішенні, "оскільки представники каналу не прибули, суд вирішив залишити його без розгляду". У підсумку - штраф 850 гривень, які підсудний не платитиме завдяки закону "Про амністію в 2016 році".

Визнав невинуватим підсудного, що заявив претензії на керівництво муніципальним телеканалом, і Мелітопольський міськрайонний суд.

У цьому випадку телеканал ТРК "Мелітополь", схоже, просто став заручником політичних розбирань. Ще в листопаді 2015 року новообрані депутати Мелітопольської міськради провели сесію, на якій, серед іншого, вирішили замінити директора ТРК. Законність цієї сесії була оскаржена в судах командою мера Мелітополя. 6 липня 2016 року Дніпропетровський адміністративний суд став на бік міськради. І вже 20 липня "новий директор" за допомогою депутатів спробував зайняти "своє робоче місце".

Слідство стверджувало, що через силове захоплення кабінету директора було перервано передачі ТРК. Але, як заявили в суді свідки, кабінет директора не обладнаний для ведення передач, а в  технічні приміщення сторонні особи не заходили. Робота ж каналу припинилася через перебої зі світлом, на які підсудний ніяк не міг вплинути.

Суд визнав обвинувачуваного невинуватим. При цьому суди щодо "законних/незаконних" сесій у Мелітополі тривають. А телеканалом керує людина, призначена пізніше рішенням мера.

Окремо можна зупинитися на трьох судових рішеннях, де вочевидь виграшні процеси завершилися фіаско: в одних випадках – "завдяки" унікальному трактуванню законодавства суддями, в інших – через бездарно підготовлену слідством доказову базу.

3,5 тис грн штрафу за удар журналістки у скроню

Найбільш безпрецедентним видається рішення, прийняте головою Чигиринського районного суду Черкаської області Світланою Ткаченко.

У цієї справи довга передісторія судових позовів між газетою "Чигиринские вести" та впливовою в місті громадською організацією "Народна рада". Інцидент стався під час розгляду судом позову ГО до газети в грудні 2016 року.

Як випливає з рішення суду, на засідання прибула одна з редакторок газети, що мала редакційне завдання "висвітлювати перебіг судового засідання". Втім, обвинувачуваний і свідки з його боку не визнають її журналісткою й стверджують, що вона прийшла на судове засідання як представник відповідача за позовом ГО. Як би там не було, під час засідання на вулиці почалася якась метушня, хтось сказав, що там "б'ють атошників", які прийшли підтримати газету в суді проти місцевої ГО. Усі висипали на вулицю, а журналістка почала знімати ці події.

У цей час до неї підбіг обвинувачуваний і заявив, що "забороняє його знімати", після чого наніс жінці кілька ударів, у тому числі - кулаком в обличчя, вихопив у неї планшет і намагався стерти відеозаписи. Такі дії підтверджують всі, хто був присутнім при цьому, тільки свідки з боку обвинувачуваного стверджують, що журналістка знімала не те, що відбувалось на вулиці, а конкретно обвинувачуваного і його компанію.

Здавалося б, справа гранично зрозуміла, але, як видно з тексту постанови, суддя поклала всі свої сили на перекваліфікацію справи з "журналістської" 171-ї статті на статтю 125 (навмисне легке тілесне ушкодження).

За класифікацією суду, чоловік наніс жінці спочатку "удар кулаком у руку" а потім "удар кулаком у плече, але рука зісковзнула й влучила їй в обличчя". Відповідно до наданої слідством довідки медекспертизи, журналістка отримала, крім синців на плечі й рани правої кисті "травматичне забиття в області скроні" та струс мозку. Уже на самому засіданні, навіть не замислюючись, що таке визнання лише обтяжує провину, сам обвинувачуваний зізнався, що професійно розбирається в нанесенні ударів. "Він є спортсменом і не може зрозуміти, як міг одночасно нанести три удари", – сказано в судовому рішенні. З його слів, він лише закривав рукою планшет, постраждалу не бив і нічого стирати не намагався.

А далі низкою пішли "свідки" з очолюваної підсудним ГО, які відверто суперечили один одному, намагаючись обілити свого колегу. Одні стверджували, що хтось невідомий зробив підсудному підніжку, "він упав у бік постраждалої й зачепив її". Інші – що його свідомо збили з ніг "двоє атошників" і він випадково зачепив планшет. Треті – що він просто закривав рукою камеру планшета, просячи не знімати. Четверті – що його "потягли в кущі" уже "четверо атошників", і він ухопився за планшет. П'яті – що він просто забирав планшет і постраждалої руками не торкався. Все це озвучувалося на противагу результатам медекспертизи і представленим у суді відеозаписам, де було чітко видно нанесення побоїв. Суддю навіть не збентежили взаємовиключні показання, через які переважна більшість цих "свідків", за логікою, мала понести кримінальну відповідальність за свідоме лжесвідчення в суді.

На цьому чудеса "судової еквілібристики" не закінчилися. Складається враження, що дві третини рішення суддя Ткаченко присвятила доказам "не журналістської" кваліфікації інциденту. Так, суддя з ходу відмовилася визнавати в цих подіях статтю 171. На її думку, "оскільки постраждала була послана редакцією висвітлювати засідання, а не проводити відеозйомку на вулиці", то вона не займалася в момент зйомки журналістською діяльністю. "Основним безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ч.1 ст.171, є встановлений порядок здійснення законної професійної діяльності журналіста", який не був дотриманий, - резюмувала суддя.

Далі – більше. Підсудний не вважав постраждалу журналісткою і просив не проводити його приватну відеозйомку. "З показань не випливає, що підсудний за даних обставин усвідомлював, що своїми діями перешкоджає законній професійній діяльності журналіста", - робить висновок суддя. Згадала суддя й про резолюцію №1165 Ради Європи "Право на приватність", забувши, щоправда, уточнити, що це право не поширюється на участь у публічних заходах і протиправних діяннях, якими є "фізичні сутички" з опонентами біля будівлі суду. Згадала вона також статтю 307 ЦК України, що забороняє знімати особу без її згоди на кіно-, фото- або відеоплівку. Знову, щоправда, не уточнивши, який вид плівки був у відібраному підсудним планшеті Nexus. "З огляду на сказане, суд дійшов висновку, що під час подій обвинувачуваний діяв з метою захисту свого права на недоторканність особистого життя, а відеозйомка його особисто в той час, як він категорично висловився проти цього, суперечила вимогам закону", - резюмувала суддя.

Підсумок – кваліфікацію за статтею 171 було знято. Що ж до статті 125, то суд вирішив, що "обвинувачуваний може виправитися без ізоляції від суспільства" і присудив "спортсменові, активістові" 950 грн штрафу. І ще 470 грн - компенсації постраждалій за лікування та 2 тис грн за моральний збиток. При цьому до компенсації були включені тільки витрати за виписками з лікарні. Квитанції з аптек не були прийняті судом до розгляду, оскільки в них не уточнювалося, що придбані ліки "мають причинний зв'язок з отриманими тілесними ушкодженнями".

Слабка доказова база

На цьому тлі два інших рішення не видаються таким вже "судилищем" і свідчать швидше про недостатню роботу слідства.

Так, Марганецький міський суд Дніпропетровської області відхилив позов за статтею 171, прямо вказавши, що слідство не змогло надати достатні докази провини обвинувачуваного.

У травні 2016 року власник кількох нежитлових приміщень ударив по відеокамері знімальної групи програми "Стоп корупція" "5 каналу". Експертиза камери показала: "порушена робота сервоприводу трансфокатора, проблеми зі стабільністю фокусування при зумуванні, фізично зіпсована бленда об'єктива". Можна тільки здогадуватися, чи зрозуміли хоч щось із цього висновку судді. Оскільки багато аргументів на захист обвинувачуваного сприймаються як відверте глузування. Наприклад, обвинувачуваний нібито не знав, що нападає на журналістів, оскільки не міг роздивитися на мікрофоні логотип "5 каналу" через "поганий зір". "Наявність мікрофона й відеокамери не свідчить про приналежність до журналістів", – стверджує суддя. При цьому заявляє, що, відповідно до Закону "Про друковані ЗМІ", журналіст зобов'язаний пред'являти документ, який підтверджує особу. А відповідно до Закону "Про державну підтримку ЗМІ й соціальний захист журналістів", має бути "обладнаний знаковими, сигнальними й іншими засобами позначення як представник преси".

Оскільки йдеться про телеканал, що не є ні "друкованим ЗМІ", ні об'єктом "державної підтримки", такі відсилання звучать трохи по-дурному. Але факт залишається фактом – обвинувачення було пасивним і не змогло надати жодного аргументу на противагу висновку судді про "відсутність у діях підсудного складу злочину".

І нарешті, Кіровський райсуд Дніпропетровська розглядав справу обвинувачуваного в побитті в складі групи мітингувальників і журналістів. Це одна з тих самих "справ Майдану", на розслідуванні яких наполягають НСЖУ й міжнародні організації.

Тут у підсудного стаття 171 була лише додатковою, основне обвинувачення будувалося за ст. 28 "Злочин, скоєний групою осіб за попередньою змовою", і ст. 340 "Незаконне перешкоджання організації та проведенню зібрань, мітингів, демонстрацій".

Як сказано у судовому рішенні, у січні 2014 року підсудний "у змові з заступником голови Дніпропетровської ОДА" вирішив перешкоджати місцевому Євромайдану. А саме – бити заготовленими дерев'яними палицями мітингувальників. Конкретно у групі підсудного, за даними слідства, значилися 50 осіб. І коли 19 січня близько тисячі мітингувальників підійшли до будівлі обладміністрації, їх зустріли 300 "тітушок" із битками. Вони побили мітингувальників, журналістів, розбили телевізійні камери.

Після цього підсудний "засвітився" ще в одному епізоді - у складі групи біля стадіону напав на одного з активістів Євромайдану й наніс йому травми різного ступеня важкості, в тому числі - відкриту черепно-мозкову травму, вже залізним прутом.

У суді підсудний свою провину не визнав, як і наявність масової змови. Заявив, що вийшов бити мітингувальників один із політичних міркувань, а вже на площі зустрів однодумців.

Як показало судове засідання, слідство виявилося "не готове" до повного провалу на стадії допиту свідків. Під час "пригод" підсудний орудував у масці. І ніхто з потерпілих на площі перед ОДА, як і ніхто з журналістів, не зміг його чітко ідентифікувати. "Нападники були в масках", – одностайно заявляли потерпілі.

Фактично було доведено один епізод – із побиттям біля стадіону. Тут підсудний був уже без маски й потерпілий зміг чітко його ідентифікувати.

Звісно, суд відмовив у кваліфікації справи за статтею 171 через презумпцію невинуватості. "Провину в конкретному епізоді зобов'язане доводити обвинувачення, а тут немає доказової бази", - резюмував суддя.

Підсудного  визнали винуватим лише за одним епізодом, де була відкрита черепно-мозкова травма. Засудили на 3 роки 10 місяців. І відпустили в залі суду, оскільки фактично він відбув цей строк під вартою під час слідства.

В підсумку

Поліція та прокуратура стали вносити до ЄРДР більше "журналістських" справ. Але, на жаль, це поки єдине, що може потішити журналістів, які потерпіли у 2017 році. 38% справ закриваються на первинному етапі. Ще 58% справ переходять у "висяки", розслідуються роками з мінімальним шансом потрапити в суд. Близько 4% справ доходить до судів. З них, як свідчить судова практика минулих років, лише в кожному третьому випадку нападника визнають винним. Іншими словами, 96% злочинів проти журналістів залишаються безкарними. А безкарність породжує нові злочини.

 

––––

Як розслідували справи про напади на журналістів у 2016 році – читайте в попередньому матеріалі "Українських Новин"

 

 


Архів
Новини
Лоукостер анонсував ще один авіарейс з України в Польщу 22:45
У Києві вандали розмалювали графіті часів Євромайдану на Грушевського 22:20
 Націоналіст у загальних рисах розповів свою версію початку інциденту. Фото: Думська
Наздогнав і добив: Стрім Стерненка доводить, що це було вбивство, - ЗМІ 22:00
Для президента Словенії в Києві зняли номер за 11 тисяч гривень на добу 21:58
Трамп повідомив, що зустріч з Кім Чен Ином все ще може відбутися 12 червня 21:36
Розшукуваний Інтерполом іноземець хотів під виглядом фаната ЛЧ пробратися в Україну 21:28
Раніше вболівальники Ліверпуля були визнані найгучнішими серед всіх команд англійської Прем'єр-ліги
Фото дня: Фанати "Ліверпуля" влаштувалися на Хрещатику і створюють Києву футбольний настрій 21:12
Випускник від хвилювання випадково придушив птицю. Скріншот відео
Придушив від хвилювання: випускник в Пензі запустив у небо мертвого голуба 20:48
Депутати і Кабмін закликали розслідувати причетність Андрія Павелка до завищення кошторисів на будівництво футбольних полів 20:35
Зараз вирішується питання про обрання підозрюваним запобіжного заходу. Фото: прес-служба НАБУ.
Голова сільради Київської області попався на хабарі в $90 тис 20:20
більше новин

ok