• Публікації
  • Авіапром. Набираючи висоту... Не помилитися б у виборі штурманів
2678

Авіапром. Набираючи висоту... Не помилитися б у виборі штурманів

Поглиблення співробітництва в авіабудівництві з Росією після зміни української влади може не тільки не зупинитися, а навіть прискоритися.

Поглиблення співробітництва в авіабудівництві з Росією після зміни української влади може не тільки не зупинитися, а навіть прискоритися. Але за однієї умови. Її недавно Президентові України Віктору Януковичу озвучив Президент Російської Федерації Дмитро Медведєв. "Наші підприємства поки що зберігають технологічні зв'язки, і потрібно зробити все, щоб ці технологічні зв'язки не були зруйновані внаслідок політичної короткозорості керівництва і внаслідок конкуренції з боку третіх країн", - зазначив Медведєв на прес-конференції в Кремлі після переговорів з Януковичем.

Україна для Росії, на думку фахівців, цікава не тільки своїм потенціалом росту або знайомими технологічними зв'язками. Вітчизняним авіабудівникам, насамперед, є чим пишатися і що запропонувати партнерам зараз. Адже кілька останніх років, незважаючи на тяжкі економічні часи, вдалося реалізувати ряд великих проектів. Серед них - перший серійний Ан-148, виготовлений на "Київському авіаційному заводі "Авіант" (нині вже філія "Серійний завод "Антонов" ДП "Антонов"), який незадовго до цього почали "витягати з боргової ями". А на сьогодні у перспективі в заводу - виготовлення 123-х лайнерів або агрегатів до сімейства Ан-148/158/168 для Росії, України, Ірану, Казахстану, Куби, модернізація більше ніж 200 легких транспортних літаків Ан-32 повітряних флотів Індії, Мексики, Перу, а також будівництво близько 100 військово-транспортних літаків Ан-70 для міністерств оборони України і Росії. Словом, роботи вистачає...

Так, контракт із Індією, підписаний 15 червня минулого року, - один із найбільших за всю історію авіаційної галузі України. У модернізації 105-ти літаків Ан-32, що перебувають в експлуатації індійських ВПС, за чотири з половиною роки візьмуть участь підприємства концерну "Антонов" і авіазавод в індійському місті Канпур. Перші п'ять літаків днями вже прибули в Україну і почали модернізацію.

На початку квітня "антонівці" обіцяють викотити з ангара новий АН-158.

Не відстають і колеги з Харкова... Внаслідок заходів, вжитих для налагодження роботи Харківського авіазаводу, вдалося виконати поставки трьох літаків сімейства Ан-74 за контрактами з Лівією, Лаосом і Єгиптом (у червні Ан-74ТК-300Д передано у Лівію, у жовтні - Ан-74ТК-300Д у Лаос, у грудні - Ан-74Т-200А - у Єгипет). Також підписано контракт на поставку шести літаків Ан-32 в Ірак. А на початку грудня авіаційна влада Ірану заявила про зняття всіх обмежень на польоти й експлуатацію літаків Ан-140 у своїй країні. Досі на заводі в Ісфахані побудовано вісім літаків Ан-140, ще сім машин перебувають на різних етапах збирання.

Особливо важливим для українського авіапрому 2009 року стало вирішення давнього і складного клубка проблем щодо програми Ан-70. Росія підписала документи, які підтверджують її подальшу участь у програмі, відновила фінансування своєї частки робіт, почала нормальний процес взаємодії для подальшого розвитку цього літака. Відновлено підготовчу роботу російських і українських підприємств для налагодження виробництва модернізованих Ан-124-100, по-простому "Русланів", дуже затребуваних на світовому ринку. Володимир Путін торік однозначно дав зрозуміти, що Росія робить ставку на виробництво літака Ан-148, а на початку цього року ОАК заявила, що вносить Ан-140 (який зарекомендував себе дуже добре в експлуатації умовах Якутії) у свою виробничу лінійку. Більшість замовлень на українсько-російський літак Ан-148 і його модифікації Ан-158 і Ан-168 сформовані за участю російських компаній, зокрема "Ілюшин-Фінанс".

Саме тому росіяни зацікавлені в тому, щоб в українському авіапромі, який сьогодні почав виходити з кризи, не відбувалося жодних катаклізмів, які можуть призвести до мільярдних збитків російських виробників. На початку 2010 року генеральний конструктор АНТК "Антонов" Дмитро Ківа був налаштований на гарні результати... "Беручи до уваги приєднання "Авіанту", необхідно оптимізувати діяльність об'єднаного підприємства, налагодити роботу з випуску Ан-148 на серійному заводі "Антонов" і забезпечити своєчасні поставки агрегатів у Воронеж. "Антонов" також сприятиме нарощуванню темпу випуску літаків Ан-140 і Ан-74 на Харківському авіазаводі. Будемо продовжувати роботу і над модернізацією Ан-70, Ан-124, розробкою і просуванням нових варіантів Ан-74, виконувати зобов'язання з ремонту і поставок нових Ан-32, - перераховував він плани на поточний рік. - Одним із головних завдань є налагодження сучасної системи післяпродажного обслуговування літаків "Антонов", зокрема - створення центрів їх сервісного обслуговування в різних регіонах світу".

Однак успішне співробітництво України і Росії, якщо дотримуватися логіки Президента РФ, може знову опинитися під питанням. Оскільки, як стверджують джерела, в урядових кабінетах знову з'явився Олег Шевченко - екс-голова правління концерну "Авіація України" і директор колишнього заводу "Авіант". Кажуть, що він хоче курирувати в Мінпромполітики авіабудівництво...

Чи піде такий "штурман" на користь як українсько-російським відносинам узагалі, так і вітчизняному авіапрому зокрема? Фахівцям і широкій громадськості в керівництві галуззю Шевченко запам'ятався тим, що за нього серійне виробництво літаків стрімко наблизилося до нуля, борги підприємств досягли мільярдів гривень, і це за фінансування з боку держави, і зірваними контрактами з Лівією, Єгиптом, що призвело навіть до міждержавного скандалу. Ситуація з Лівією вимагала втручання уряду для налагодження контактів з Муаммаром Каддафі і відновлення співробітництва з цією країною.

Повернення в авіабудівництво пана Шевченка може призвести до нового витка конфліктів не тільки з авіабудівниками, але й із двигунобудівниками, зокрема з КБ "Прогрес" і близьким до Партії регіонів В'ячеславом Богуслаєвим (який не раз критикував роботу Шевченка й очолюваний ним концерн "Авіація України"). Шевченко активно заганяв колись і КБ "Івченко-Прогрес", і "Мотор-Січ" у концерн і конфліктував із покійним Ф.Муравченком, який був противником формування концерну за участю двигунобудівників.

У зв'язку з цим цікаво, що на можливе повернення в авіабудівництво Шевченка скажуть росіяни, яким він запам'ятався великими обіцянками і їх невиконанням. Зокрема, щодо поставок комплектуючих з "Авіанту" на ВАЛТ для серійного виробництва АН-148. А також бажанням налагодити виробництво "Русланів" з міфічною австрійською компанією Luftfahrttehnik-Projekttentwicrlung Gmb.

Може, саме тому Президент Медведєв висловив побажання, щоб короткозорі політики не втручалися в налагоджену систему співробітництва авіабудівників двох країн?



Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.