Попри очікування Кремля, Янукович може виявитись більше зацікавленим у зміцненні зв'язків з Вашингтоном, а не з Москвою.
Вступ на посаду нового президента України Віктора Януковича минулого тижня в російських ЗМІ коментувалася як довгоочікувана перемога Кремля, який намагався забезпечити йому перемогу на виборах ще п'ять років тому, але тоді цей план провалився через хвилю масових суспільних протестів, що ввійшли в історію під назвою "помаранчева революція".
Однак тепер, коли людина, яку Росія пророкувала в керівники колишньої сусідньої радянської республіки, прийшла до влади, вона, всупереч очікуванням Кремля, може виявитися більш зацікавленою у зміцненні зв'язків з Вашингтоном, а не з Москвою.
Порушивши традицію, що сформувалась у двосторонніх відносинах, Янукович свою першу закордонну поїздку зробить цього понеділка у Брюссель, де український президент відвідає штаб-квартиру Європейського Союзу, а не в Москву - цей візит у нього заплановано на п'ятницю. Таке рішення продиктоване прагненням відійти від іміджу кремлівського лакея і заявити про себе як прихильника подальшого поглиблення інтеграційних процесів з Європою й одночасно зміцнення зв'язків з Росією.
Та лінія, яку для себе вибрали В. Янукович і його оточення, полягає в тому, що новий лідер України має стати проукраїнським, а не проросійським і не прозахідним президентом. У своїй промові на церемонії офіційного вступу на посаду В. Янукович підкреслив, що Україна служитиме "мостом між Сходом і Заходом, і одночасно буде складовою частиною Європи й колишнього Радянського Союзу", а також " європейською державою, яка не входить ні в які блоки".
Яким буде конкретне втілення подібної політичної риторики в реальні дії, особливо у сфері стратегічно важливого для України енергетичного сектора, поки не зрозуміло, однак результати зустрічей, які відбудуться в нового українського президента на цьому тижні й у майбутні місяці, зможуть внести ясність у це питання.
Багато аналітиків сходяться в думці, що Москва більшою мірою, ніж Захід, буде розчарована в результатах правління Януковича, хоча б з тієї причини, що вона більшого від нього очікує. За п'ять років історії антагоністичних відносин з його попередником, прозахідником і героєм "помаранчевої революції" Віктором Ющенком Кремль нагромадив чимало претензій до сусідньої республіки, в результаті чого російсько-українські відносини стали досить прохолодними.
Серед головних завдань у відношенні України, які ставить перед собою російський прем'єр Володимир Путін, - одержання більшого доступу до української газопровідної системи, через яку Росія продає свій газ у Європу. Серед інших пріоритетних цілей російського керівництва можна назвати прагнення вплинути на Україну, щоб переконати її в необхідності згортання співробітництва з НАТО, продовження строків оренди порту базування російського Чорноморського ВМФ в українському порту м. Севастополя, а також забезпечення розширеного доступу російських інвесторів і бізнесменів до ринків сусідньої держави.
"Думаю, що наше політичне керівництво й великий бізнес очікують від Януковича більшого, ніж він може їм дати", - говорить незалежний російський політолог і вчений Дмитро Орєшкін, вказуючи при цьому, що фігура нового українського президента російськими ЗМІ була піднесена як "дуже проросійськи настроєного політика".
"Хоча насправді, - продовжує Д. Орєшкін, - Янукович змушений зважати на такий фактор, як необхідність розширення своєї політичної бази в російськомовній східній частині країни, що забезпечила йому перемогу на президентських виборах. Зібравши більше голосів у Східній Україні, він одержав менше голосів у виборців у західній частині країни, які втомилися від складних відносин з Росією і бажають домагатися більшої інтеграції з Європою".
На думку аналітиків, у Вашингтона і його європейських союзників з Україною пов'язано набагато менше очікувань. Частково це пояснюється тією обставиною, що на Заході відчувають розчарування із приводу результатів п'ятирічного правління В. Ющенка, протягом яких не припинялося політичне суперництво між колишніми лідерами "помаранчевої революції", через нездатність керівництва країни виконати обіцянки, які воно дало країні в ході народного повстання на захист демократії.
"Якщо Захід розчарований тим, що продемонструвала Україна за п'ять минулих років, то тепер, думаю, настала черга Росії", - говорить експерт програми з Росії і Євразії "Центру за американський прогрес" Самуель Чарап (Samuel Charap), і продовжує: - "Якщо вірити російській пресі, у них є цілий список побажань… однак, думаю, все вони отримати не зможуть".
На думку С. Чарапа, мета, яку перед собою ставить Вашингтон, набагато скромніша. США і Європа постараються схилити В. Януковича до продовження співробітництва з НАТО й внести до законодавства поправки, що дозволяють проведення спільних маневрів. Вони, вважає американський експерт, постараються натиснути на Київ з метою прийняття в країні необхідних економічних заходів, розблокувавши тим самим надання Міжнародним валютним фондом (МВФ) екстреної позики Україні.
Очікується також, що адміністрація президента Б. Обами продовжить тиснути на Україну, щоб поліпшити становище в дуже корумпованому енергетичному секторі країни, що, як думають, вважається джерелом політичної нестабільності в країні. Пріоритетність цього завдання особливо зросла в ході візиту в Україну віце-президента США Джозефа Байдена, що відбувся минулого літа. (Biden). При цьому аналітики сходяться в думці, що істотних результатів у цій сфері досягти не вдасться – цьому процесу будуть протидіяти великі бізнеси-структури, які стоять за Януковичем і забезпечили йому перемогу на виборах.
На думку директора енергетичних програм українського центру "Номос" Михайла Гончара, показовим щодо цього має стати давно обіцяне прийняття закону, у якому регулювання на газовому ринку України повинно бути приведено у відповідність до європейських стандартів. Іншим показовим прикладом перших ініціатив нового президента може стати відмова Януковича від запропонованого Росією плану створення міжнародного консорціуму з модернізації й управління українською газопровідною мережею. На думку, М. Гончара, цей план не обіцяє Україні особливої фінансової вигоди.
М. Гончар також додав, що Янукович зараз розглядає зроблену російськими партнерами пропозицію про початок спільної діяльності у сфері збагачення уранової руди й виробництва ядерного палива, що неминуче призведе до виходу з українського ринку американського гіганта ядерної енергетики компанії "Westinghouse". "В енергетичному секторі він перебуває під сильним тиском російської сторони", - констатує Гончар, додаючи: "Впоратися з цим йому буде нелегко".
На думку політолога й провідного наукового співробітника Інституту світової економіки й міжнародних відносин РАН Ірини Кобринської, переговори з енергетичних питань "будуть складними", однак у двосторонніх відносинах буде спостерігатися спад напруженості у зв'язку з тим, що Янукович відмовиться від спроб свого попередника апелювати до українського націоналізму шляхом перегляду історії та вживання "антиросійських в ідеологічному плані кроків".
І хоча п'ять років тому Кремль зробив ставку на Януковича й направив у Київ своїх політтехнологів для надання йому підтримки для забезпечення перемоги на президентських виборах, у ході виборчої компанії, що недавно закінчилася, російське керівництво вирішило підстрахуватися, оголосивши про свою готовність працювати з головним суперником Януковича у передвиборній гонці прем'єр-міністром Юлією Тимошенко, яку він переміг із перевагою в 3,5 відсотків голосів.
Путін заявив тоді, що високо цінує її вміле керівництво у сфері виконання газових контрактів, додавши при цьому, що Росія займе нейтральну позицію, оскільки кандидати, на яких вона робила ставку в минулому, не виправдували очікувань. Це зауваження всіма було сприйнято як вираження незадоволення Москви здатністю Януковича відпрацьовувати ресурс довіри Кремля під час його перебування на посту прем'єр-міністра України із серпня 2006 по кінець 2007.
Наскільки ці образливі для Януковича слова зможуть вплинути на його відносини з Росією - сказати важко, особливо якщо брати до уваги той факт, що йому в спадщину дістався уряд, у якому немає єдності - Тимошенко відмовляється подавати у відставку з поста прем'єр-міністра. Для того, щоб змусити її залишити свій пост, новообраному президентові доведеться заручатися підтримкою депутатів Ради із числа членів очолюваної нею коаліції або вимагати проведення в країні дострокових парламентських виборів, для чого, у свою чергу, потрібно буде наводити мости з виборцями в західній частині країни.
Директор київського Інституту державності й демократії Іван Лозовий попереджає, що Янукович в інтересах консолідації влади може проявити риси авторитарних методів керівництва країною. Подібний ухил у бік авторитаризму на початку 2000-х відштовхнув Захід від Росії, яка зміцнювала свої позиції в Україні.
Разом з тим, на думку І. Лозового, Янукович навряд чи піде на негайне зближення з Росією, оскільки магнати й верховоди бізнесу, що стоять за його спиною, проявляють більшу, ніж п'ять років тому, зацікавленість у західних ринках, до того ж вони дуже стомилися від конкурентної боротьби з російським бізнесом. "Європа - ось куди зараз спрямовані їхні погляди. Не думаю, що Україна кинеться в обійми російського ведмедя", - підсумовує український політолог.
Автор: Філіп Пен для The Washington Post
Переклад ИноСМИ
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.