Публікації 2020-10-03T04:08:51+03:00
Українські Новини
Масниця в Експоцентрі: теплий метр квадратний

Масниця в Експоцентрі: теплий метр квадратний

Після веселих хороводів почали кликати Ярила - бога природи, яка пробуджується, і родючості.

З 12 по 14 лютого в Національному комплексі "Експоцентр України" святкувалася Масниця – національні проводи зими і зустріч весни. За старими звичаями, Масниця святкувалася протягом 7 днів, що передують дню весняного рівнодення, і 7 днів після цього дня. У наш час – в останній тиждень перед Великим постом, за сім тижнів до Великодня. У будь-якому разі цього року святкування припадає на якийсь час раніше (7-14 лютого), ніж у минулі роки, - вдалий збіг, адже мало в кого залишилася терплячість витримувати таку бурхливу зиму. Кому вже несила зігріватися будь-яким способом, хто хоче скоріше скинути з себе десять шкір - приходили проводжати холоди. Поспішали побачити, почути і спробувати все на смак.

Ранок, 12 лютого, 11:20. Наближаючись до Експоцентру, вже в підземному переході почала натрапляти на людей із величезними торбинами, які поспішали туди ж, куди і я. Дивно, адже офіційний початок о 10:00, а я й так спізнилася через затори більше, ніж на годину. Швидше за все, причина – будній день, у який організатори і всі учасники події не очікували приходу людей раніше від обіду. Мої підозри виправдалися – кістяк свята тільки формувався.  Навколо були тільки каркаси майбутніх тентів, а продавці ще й не думали розкладати товар. Після кількох кіл по засніженому ВДНГ стало ясно, що робити тут немає чого мінімум ще години дві...

Абияк знайшовши щось схоже на кафе десь за кілометр від виставки, я й скоротала ці кілька годин "на пару" з гарячим шоколадом і трьома товстими горобцями на моєму столику.

Другий візит був більш вдалим. За кілька десятків метрів від Експоцентру вже чулася справжня маснично-ярмаркова музика (а не музика в стилі "унц-унц", як до цього). Першою мене зустріла медова виставка: різні види меду, віск, стільники, медовуха…За кілька метрів від неї – розваги для дітей:  звірятко-корабле-машинко-каруселі. У морозному повітрі дуже швидко почувся запах шашлику... Пішовши на нього, виявила, крім мангалів, тир з подарунками у вигляді м'яких іграшок, тенти з сувенірами, солодощами і навіть із ковбасно-м'ясними виробами. А праворуч від центрального входу, поруч із павільйоном №2 уже встигли поставити саму солом'яну Масницю, призначену для вогню, у яскравому червоно-жовтому платті і зеленій хустці.

Поступово почала переслідувати думка про те, як би зігрітися… Першим шансом утеплитися я визнала павільйон №2. Отут-то й починалася справжня виставка-ярмарок – "містечко майстрів". Тут було все: глиняний посуд, вишивки і вишиванки, вироби з вовни (сюди затягали потенційних покупців троє пухнасто-вовняних неймовірно чарівних зайців), вироби з хохломським розписом (від маленьких ложечок до величезних ваз і крашанок, розміром із відро), малюнки по дереву, вироби зі шкіри, а відсутнім теплом віяло від відділів з вишитими килимами, пишними ковдрами і м'якими подушками. Тут також знайшли собі місце плетені постоли, кошики і підкови, різьблені дерев'яні годинники у вигляді замків, карет, веж, гармат і багато чого іншого…

У відділі під назвою "Саморобки" мене запросили на курси створення того, що було представлено на вітрині – вишивка стрічками, розпис кераміки і скла, декор одягу й аксесуарів, народні ляльки, розпис по тканині, мозаїка, скрапбукінг (листівки й альбоми ручної роботи).

Товари представляли як цілі підприємства, так і окремі майстри: Віра Забора, Микола Дек та інші. Поки зір відвідувачів був спрямований на вироби, носи вабив запах свіжих пиріжечків із капустою і яблуками, які проносили на підносі коридорами.

Найбільше людей сконцентрувалося біля одного відділу. Не дивно, адже в такий холод юрбу може зібрати тільки стенд із написом "Житомирські горілки". Вибір тут був чисто український. Напої розлиті в пляшки-герби, підкови, булави, козаки, бандури. А на одній із поличок - численні настоянки за ціною лише 10-20 грн.

Не обійшлося і без казусів... Походжаючи по павільйону з журналістським і, видно, особливо уважним виглядом, я здалася одному з майстрів якимось організатором. Тому без будь-яких з'ясувань і уточнень мені в обличчя різко посипалися докори, мовляв, що це за неподобство, у нас розетка не працює, зробіть що-небудь...

Довелося бігти в інший павільйон. Ну, звісно, головною причиною послужило те, що тепла в попередньому я так і не знайшла. Зі мною був солідарний і маленький собачка, якого хазяйка вдягла в комбінезон і чотири черевики, але який продовжував нестримно скиглити і тремтіти. У приміщенні №3 спершу здалося тепліше. Тут людям надавалася можливість подивитися, вибрати і  придбати одяг, взуття і, що трохи здивувало, вершкове масло… Із приводу тепла - справді тільки здалося. Воно було лише в маленькому прольоті між вулицею і самим приміщенням і являло собою величезний обігрівач, що поширює тепло не більше ніж на один метр квадратний. На цьому метрі і довелося чекати вистав на сцені, розташованій навпроти павільйону №1.

Незабаром на сцені задзвеніла "Ой, смереко!", і в танок пішли "і молодий, і старий", щоб хоч якось зігрітися (мало хто знав про мій таємний метр квадратний...). Після веселих хороводів почали кликати Ярила - бога природи, яка пробуджується, і родючості.

Через якийсь час на сцені з'явився народний ансамбль, який продовжував веселити публіку. Зі сцени звучали баян, вокал, тамбурин і…... пральні дошки, якими користувалися ще наші бабусі. Так, так, ті самі – алюмінієві і дерев'яні. Взагалі помітно було, що ансамбль із... гумором. Дівчата, яким за 60, весело співали "...а я молода!". Одні з них постійно забували, яку пісню треба співати, а інші сварилися на перших. Ну й самі пісні були не про що інше, як про смішні побутові казуси.

Незабаром до публіки прибіг блазень із дівчиною-українкою з тацею на руках. Млинчики з м'ясом, та ще й за "так", були якраз до речі. Як кажуть, хліба й видовищ!

На сцені тим часом почалися "розборки" Зими і Весни. Ошатна Весна застуджено-хрипким голосом почала провокувати публіку проганяти Зиму. А та й на сцені була непохитна, а на вулиці - за всю нашу зиму такої завірюхи, як у ці години, ще не було! Довго тривала суперечка, вирішили віддати її на суд публіці, яка мала згадати всі пісні про зиму і весну. Про кого більше згадають, той і залишиться. Бажання були у всіх різні - хто співав про "дівчину-дівчину, юну весну", хто - "в лесу родилась ёлочка". Мої ж пріоритети відгадати було нескладно: як одного разу ствердно сказав Олег Скрипка - "Весна ПРИЙДЕ!"

Через мить позаду почулося іржання... коней. Половини публіки - як не було: хто - прямо на спину конячці, хто - у запряжені сани. Весна теж поїхала кататися, залишивши нас мерзнути в люту зиму і запросивши приходити ще, пообіцявши ще більше веселощів, розваг і млинців з варениками!

 

 


Архів
Новини
Заява Микитася свідчить, що НАБУ остаточно вбиває інструмент "угода зі слідством", — ЗМІ 17:48
Власник Skyrizon Ван Цзин назвав дії ексвласника "Мотор Січі" зрадою та образою священного права власності 21:35
Кличко заявив про домовленість з урядом, що тарифи на тепло до кінця опалювального сезону підвищуватись не будуть 19:17
На 13-й станції Фонтану прокуратура підіграє рейдерам, - юрист "Інтергал-Буд" 10:25
Допит Ярославського в СБУ — судомна спроба зірвати збори акціонерів "Мотор Січ", — Антирейдерський союз 21:11
Діджіталізація сфери фармаконагляду дозволить виробникам забезпечити максимальну безпеку препаратів, - експерт 13:07
Неефективна вакцинація може уповільнити відновлення економіки, – Костянтин Стеценко, ICU 12:16
Повернення до регулювання цін на газ - величезний крок назад, - Янез Копач 14:07
Київ цілеспрямовано впроваджує проекти, які підвищать екологічність великих підприємств, - Кличко 14:05
Вибори на Київщині: "Слуги народу" втрачають рейтинг, а "ЗА МАЙБУТНЄ" - зростає, - політолог 11:42
більше новин

ok