Зурабова буквально заштовхують в Україну, йдучи на іміджеві втрати. Перед другим туром президентських виборів Москві потрібно мати в Києві свою людину "для вивчення обстановки".
Призначення новим послом в Україні Михайла Зурабова можна, звичайно, розглядати крізь призму відомого скандалу його появи в Києві, коли Президент Медведєв відмовився його присилати через "ворожу політику українського керівництва", читай - Віктора Ющенка.
Ситуація виявилася, звісно, незвичайною - дипломатичні відносини були, а посла не було. Демарш Москви дійшов до логічного кінця - Зурабов з'явився тільки тоді, коли програш Ющенка став очевиднии. Звичайно, був ще один мікродемарш, коли Кремль хотів повної перемоги не тільки за змістом, а й за формою, - як відомо, у дипломатичних паперах, що їх Зурабов привіз із собою, потрібно вказати ім'я президента, якому вони вручаються.
Просочилась інформація, що Москва хоче ім'я Ющенка не вносити. Український Президент обурився й висловився так: "Я хочу знати: це грамоти Президенту Леоніду Кучмі, чи Президенту Леонідові Кравчуку, чи Віктору Ющенку? Це формальність, але формальність обов'язкова, - сказав він. - Я дав доручення Міністерству закордонних справ унеможливити цю маленьку провокацію".
А далі відбулося найцікавіше: ім'я Ющенка Кремль у папери додав і Зурабов негайно вирушив в Україну. І тут доречно запитати: а чому, власне, не почекали? Адже так і бачиться картинка - Москва принципово вичікує, коли з'явиться новий Президент, і саме йому Зурабов вручає вірчі грамоти.
Гарний хід. Повний і остаточний віртуальний розгром нелюбимого Президента Ющенка. А все, що потрібно, - почекати пару тижнів. Але чомусь цього не відбувається, і Зурабова буквально заштовхують в Україну, йдучи на іміджеві втрати.
Навіщо? Догадатися не важко. Між першим і другим туром президентських виборів Москві потрібно мати в Києві свою людину. І не просто якусь, а таку, що має можливість, а головне - право зустрічатися із представниками еліт "для вивчення обстановки".
Нехай до нового дня голосування залишилось небагато часу, але й цього досить, щоб вплинути на ситуацію - ні в кого не виникає сумнівів, що пан Зурабов під час різних бесід буде діставати з рукавів різні карти: бізнесменам буде обіцяно врахування їхніх інтересів при переговорах з російським бізнесом, а політикам... можливо, їм навіть дадуть гарантії "особливого ставлення" при виникненні нових газових проблем.
Залишається здогадуватись, на користь якого кандидата грає Москва. Ось тут якраз найбільша інтрига.
Але, як здається, в будь-якому разі термінова місія Зурабова почала приносити свої плоди, оскільки Віктор Янукович робить, скажемо прямо, сенсаційну заяву: "Росія повинна чітко розуміти, що Росії вигідно будувати свої бази в себе на території, у районі Новоросійська, або ж, можливо, експлуатувати якісь об'єкти в Криму. Але ми повинні подивитися. І це питання розглядати спільно".
Цю цитату потрібно читати й заучувати напам'ять, оскільки перед нами - спритна пропозиція торгу іноземній державі перед другим туром виборів у власній країні. Пропозиція щодо підтримки - відверта і професійна.
Зауважимо, що Янукович легко міг би й зачекати з озвучуванням ідеї "притримати" флот, адже в нього тільки-тільки з'явилися деякі електоральні успіхи в західних регіонах України, а така проросійська ідея, здавалося б, може відштовхнути частину такого потрібного електорату. Але ні, Віктор Янукович посилає сигнали. А що натомість?
Очевидно, втручання Москви Януковичу конче потрібно, і воно необхідно саме зараз, між турами. Є ті, хто за Януковича, є ті, хто проти. Але є й такі, хто не визначився. Очевидно, саме з ними й почав свою нелегку "дипломатичну" роботу Михайло Зурабов.
Ціна питання для Росії надто велика - хоча б якась керованість України з Росії, прогностичність її стратегії, особливо в питаннях співробітництва з НАТО і Європою.
Зурабов, нагадаю, був радником Путіна й, звичайно ж, зараз є радником Медведєва. Відомо, що в нього є прямий телефонний контакт із вищезазначеними персонами. А це зараз, при закулісному торзі, конче потрібно.
Михайло Зурабов, який свого часу був близький до "сім'ї" - так іронічно називають єльцинське оточення - і потім пережив гучну відставку через загальнонародну ненависть, будучи ідеологом "монетизації пільг", знову демонструє приклад дивного виживання. І зараз його кинули, визнаємо сміло, на найважливішу ділянку бою - захоплення сусідньої країни, причому без єдиного пострілу.
Звичайно, для кадрових співробітників російського МЗС призначення Зурабова - пряма образа. Послом призначено людину, яка не має ніякого досвіду дипломатичної роботи, в той час як вони десятки років чекають на посольське призначення.
Однак досить навіть поверхово глянути на біографію посланця Москви, як починаєш розуміти - він має досвід, набагато важливіший, ніж просто дипломат, і вміє не тільки пити коктейлі.
У минулому банкір і керівник потужної страхової компанії, потім заступник міністра охорони здоров'я, потім голова Пенсійного фонду, який підготував так і не здійснену пенсійну реформу за американською моделлю. Найближчі колеги характеризують його як людину практичну й тверду.
Він багато в чому розбирається, посланець Росії Михайло Зурабов. Можливо, він не так вже й вишукано танцює вальс, а смокінг сидить не ньому не так елегантно, як хотілося б. Але іноді смокінг не обов'язковий.
Автор: Матвій Ганапольський для ТСН.ua
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.