На ті ж граблі

Росія радісно зустрічає перемогу Януковича в першому турі.

Росія радісно зустрічає перемогу Януковича в першому турі.

Державні російські ЗМІ показують докладні репортажі з його штабу. А от і він сам, трохи втомлений, говорить про непросту передвиборну боротьбу, але оптимістично дивиться в майбутнє.

Юлію Тимошенко показують пару хвилин, говорять як про невдаху, вірніше не самі говорять, а вимовляють фразу, яка у цих випадках завжди говориться: "…як вважають самі українські політологи…"З'ясовується, що українські політологи, прізвища яких чомусь забули назвати, вважають саме так, як треба Москві.
Коротше кажучи, Росія у виборі визначилася. Правда, не Росія, у вигляді громадян, які, прямо скажемо, не дуже розуміють яка між кандидатами різниця.

Кремль визначився. Президентом повинен стати Віктор Янукович. І Москва починає кампанію із його піару.

Ще не охолонули спогади, як під час минулих українських виборів у Москві на Тверській висіли розтяжки "Голосуємо за Януковича", викликаючи острах москвичів, багато з них взагалі не знали хто цей Янукович такий. Апофеозом, як пам'ятаємо, було ганебне привітання того ж Януковича від Путіна з перемогою до підрахунку голосів, після якого той програв.

Неприйняття "помаранчевої революції" було настільки великим, що не змогли стриматися й бажане занадто швидко видали за дійсне.

Як показує перший же день після нинішнього першого туру, ненависть до "оранжистів" все так само міцна, а рамки пристойності в державних ЗМІ так само, як і раніше, наказано забути.

Ну, наприклад, пишеться коментар про вибори в Україні на сайті державного агентства РИА-НОВОСТИ. І коментар, природно, називається "Ющенко визнаний неадекватним. З п'ятирічним запізненням". Це невипадковий заголовок. Подібне пишуть і про Саакашвілі.

Логіка тут проста - російським громадянам пояснюють, що бути "оранжистом" - це бути божевільним.

Дуже важливо, коли говориш про програш Віктора Ющенка, у жодному разі не згадувати про його невдачі в справі економіки, тому що росіяни, ще не дай Боже, почнуть задавати питання, а що відбувається з російською економікою. Тому невдача Ющенка повинна бути хімічно чистою, тобто він програв винятково тому що

А) Хотів у НАТО.
Б) Не хотів дружити з Росією.
Все!..

Жодного стосунку до внутрішнього життя України проблеми Ющенка не мають, так події повинен розуміти росіянин.

Путін і Медведєв поки розсудливо мовчать, але їх тактику розвивають ті з перших або двадцять перших осіб, кому Кремлем доручено "відтоптатись" на Ющенку.

"Антиросійська політика Віктора Ющенка зазнала поразки. Час Ющенка закінчився. Український народ ясно дав зрозуміти, що антиросійська політика не має перспективи".

Таку заяву зробив голова Державної Думи Борис Гризлов. Тобто, пан Гризлов не тільки знає, що час Ющенка закінчилося, але ще точно знає, що той іде саме через антиросійську політику.

А от ще один "тонкий знавець" українських душ, котрий неодноразово не допускався в Україну, Костянтин Затулін:

"Підсумки голосування яскраво свідчать про те, що історія з "помаранчевою революцією" не пройшла марно для тих людей, які в ній брали участь, які фактично були її натхненниками й виконавцями".

На своєму місці ще один "політспецназівець" - політолог Сергій Марков, котрий тепер уже не тільки депутат Держдуми, але ще й, раптом, спостерігач від ОБСЄ:
 "Закінчилася політика Віктора Ющенка - штучного розпалення ворожнечі між Росією й Україною всупереч волі українського народу".

Тобто, увесь час підкреслюється, що все, чим займався Ющенко - це плів антиросійські інтриги. І жодний альтернативний аналіз не допускається.

Немає сумнівів, що незабаром на Ющенку "відтопчуться" всі російські "аналітичні" програми, адже ситуація цього разу набагато більш безпечна, ніж в історії з розтяжками. На Ющенка можна вішати всіх собак - він ці вибори точно не виграє.

Але у всій цій історії сумне інше.

Жодна з російських аналітичних програм так і не розповість російському глядачеві про те, що йому справді  важливо знати.

Наприклад, про те, що "проросійський" Янукович заявляє про чітке євроатлантичне прагнення.

Про те, що його заяви про поліпшення відносин з Росією є, але пояснень, як він збирається їх поліпшувати, немає.

Про поліпшення відносин з Росією говорять всі президенти всіх країн, коли йдуть на вибори. Так тільки поліпшити не виходить, тому що Росія не розуміє партнерських відносин. І немає сумнівів, що першою ж умовою "поліпшення" буде наказ Кремля визнати Абхазію й Південну Осетію, в обмін на що-небудь газово-нафтове.

Янукович піде на це?

І так у всьому.

Янукович заявляє, що Україна ніколи не вступить у НАТО.

Що значить "ніколи". А що, він може заборонити референдум, якщо його хтось ініціює? Або він збирається бути президентом вічно?

Янукович натякає, що доля Чорноморського флоту ще остаточно не вирішена. А що, Чорноморський флот поєднується із євро інтеграцією, про яку він же заявив?

Росія наполягає на наданні в Україні російській мові статусу державної. От відповідь Януковича: "Упевнений, що після виборів у парламенті найдеться більшість голосів депутатів щодо імплементарного закону про мови, що дасть змогу безперешкодно використовувати російську мову й інші мови у всіх сферах".

У цій фразі є користь тільки для тих, хто не знає слово "імплементарний". Тепер будуть знати. Але тільки в збудженій кремлівській свідомості ця фраза може бути витлумачена як коротке "Так".

Росія знову наступає на старі граблі. Вже наступила.
Пропаганда знову пропонує росіянам голосувати за Януковича, тільки вже без розтяжок, та й не потрібні вони зараз.

Громадяни Росії, у масі, готові голосувати за кого накажуть, хоч за Януковича в сусідній країні.
Однак, для уважного росіянина українські вибори говорять набагато більше, ніж, власне, про Україну.

Авторитарного Путіна змінив нібито прогресивний Медведєв з його пропозиціями змін, але риторика пропаганди все та сама - ненависть до цих змін, але головне, ненависть до самої можливості народного вибору. Як і прийнято, тупа російська пропаганда старанно обходить маленький нюанс - "невдаха" Ющенко був обраний на президентський пост виборами.

Народними й легітимними. Які Росії можуть тільки снитися. І йде Ющенко за процедурою, не призначивши наступника. А це росіянинові навіть приснитися не може.
От чому "русагитпроп" співає свєї пісні. Головне, щоб звільнення Ющенка сприймався не як результат народної волі, а як просте зняття з роботи за помилки й похибки.

Тому, навряд чи росіяни будуть задавати самі собі головні питання: невже існують вибори президента, у яких до моменту голосування незрозуміло хто буде переможцем.

Невже майбутній президент визначається вибором народу.

Сумно, але для росіянина це очевидно занадто неймовірно.

Автор: Матвій Ганапольський, російський журналіст, для ТСН.ua

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.