Публікації 2018-11-13T04:06:01+02:00
Українські Новини
Україна - 23. Від плану до ринку. Експерт про розвиток української промисловості за роки Незалежності

Україна - 23. Від плану до ринку. Експерт про розвиток української промисловості за роки Незалежності

Про шляхи розвитку української промисловості за роки Незалежності, про її ризики та основні завдання Українським Новинам розповів директор "Укрпромзовнішекспертиза" Володимир Власюк.

23 роки тому вітчизняним промисловцям довелося відправитися в нелегкий шлях. Колишнім радянським заводам з соцзмагання, ударниками праці та передовиками виробництва належало стати компаніями західного зразка з менеджерами, які вільно володіють англійською й партнерами на всіх континентах. Мала відбутися серйозне завдання переформатування цілей виробництва. Якщо раніше від "червоного директора" було потрібно виконувати і перевиконувати план, то після виходу на ринок замість тонно-кілометрів і людино-годин перед вітчизняними підприємствами постало завдання створення конкурентоспроможного продукту. Це вдалося далеко не всім. Деякі заводи стали частиною міжнародних компаній, деякі самі претендують на роль транснаціональних корпорацій. Є також багато таких топ-менеджерів, які в душі так і залишилися "червоними директорами".

Про шляхи розвитку української промисловості за роки Незалежності, про її ризики та основні завдання Українським Новинам розповів директор Державного підприємства "Укрпромзовнішекспертиза" Володимир Власюк.

При цьому ми свідомо вивели за дужки бойові дії на Сході України. Зараз це головний ризик для нашої індустрії, оскільки її вагома частина перебуває саме на Донбасі. Але цей фактор політичний та економічні заходи і методи тут безсилі.


Якщо говорити про те, що вдалося зробити за 23 роки Незалежності, то після того як розвалився ринок СРСР багато підприємств залишилися без ринків збуту. Це була дуже складна ситуація в 90-ті роки, особливо для підприємств машинобудування, але можна зазначити, що багатьом вдалося вирішити ці проблеми. Наша металургія вийшла на 35 млн тонн на рік. Раніше вона виробляла більше, але на експорт виробляла мало. Вона втратила на ринку внутрішнього споживання, але в потрібний момент металургам вдалося переорієнтувати на експорт. Це негативні моменти, але фактично металургія з сучасними обсягами виробництва 33-35 млн тонн збереглася як сектор промисловості. Я б ще сказав, що у нас зберегли конкурентоспроможність, наприклад енергетичне машинобудування, авіапром, транспортне машинобудування, якось - виробництво рухомого складу залізничного та тяглового складу. Військово-промисловий комплекс також зберігає свою конкурентоспроможність в деяких видах продукції, це бронетехніка і системи ППО. Також отримала непоганий розвиток наша харчова промисловість.

Але нам не вдалося зробити головного, нашу промисловість не було реструктуризовано. В експорті продовжують домінувати ті сектори, які не створюються високою доданою вартістю. Це металургія, хімічна промисловість, гірничо-збагачувальна, їх частка в нашому промисловому виробництві перевищує 70%. Ми не змогли вирішити основну задачу - перейти від ренти природної до створення доданої вартості і змінити структуру промислового виробництва в напрямку збільшення частки секторів, які створюють високу додану вартість. До цих секторів відноситься машинобудування, особливо аерокосмічне машинобудування, нанотехнології, біотехнології. Я б також сказав що у нас є продукти першої необхідності, на які у населення постійний попит, але які задовольняються за рахунок імпорту. Ми імпортуємо, мабуть, понад 80% одягу і взуття з того що ми споживаємо. Так само ми завозимо з-за кордону більше половини ліків. А це ті основні статті, виробництво яких є першим завданням національної промисловості.


Натисніть на інфографіку для збільшення.

Також нам не вдалося створити масштабних партнерських відносин з провідними зарубіжними виробниками, за допомогою яких ми могли б залучити нові технології. Йдеться про найбільші світові компанії з якими разом можна було забезпечити виробництво конкурентоспроможної продукції на території України. У нас немає ефективно діючих інструментів промислової політики, наприклад, спеціальних економічних зон пріоритетного розвитку, індустріальних парків, які стимулювали б прихід іноземних інвесторів в Україну. Також ми так і не зуміли створити спеціальний інститут для кредитної підтримки експорту, про який йдеться, як мінімум, останні півтора десятка років.

Для української промисловості ризик - це, перш за все, зношеність виробничого обладнання, великий ступінь зношеності інфраструктури, існуючої в Україні, і дуже велика інвестиційна заборгованість перед секторами промисловості. Перед енергетикою інвестиційна заборгованість становить, мабуть, кілька мільярдів доларів. Це великий ризик і це може призвести до подальшої втрати конкурентоспроможності нашої промисловості. Також ризики для нашої промисловості полягають у втраті російського ринку збуту. Крім того, наш ризик у тому, що застарівають наші технологічні розробки, і, відповідно, наростає технологічний розрив. Наприклад, в сільськогосподарському машинобудуванні у нас домінує імпорт комбайнів і тракторів, автомобілів, побутової техніки, металообробних верстатів, всілякої електроніки, оскільки наш споживач віддає перевагу імпорту в силу його понад високих споживчих властивостей.


Натисніть на інфографіку для збільшення.

Нам зараз необхідно в багатьох секторах розвивати партнерство із західними компаніями і у нас є для цього можливості. По-перше, ми межуємо з великим ринком Європейського Союзу, і ми підписали угоду про асоціацію з ЄС, що сприяє розвитку економічних відносин. Європейський Союз - це колосальний ринок. Наприклад, загальний імпорт машинобудівної продукції в ЄС становить 1,7 трильйонів доларів. Тому нам необхідно зараз залучати європейські та світові компанії, для організації як спільних проектів на основі діючих виробництв, так і стартапів з нуля. Україна вигідна для зарубіжних компаній, адже у нас кваліфікована і недорога робоча сила, що дозволить їм здешевити виробництво. Також у нас зручне географічне положення, тобто витрати на логістику у нас можуть бути оптимальні.

Ризики ще полягають у тому, що наші найближчі сусіди значно обходять Україну у розвитку промислової інфраструктури, у створенні партнерств з провідними світовими компаніями, за допомогою яких відбувається інтеграція в глобальні ланцюжки доданої вартості. З цього у нас тільки один вихід - негайне впровадження таких інструментів розвитку промисловості, як наприклад Банк розвитку України, Експортно-кредитне агентство, спеціальні зони промислового розвитку. Треба максимально швидко ратифікувати угоду про асоціацію з ЄС - це може виступити як юридична база для розвитку стратегічних партнерств в нашій промисловості.

Також важливим фактором може стати розширення місцевого самоврядування. Метою обласних адміністрацій має стати залучення інвестицій. Саме за цим критерієм має вимірюватися ефективність їх роботи, а для ефективної співпраці з інвесторами їм необхідно більше повноважень. Крім того, необхідно дати гарантію захисту прав власності інвестицій в Україну, і ясно, що для цього потрібно мінімізувати корупцію. Для інвестора важливо щоб вже були вдалі приклади роботи на місцевому ринку великих закордонних компаній. Дуже важливо також, щоб не змінювалися правила гри на ринку. Провідні компанії постійно роблять моніторинг регуляторної та податкової політики країни, в яку планують інвестувати. А ситуація, коли податковий кодекс змінюється щороку - нонсенс. Для промисловців важлива стабільність правил гри.

І звичайно кілька слів про внутрішній ринок, який має стати опорою для нашої промисловості. Високий ступінь зносу інфраструктури та промислового обладнання несуть потенціал величезних замовлень нашої промисловості для їх модернізації. Необхідно лише правильно запустити ці процеси.

Читайте також інші матеріали циклу "Україна - 23":

1. Україні - 23. Зовнішньополітичні виклики державності.

2. Україні - 23. Залежний в Незалежній. Політологи про український парламентаризм.

3. Україні - 23. Вічне місто на Дніпрі. Столична влада про Київ і Україну, Незалежність і війну, проблеми і надії.

4. Україні - 23. Армія і спецслужби: операція "перезавантаження". Експерти про долю силових структур в річницю Незалежності.

5. Україні - 23. В очікуванні 3G. Про злети й застої вітчизняного мобільного зв'язку.


Архів
Новини

ok