Публікації 2019-05-25T04:06:18+03:00
Українські Новини
Україна 10 років без Кучми. Роздуми до дня народження Президента, який найдовше керував Україною

Україна 10 років без Кучми. Роздуми до дня народження Президента, який найдовше керував Україною

В січні буде вже 10 років, як провідний політик 90-х років пішов на політичну пенсію.

9 серпня свій 76 день народження відзначає другий Президент України Леонід Кучма. Колись він заявив, що "Україна ще наплачеться без Кучми". І скоро, в січні, буде вже 10 років, як провідний політик 90-х років пішов на політичну пенсію. Наскільки ж змінилася країна без Леоніда Даниловича і в який бік?

Два зліпки України

  Якщо зробити зліпок України середини 2004 і середини 2014 року, то порівняння не буде на користь останнього. Незважаючи на численні проблеми, 10 років тому не можна було й подумати про сотні загиблих, сотні тисяч біженців, взаємну неприязнь жителів Донецька до киян і львів'ян, що іноді переходить у ненависть. У Донецьку влада говорила те, що хотів чути Донбас, а у Львові - те, що хотіла чути Галичина. Розповіді про війну між росіянами і українцями були тільки в думках фантастів і футурологів. Економіка демонструвала зростання, а валютний курс - стабільність.

Професійна і жорстка позиція української влади у 2003 році під час кризи навколо Тузли закріпила непорушність кордону з Росією в Керченській протоці, а голова РНБО часів Кучми Володимир Горбулін порівняно з нинішньою політичною елітою видається недосяжним еталоном. "Корупційний податок" в державі за десятиліття зріс в рази, а багатства олігархів - ще більше. Ці висновки лежать на поверхні, й будь-який українець, подивившись на цих два тимчасових зліпки, може розпачливо вигукнути: "Повернись, Даниловичу!"

Батько олігархів

Однак не все так просто. І справа навіть не в тому, що в часи пізнього Кучми існували і темники, і зниклі журналісти. Всі передумови провалів наступного десятиліття були закладені за часів Леоніда Даниловича. Це і олігархічна система, яка без арбітражу її творця призводила до постійних війн. Дуже часто союзники в такій боротьбі мінялися калейдоскопічно. У подібних боях інтереси держави відходили на другий план. Для перемоги використовувалися технології, які роз'єднують українців, а не просувають загальні для країни цінності. Крім того, абсолютна більшість українського політикуму сформувалося в кучмівські часи: саме другий Президент України виписав їм путівки в життя. Це і Віктор Ющенко, і Віктор Янукович, і Петро Порошенко, і Юлія Тимошенко (остання стартом кар'єри більше зобов'язана Павлу Лазаренку). Також Арсеній Яценюк на початку 2000-х встиг попрацювати як у кримській владі, так і в Нацбанку. На жаль, Кучма не зміг сформувати групу політиків, які змогли б зберегти його досягнення. Його ставка на Віктора Януковича і Віктора Медведчука в кінці правління призвела до того, що сама українська держава, яка, за великим рахунком, реально була сформована за президентства Кучми, опинилася під загрозою. Як одного разу сказав політолог Дмитро Видрін, Кучма не усував проблеми, а заморожував їх, заморожував фундамент, на якому стояла країна, а коли з його відходом "морозилку" вимкнули, будівля "Україна" почала просідати.

Фото: news.if.ua

Не Черчілль, але і не Мугабе

Незважаючи на помилки, на деякі зрушення до авторитаризму в кінці другого терміну, Кучма все-таки пропонував вирішення наявних у країни проблем. Заморожування - це також рішення, яке може дати додатковий час або додаткові можливості. Послідовники другого Президента не вдавалися навіть до цього. Третій Президент просто ховав голову в пісок і всю свою енергію витрачав на політичну боротьбу з колишніми соратниками, а четвертий Президент і зовсім переплутав себе з Людовіком XIV, хоча типологічно більше нагадував африканських диктаторів середньої руки. Але не зміг протриматися навіть один п'ятирічний термін.

Державні діячі (може, за винятком деяких релігійних лідерів) рідко бувають ангелами. При цьому у кожної країни є лідер, який претендує на роль героя. У Британії це Черчілль, у Франції - де Голль. Наш ювіляр, безумовно, не претендує на подібні лаври. Але поки тільки він серед усіх чотирьох українських Президентів хоч якимось чином може називатися державним діячем. Це не стільки похвала Леоніду Даниловичу, скільки констатація рівня наших решти керівників. А рівень цей, на жаль, набагато нижче плінтуса ...


Архів
Новини

ok