Буквально тиждень тому прем'єр-міністр Арсеній Яценюк, виступаючи у Верховній Раді, заявив: "У чому різниця між національним лідером і політиканом? Різниця в тому, що національний лідер бере на себе відповідальність! Навіть якщо це не подобається". І подав у відставку.
Буквально тиждень тому прем'єр-міністр Арсеній Яценюк, виступаючи у Верховній Раді, заявив: "У чому різниця між національним лідером і політиканом? Різниця в тому, що національний лідер бере на себе відповідальність! Навіть якщо це не подобається". І подав у відставку.
Політична криза під час війни
Такий крок прем'єра викликав бурхливу реакцію в суспільстві. Причому реакцію часом кардинально різну. Критики Яценюка відразу ж пригадали йому заяви п'ятимісячної давнини - під час вступу на пост прем'єра. Тоді він назвав очолюваний ним Кабінет Міністрів "урядом камікадзе". Критики охарактеризували демарш прем'єра з відставкою як дезертирство під час війни.
Однак чи були в Яценюка інші варіанти в ситуації, яка тоді склалась? Тепер уже колишні партнери по коаліції за підтримки Президента Петра Порошенка запустили механізм дострокових парламентських виборів, Верховна Рада завалила урядові ініціативи, спрямовані на підтримку армії й вирівнювання перекосів державного бюджету. Як мусив повестись у цих обставинах національний лідер? Чесно кажучи, не знаю. А от як мав вчинити в такій ситуації діючий політик, знаю точно. Яценюк так і зробив.
Яценюк подає у відставку 24 липня
Чи міг інакше вчинити Президент? Міг би, але дострокові парламентські вибори поряд із поверненням Криму були однією з його основних передвиборних обіцянок. Із Кримом поки якось не дуже складається, а от вибори - будь ласка.
Чим довше Президент зволікав би із виконанням даної обіцянки, тим більше сам підставляв би себе під критику. Тим більше що у виборах він зацікавлений, напевно, більше за інших. В парламенті у глави держави немає більшості, всі його ініціативи приймаються дуже натужно і практично завжди шляхом постійних переговорів з депутатами.
Чи міг інакше вчинити прем'єр? Теж міг би, але таким чином він дійсно підвів би себе під "політичне харакірі". Яценюк зробив вибір на користь продовження кар'єри політика. За що його можна, звичайно, критикувати. Але перспектива роботи в уряді в умовах війни й передвиборної кампанії навряд чи могла когось особливо потішити.
В одній із книг польського письменника Януша Леона Вишневського є така характеристика: "Політики - це такі люди, які спочатку влаштовують шторм на морі, а потім починають переконувати, що тільки вони можуть врятувати нас від цього шторму". Так от, своєю відставкою Яценюк влаштував "шторм" на українському "політичному морі". І як виявилося, інших охочих рятувати країну під час шторму так і не знайшлося.
Яценюк залишає Раду після заяви про відставку 24 липня
Прем'єр змусив колишніх колег по коаліції зробити вибір. Або вони беруть відповідальність за непросту ситуацію в країні на себе, або йдуть на прийняття абсолютно непопулярних, але необхідних заходів, які прийматиме його уряд. В цьому випадку вони фактично висловлять солідарність із урядом, і в майбутньому їм буде досить непросто оперувати в передвиборній кампанії таким інструментом, як критика Кабміну.
Парламентська перевірка на міцність
Наступним своїм кроком Яценюк ще більше втягнув у політичну гру Петра Порошенка. Призначення виконуючим обов'язки глави уряду близького до президента віце-прем'єра Володимира Гройсмана хоч і видавалося досить спірним, але за своєю суттю перекладало всю повноту відповідальності на Порошенка. Президент натяк прем'єра зрозумів швидко і закликав парламент і уряд до примирення.
Арсеній Яценюк і Володимир Гройсман
"Примиряли" Яценюка недовго. В обмін на продовження роботи прем'єр вимагав прийняття законопроекту про підтримку армії, що передбачає внесення змін до державного бюджету і Податкового кодексу, законопроекту про передачу в оренду газотранспортної системи й голосування за вотум довіри уряду.
Проблем із виконанням побажань прем'єра не було лише щодо останнього пункту. Охочих сісти в крісло прем'єра на три передвиборних місяці якось не найшлося. А от із законопроектами ситуація була набагато проблематичнішою. Надто багато зацікавлених осіб не квапилися йти на їх прийняття.
Головною заковикою в бюджетних і податкових змінах, яка не дала змоги ще тиждень тому затвердити законопроект, було питання про підвищення ренти на видобуток нафти й газу. Від цих ініціатив насамперед постраждали б популярний нині олігарх Ігор Коломойський і кілька депутатів-бізнесменів. Саме вони, завдяки своїм важелям у парламенті, провалили законопроект 24 липня.
Весь тиждень зацікавлені сторони вели щоденні переговори щодо законопроекту. Ще вранці напередодні позачергового закритого засідання Верховної Ради один із близьких до Яценюка депутатів розповів, що переговори тривають і досі. "Думаю, домовляться, але ви ж знаєте, як складно із Коломойським домовлятися", - ділився парламентарій. Крім цього, співрозмовник повідомив, що із законопроектом про ГТС вирішили трохи почекати. "Тут потрібна невелика пауза", - прокоментував депутат.
Голова Дніпропетровської ОДА, співвласник Приватбанку Ігор Коломойський
На закритому засіданні парламент планував заслухати звіт міністра оборони Валерія Гелетея про перебіг АТО і стан справ у армії. Зі слів парламентаріїв, доповідь Гелетея не була насиченою якоюсь таємною інформацією і в цілому не вплинула на рішення Ради. Всі в країні й так чудово розуміють, що без грошей армія воювати не може.
Зрештою компроміс було знайдено і депутати все-таки підтримали урядові податкові та бюджетні зміни. В результаті депутати проголосували за введення "військового податку" у розмірі 1,5% доходів фізичних осіб, електронного адміністрування податку на додану вартість, скорочення окладів собі й чиновникам уряду та багатостраждальне підвищення ренти за видобуток нафти й газу.
При цьому уряд кілька разів протягом кількох днів знижував передбачуваний відсоток, на який підвищувалися ставки з видобутку нафти й газу. Крім того, законопроект передбачає підвищення ренти на видобуток залізної руди, що також стало предметом домовленостей. Таким чином, Коломойський не тільки вибив собі більш скромне підвищення ренти, а й переклав податковий тягар на Ріната Ахметова й Костянтина Жеваго, бізнес яких пов'язаний із видобутком залізної руди.
Рінат Ахметов
І хоча за законопроект проголосувала конституційна більшість, голова Ради Олександр Турчинов впустив пресу в зал лише після завершення голосування. Це може свідчити про те, що переговори між урядом і зацікавленими особами тривали до останнього.
Мить слави Яценюка
Після голосування в парламенті виступив Президент Петро Порошенко, закликавши депутатів висловити вотум довіри уряду. Відтак за відставку Яценюка проголосували лише 16 депутатів. Сам Яценюк, який 24 липня виголосив довгу й емоційно насиченою промову, цього разу був небагатослівний, зазначивши, що "Україна ніколи не оголосить дефолт".
Уже після завершення парламентського дня прем'єр поспілкувався із пресою. Яценюк випромінював оптимізм і повне задоволення. Він кілька разів згадав "незлим словом" олігархів, які, з його слів, будуть "із задоволенням платити підвищені податки".
Арсеній Яценюк на прес-конференції 31 липня після відмови Ради прийняти його відставку
Крім того, прем'єр підкреслив: "Я ж говорив, що не здамся без бою. Бій відбувся – і ми його виграли". Прем'єр має всі підстави бути задоволеним собою. Бурхливий і емоційний початок тижня обіцяв Україні політичну кризу, а в його кінці, багато в чому завдяки зусиллям Яценюка, що взяв участь у "заварюванні каші", необхідні уряду ініціативи було прийняті.
Бонусом до прийнятих ініціатив особисто для Яценюка стало те, що фактично із "прем'єра-камікадзе" він повернувся на політичну стежку, показавши, що його рано списувати в технічні фігури.
При цьому наразі наявним у Яценюка можливостям для маневру можуть позаздрити багато політиків. З одного боку, ведуться розмови про те, що він може піти на парламентські вибори у складі президентського проекту "Солідарність", з іншого - може піти в лавах хоч і пораненої, та все ще присутньої в політичній обоймі "Батьківщині", а з третього - цілком може відтворити свою політичну силу.
Час на роздуми у прем'єра ще є, тому він може не надто квапитися з вибором шляху. Тільки от країна перебуває на стежці війни, і про це нашим політикам не слід забувати. Яценюку насамперед.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.