Смертоносне хуліганство світового масштабу

Заяви європейських політиків після авіакатастрофи малайзійського літака на Донбасі можна охарактеризувати як ступор

У романі Ернеста Хемінгуея "По кому дзвонить дзвін" є такі рядки: "Добре було б зараз знову опинитися у себе вдома і щоб війна скінчилася". Саме в такій ситуації перебуває Україна. Українці з початку березня намагаються себе переконати, що все, що відбувається в країні, мусить якомога швидше скінчитися, але, як і в романі Хемінгуея, на жаль, ця війна не може завершитися доти, поки одна зі сторін не здобуде перемогу. І скільки б ми не закривали очі, роблячи вигляд, що війна скінчилася, це не принесе миру.

Українці вже чітко усвідомили, що війна триває, однак те, що події в Україні можуть стати практично початком великого геополітичного протистояння і, не дай Бог, чергової світової війни, усвідомлювати на Заході, схоже, ніхто не хоче. І в США, і в Європейському Союзі заплющують очі, так само як українці навесні, й роблять вигляд, що війна не почнеться.

Ще з часу анексії Криму Росією Захід намагався робити все, щоб "не помітити" наближення війни. США і Європейський Союз постійно висловлювали занепокоєність, стурбованість, обурення й інші дипломатичні емоції, які ні до чого не зобов'язують. Навіть вживали якісь незрозумілі економічні санкції до Росії, після введення яких у самій Росії тільки посміхалися.

 

 

Фото: tsn.ua

Своїм обуренням західні країни нагадують учителів у школі, які після чергової витівки відомого в школі хулігана намагаються закликати його до порядку. Росію демонстративно піддають обструкції на засіданнях Ради безпеки Організації Об'єднаних Націй. У свою чергу, Кремль, як хитрий хуліган, викладає свою версію, і в лавах учителів відразу ж виникають професійні суперечки щодо того, чи слід суворо карати хулігана і чи не зламає це його характер.

Самому ж хуліганові, схоже, тільки це й потрібно. Він не дурний, хитрий, цинічний і чітко усвідомлює всі слабкі сторони гуманних учителів. Поки вони між собою обговорюють принципи теорії виховання й сперечаються над тим, який із психологічних методів застосувати, хуліган робить дедалі зухваліші вчинки.

Як би українцям не було неприємно, але не треба забувати, що насправді всі дії Заходу продиктовані виключно своїми інтересами. Всі слова про захист прав людини, свободу вибору й інших демократичні цінності проголошуються швидше як лекція. Західні країни, звичайно, із задоволенням ці цінності пропагують, але ось як їх відстоювати - вже й призабули. Як мінімум у ЄС.

Поки хуліганство відбувалося за вікнами їхніх будинків, десь за парканами, в Україні, й не стосувалося безпосередньо близьких цих учителів, вони, здається, і не збиралися застосовувати до хулігана більш суворі заходи. Але рано чи пізно мав настати момент, коли дії хулігана призведуть до непоправного. Як і слід було сподіватися, відчуваючи свою безкарність, він зібрав навколо себе своїх послідовників, які виявилися не такими хитрими й більш прямолінійними. Саме їхні дії й призвели до того, що лихо прийшло у будинки невдатних учителів.

 

 

Катастрофа 17 липня на Донбасі малайзійського авіалайнера шокувала світ. Навіть в Україні, яка, на жаль, за останні місяці вже звикла до загибелі великої кількості своїх громадян, немає байдужих до цієї безглуздої трагедії.

300 ні в чому не повинних людей стали жертвою кривавого хулігана, який дав у руки своїм пособникам смертоносну зброю. Була ця зброя використана цілеспрямовано чи випадково - установить розслідування. Але вже зараз можна сказати, що після 17 липня методи спілкування з хуліганом Володимиром Путіним не можуть бути настільки ж беззубими, як до цього дня.

Трагедію 17 липня в пресі вже порівнюють із убивством ерцгерцога Франца-Фердинанда в Сараєво, яке поклало початок Першій світовій війні, а також з атакою на Вежі-близнюки в Нью-Йорку, після якої розпочалася масштабна війна з тероризмом.

А що ж політики? Заяви європейських політиків після авіакатастрофи малайзійського літака на Донбасі можна охарактеризувати як ступор. Захід так довго стримував політику агресії з боку Росії по відношенню до України, лякаючи всілякими санкціями, що, отримавши настільки страшний фактичний результат, просто не знає, як реагувати. Особливо це помітно в реакції європейських політиків на авіакатастрофу.

 

 

Фото: kvedomosti.com

Канцлер Німеччини Ангела Меркель, наприклад, заявила, що не бачить альтернативи пошуку діалогу з російським президентом. Німецький лідер зазначила: "Події показали, що потрібно знайти політичне рішення. Я не бачу ніякої іншої альтернативи, крім того, щоб розмовляти із президентом Росії Володимиром Путіним. У нашому партнерстві є труднощі, і ми повинні подолати їх".

Така заява на тлі жахливої трагедії пасажирів малайзійського лідера звучить як визнання повної поразки європейської політики стримування. Достримувались до того, що проросійські бойовики збивають цивільні літаки, а відповісти нічим?

Цієї катастрофи можна було уникнути. Якби Захід не загравав, а відразу зрозумів, що така політика рідко дає позитивні результати. Реакція на хулігана, який раз у раз порушує правила, була надто м'якою. Деякі вважають не дуже гуманним ізолювати підлітка-порушника, але як надзвичайний захід ізоляція все-таки використовується. Пора б уже західним учителям зрозуміти, що хуліган давно вийшов з-під контролю, і якщо не почати серйозно бити по руках, то наслідки можуть бути ще більш непередбачуваними. Хоча куди вже більше?

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.