Публікації 2022-09-16T04:06:28+03:00
Українські Новини
Коли війна поряд

Коли війна поряд

Півроку тому здавалося, що гірше вже нікуди...

Напевно, багато хто з українців ще в жовтні минулого року, почувши від когось, що через півроку в країні буде війна, а Віктор Янукович зі своїм оточенням опиниться у вигнанні в Росії, сприйняли б подібну інформацію як повну нісенітницю й покрутили б пальцем біля скроні. Однак усього за півроку ситуація в Україні кардинально змінилася. Події в країні розвивалися настільки стрімко, що багато хто просто не встигав стежити за подіями.

Новина про те, що Янукович вирішив різко перемінити курс розвитку країни, мене застала в автобусі, що прямував у Вільнюс, де мало відбутися довгоочікуване підписання угоди про асоціацію між Україною і Європейським Союзом. Тоді, чесно кажучи, і не думав про те, що може статися далі. Приїхавши в Литву, довідався про масові протести. Спостерігаючи в інтернеті за подіями у Києві, дуже хотілося швидше повернутися. Литовський колега поцікавився в мене, чи можуть протести змінити ситуацію. Згадуючи акції проти скасування київських виборів і прийняття закону про мовну політику, я відповів, що навряд чи. Думок про повторення Майдану не було. Пізніше був дуже радий, що помилився.

Неформальна зустріч у кулуарах саміту у Вільнюсі в листопаді 2013.

Українське суспільство вкотре розвіяло мій скептичний настрой. Згуртованість українців виявилася настільки сильною й по-хорошому заразною, що вже 1 грудня в мене не було жодних сумнівів, що влада Януковича впаде. Навіть після тяжкої ночі з 10 на 11 грудня не було відчуття, що владі вдасться зломити народ. Прийняття "кишеньковою Радою" так званих "диктаторських законів" у січні стало однією із точок неповернення, після якої вже точно усвідомлював, що агонізуючий режим остаточно звихнувся й з останніх сил чіпляється за зону особистого комфорту, що стрімко пливе від нього. Найстрашнішими днями взимку були, звичайно, 18-20 лютого. Звірина "рубка" правоохоронцями й "тітушками" людей у Кріпосному провулку, спалений Будинок профспілок, непрацююче метро й кривава стрілянина на Інститутській. Здавалося, що гірше вже нікуди.

 

Згорілий будинок профспілок. Фото Іллі Варламова.

Чи думав я тоді про те, що попереду війна? Звичайно, не думав. Якщо хтось скаже, що думав, то дуже сильно здивуюся. Як і багато хто, був упевнений, що от зараз нарешті настав той самий час, щоб перепочити, і з новими силами узятися за побудову нової справедливої держави, поламати до біса хребет корупційній системі й прагнути до чогось світлого. Аж ось прийшли "зелені чоловічки", усе помчало з новою силою вже в інше русло. До внутрішнього конфлікту додався зовнішній ворог. Ще не встигши відійти від майданівських подій, опинився в Криму. Блоковані військові частини, навкруги "увічливі люди", порожня вечірня ялтинська набережна 8 березня, затримання проукраїнських активістів і кримчани, які роблять вигляд, начебто нічого не відбувається, поведінка яких після Майдану здавалася чимось із розряду слабко з'ясовного. Не встигла охолонути кримська історія - прийшла війна на Донбас. Буквально наступного дня після появи чергових "зелених чоловічків", і вже точно розуміючи, що це означає, поспілкувався зі знайомим, що працює у військкоматі. Мобілізація ще не почалася, але чітке усвідомлення того, що цього разу українська сторона не промовчить, було. Тоді знайомий відговорив мене від добровільної мобілізації, зазначивши, що як журналіст буду корисніший. Остудивши свій порив, визнав його доводи резонними.

"Зелені чоловічки" у Криму. Фото: kvedomosti.com

Все вищевикладене було наведено не з метою самопіару або для того, щоб показати, мовляв "от такий я крутий", а скоріше для того, щоб було більше розуміння ситуації, викладеної нижче. Упевнений, що за минулий час у кожного є своя історія, не менш багата на події. Хтось вступив у загони Самооборони, хтось став волонтером, хтось перераховував останні гроші для потреб спільної справи й т. і. Отож, все це сталося з усіма нами всього лише за півроку, за якісь 200 із лишком днів! Уявіть собі, скільки нервових клітин убито в українцях за ці півроку. Скільки емоцій пішло, скільки годин сну не дорахувалися люди, що перебувають на місці подій, або просто стежать за подіями в інтернеті або по телевізору. Весь емоційний фон подій настільки зашкалював, що багато хто просто зривався. У когось це проявлялося в агресії, у когось у байдужності. Моральне спустошення періодично проявлялося то тут, то там. Напевно, уже й ніхто не згадає, хто перший сказав, що скучив за котиками у соціальних мережах, але ці слова зараз уже не схожі на прості жарти. Перші прояви моральної утоми стали проявлятися не сьогодні й навіть не вчора. Ще в січні, виловивши в соцмережах фото одного із затятих активістів Майдану, що відпочивав у Карпатах, я обурився, висловивши йому все, що думаю про його поведінку в той час, коли інші стоять на барикадах.  Він посилався саме на моральне спустошення й необхідність "трохи відійти", але його слова виправдання абсолютно не переконували. Зараз у суспільстві спостерігається усе більше й більше подібних моральних зривів, і їх сприйняття кардинально змінилося.

Тепер те, що здавалося таким далеким, увірвалося в наше життя й морально з'їдає нас щодня. Не треба намагатися обдурити себе. До нас прийшла війна. Колись це все було "не з нами" і звичайно "з нами" таке трапитися не могло ніколи. Але від війни не застрахований ніхто й ніколи. Тим більше, якщо у твого сусіда колекція всіх видів озброєння й не щадить своє населення пропагандистська машина. Щодня українці, чи то на роботі, чи то вдома, чи то на вулицях обговорюють ту саму тему. На жаль, новині про кількох загиблих із зони бойових дій уже мало в кого викликають жорстку депресію. Постійний стрес настільки привчив до жертв, що тепер сплески люті й співчуття викликають лише історії про масову гибель солдатів. Ті, хто в часи Майдану здригався від перших кількох жертв, зараз уже часто ловлять себе на думці, що, читаючи зведення з полів боїв, вони подумки говорять: "Слава богові, що тільки кілька загинули". Стає страшно від відчуття, що українці почали звикати до того, що "війна поруч". Люди масово відсилають гроші на те, щоб армія була одягнена й максимально захищена, намагаються допомагати медикам, намагаються допомагати біженцям. Однак багато хто з моїх знайомих не може позбутися відчуття, що "це відбувається не з нами". Міста, що перебувають поза зоною збройного протистояння, продовжують жити звичайним життям. Недавно спілкувався зі своїм сусідом, який дуже багато робить для того, щоб в українській армії не було дефіциту усього необхідного. Отож під час одного з обговорень чергового дня "війни поруч" він мені сказав: "Щораз, коли відсилаю чергову машину із зібраними активістами речами, у мене виникає відчуття, що ми відкуповуємося від наших хлопців. Начебто платимо данину, щоб у нас у місті не було війни".

 

Харків проти війни. Фото: mediaport.ua

Якось колега з Луганська, приїхавши в Київ, сказала: "Тут, у столиці, зовсім інше життя: про війну на Донбасі говорять хіба що самі біженці, тут проходять концерти, свята, люди спокійно гуляють допізна". Зовні це насправді має такий вигляд. Чи нормально це? У психологів, напевно, найдеться своє пояснення, але мені здається, що це і є те саме моральне спустошення. Інша колега минулого тижня їхала у відпустку. "Я нікуди не збиралася, але мати вмовила виїхати хоча б на якийсь час, щоб дати відпочити дітям. У мене жахливе відчуття сорому, розумієш?", - розповідала вона про свої почуття перед від'їздом. Коли вона повернулася, ми ще раз поговорили, і вона щиро зізналася: "Напевно, мені це все-таки було дуже потрібно".

На минулі вихідні вирвався на Західну Україну. Повернувшись, прочитав у своїй пошті повідомлення, у якому одна шанована мною людина обізвала мене "байдужим м*даком". Саме так тоді я й згадав себе в січні, оскільки перше, чим зміг пояснити свої дії, була та сама моральна утома, що для мене взимку не була виправданням.

Однак також як і моя колега, що повернулася нещодавно з відпустки, можу сказати, що мені це було потрібно. І мені здається, що в ситуації, що склалася у нас у країні, хоча б на кілька днів просто необхідно намагатись абстрагуватися від думок про події, що відбуваються, зарядити батарейки й набратися сил, які ще знадобляться.





Архів
Новини
Антициклон Timeo прожене дощі. Синоптики попередили про зміну погоди в Україні 09:15 Інфографіка
ЗСУ знищили два ЗРК ворога та відбили наступи в районах 10 населених пунктів, – Генштаб 09:10
У вересні продажі нових комерційних автомобілів знизилися на 57% до 613 одиниць, - "Укравтопром" 09:05
Росіяни вдарили іранськими дронами-камікадзе по Білій Церкві. Є потерпілі 08:36
Новим головою НБУ стане екс-голова Ощадбанку Пишний, – Железняк 08:35
Зеленський і Байден обговорили оборонну підтримку та санкції за спробу Росії анексувати територію України 00:17
Петиція щодо виїзду за кордон студентів, набрала необхідну кількість голосів 23:59
Зуби. Фото: поліція
Як в Аушвіці. У звільненому селі Піски-Радьківські на Харківщині знайшли коробку з вирваними золотими зубами 23:31
Зеленський назвав 8 населених пунктів, які звільнені та стабілізовані на Херсонщині 23:10
В Україну йде потепління з новою порцією дощів. Прогноз на завтра 23:00 Карта
більше новин
В ОК "Південь" звернулись до українців і попросили не сповіщати позитивні новини передчасно 10:30
Зеленського просять перевірити підстави для припинення громадянства України Богдана Львова 18:05
Гайдай розповів, куди втекли окупанти під час звільнення Лимана 11:12
Війна за землю в Бучі під прикриттям "Садочку дружби" продовжується, - ЗМІ 18:55
Націоналізація активів РФ в Україні. Які підприємства росіян можуть потрапити в перелік 19:26
Окупанти поповнюють втрати на лінії зіткнення за рахунок "силовиків" з окупованих територій, - Генштаб 19:49
Росіяни вимагають жителів Сватового самостійно евакуюватися протягом наступних трьох діб, — ISW 20:50
Росія перекидає війська з Сирії та Сибіру в Україну, – Генштаб 08:35
Зеленський і Байден обговорили оборонну підтримку та санкції за спробу Росії анексувати територію України 00:17
Укрзалізниця може створити спільне підприємство з німецькою Deutsche Bahn 09:33
більше новин

ok