26 червня 2014, четвер, 18:03 10894

100 днів без Криму. Лише 1 шанс повернути півострів

Директор інформагенства "Українські новини"

Денис Іванеско.

Півострів за 100 днів усвідомив себе в новому статусі – суб'єкта федерації Росії.

#Кримнаш, задерикувата пісня про Путіна, що скоряє веб і стадіони, та заклинання про повернення Криму не наближають його до України. Крим за 100 днів усвідомив себе в новому статусі - суб'єкта федерації Росії.

Це мало кому подобається в Україні, гасить патріотичні почуття, але це реальність, яку не можна не визнавати.

Росія кидає на Крим величезні фінансові ресурси: нафто-газодолари, не зважаючи на витрати. Крим для РФ - символ, а не економіка, як хтось, можливо, думав. А символи для останньої у світі імперії важливіші за гроші. Символи роблять її "наддержавою". Це вам доведе на будь-якому турецькому курорті житель Тагіла напідпитку: "Нам пофіг, скільки коштує утримання Криму. Крим російський - і все!"

Приблизно так само вважає масово зневажуваний в Україні Володимир Путін. Всі його останні дії мають один мотив – потрапити в підручник історії як "збирач земель російських". А не просто як один із президентів - "як який-небудь Медведєв". Але це буде підручник історії для росіян. В українські підручники він, швидше за все, увійде зі знаменитою піснею "…ла-ла-ла-ла-ла" (не знаю, як пояснювати це слово дітям), а у світові – як руйнівник післявоєнного світоустрою й "молодшим братом Гітлера". Їх уже порівнюють члени королівської родини Британії, лідери Прибалтики й вільні від російської цензури медіа.

Грошей на Крим Росія не шкодує. Пенсії в Криму вищі від українських. Іноді у два й більше разів. Це не додає гордості нашим пенсіонерам. За кримськими пенсіями уважно стежать пенсіонери на Сході України. Неважко догадатися, що вони про це думають.

Кримські курорти масово заповнюють "соціальними" відпочивальниками - дітьми, бюджетниками, пільговиками й "заслуженими". Але їх не вистачає, щоб заповнити всі санаторії. Ця схема не врятує ні нинішній сезон, ні майбутні. Не зробить курорти хоч приблизно схожими на європейські. Не створить успішну бізнес-модель. Але, принаймні, через пару років заб'є всі ліжко-місця, щоб створити видимість успішного життя Криму в Росії.

Поки у Криму з Росією медовий місяць. Зачарування від змін звичного способу життя й раптової хвилі бюджетних грошей. Це зачарування пройде. Його змінять будні й, можливо, розчарування. В держустановах поступово почнуть вживати слово "оптимізація", а за ним - "економія". Пройде кілька років, і Крим стане таким само регіоном, як Волгоград, Омськ або Тагіл.

Путіна скинуть, він передасть владу наступникові або помре на посту - не має значення. В Росії буде новий президент - Навальний, Касьянов чи Нарижкін. Прізвище не принципове. У якийсь момент у нього в голові народиться думка: "Чому досі проти нас діють санкції Заходу, адже вводили їх ще при Путіні? Чому нас вважають другим сортом?" У якийсь момент він захоче скасувати санкції, але Крим повертати буде не з руки. Почнуться переговори із Заходом про "перебудову, прискорення і гласність", можливо, навіть про інвестиції, відкриття російського ринку. І ось тоді дійсно постане питання: як бути із Кримом по совісті?

Швидше, компромісом буде... референдум, 100 днів від якого саме минули. Тільки вже не під дулами автоматів, а під контролем ОБСЄ, громадських організацій і міжнародних спостерігачів.

Україна зможе вільно вести в Криму агітацію за повернення. Політики й усі охочі поїдуть відвідати забуті місця й розповідатимуть, як у нас за ці роки стало краще жити. І ось тоді настане момент істини.

Що ми зможемо пред'явити Криму? У них напевно збережеться "контрольована демократія" з видимістю обрання нових політиків і партій, вертикально інтегрована з державою корупція, всесильне ФСБ, поліцейсько-прокурорська мафія, суди, що слухаються владу, високі податки, загнаний "під дах" бізнес, неможливість захистити права і знайти правду, дисиденти й інші "імперські принади".

А що буде в нас? Що ми пред'явимо Криму як цукерку через пару років? Свободу? Безвізовий режим з ЄС? Добре, але мало.

Чи будуть у нас справедливі суди, прозора влада, міліція, що служить закону, страхова медицина, сучасна освіта, повністю, а не частково незалежні медіа, чи буде наш бізнес через пару років усе ще "вирішувати питання" на митниці й боятися податкової або ж він міцно встане на ноги, чи буде в нас правлячий середній клас? Чи кожних 10 років Майдан скидатиме нового невдаху-крадія?

І ці питання до нас, а не до Криму. Якщо через пару років Крим побачить в Україні хоча б рівень Польщі - з європейськими інвестиціями, розвиненою інфраструктурою, гарантованими правами - це дасть кримчанам надію. Тоді, можливо, вони вирішать, що краще бути вільними й самим вибирати собі владу, ніж витрачати російські нафтодолари.

Тому майбутнє Криму залежить від України, а не від Росії. Я вважаю)

Фотографії з першотравневої демонстрації в Сімферополі (2014)