Презентація книги відбулась у місті Буча під Києвом, де відбувалися одні з найстрашніших звірст росіян під час окупації міста, повідомляють Українські Новини.
Книга - це збірка історій, написаних на основі реальних подій із життя українців, які переживають найстрашнішу війну 21 століття в самому центрі Європи, яку розгорнула росія проти України, її народу та державності. Це історії людей, які пройшли пекло окупації, місць активних бойових дій, катівні, полон і не зламалися та вижили. Зараз вони допомагають іншим землякам, творять, надихають і служать своїй країні.
Презентації передував перформанс акторів, які на мить перевтілились у героїв книги та в театральній виставі розповіли історії з реального життя українців у Маріуполі. Перша оповідь була про військового, який разом з дружиною потрапив у полон росіян в Азовсталі. Згодом, під час обміну, їх звільнили з полону і сімʼя возєдналася.
Інша акторка зіграла жінку, яка працювала на Азовсталі та зі своїм 5-річним сином ховалася в підвалах, проте згодом таки евакуювалася до Дніпра.
Як зазначила під час презентації книги волонтерка БФ Вадима Столара Наталія Приходько, в книзі зібрано 63 історії людей, а над реалізацією проекту працювали майже 2 роки.
«Дякую всім волонтерам та команді за участь в написанні цієї книги. В ній 63 історії українців та 416 вагомих сторінок. Дякую за відкритість, щирість і незламну силу духу, дякую всім тим, хто долучився і хто поділився з нами цими історіями», - зазначила Приходько.
.jpg.webp)
Голова Фонду Вадим Столар запевнив, що найближчим часом книгу побачить весь світ та подякував команді за реалізацію цього проекту.
«Дякую команді за ідею та кропітку підготовку цього важливого видання. Впевнений, що “Історії сильних” привернуть увагу та викличуть інтерес і в Україні, і за кордоном», - зазначив він.
Історик із Запоріжжя Едуард Бобровицький один із тих, хто поділився з присутніми своєю історією, яка відмічена у книзі.
«Перший день 24 лютого. Ранок. Як історик я зрозумів, що це повторення 1941 року і що до нас вторглися фашисти. Мій однокурсник Ігор Щупак, один з перших істориків, дав чітке історичне обгрунтування, що таке «рашизм». Я дивлюсь на цю книгу зараз, де більше 400 сторінок. В мене вдома зараз 28 глава моєї книги, понад 10 тис. сторінок. Це такий своєрідний журналістський літопис. Я живу у селі Степне на Запоріжжі. Мій односельчанин, який служив в Нацгвардії був на Азовсталі і потрапив в полон. Він пербував 21 місяць в полоні і під час останнього полону його звільнили. Я обовʼязково напишу історію про нього і про тих, хто пройшов полон», - сказав історик.
Свою історію розповіла жителька Ірпіня Юлія Грицак.
«Шок, ступор, тваринний страх. В перші дні ми не думали евакуюватися, бо не думали, що такий жах може бути в 21 столітті. Але коли впала бомба за 60 метрів від нашого будинку, то ми вирішили евакуюватися. Було страшно, бо розстрілювали машини впритул. З другої спроби ми евакуювалися. Я думала, що це кінець, настав відчай. Але, насправді страшніше було для люлей, які не змогли евакуюватися з Ірпіня, Бучі, Гостомеля. Я думала, що я ніколи більше не повернусь в Ірпінь. Але ми повернулися. На згарище. Але ми живі. Проте, поки що не можу знайти в собі силу прочитати цю книгу. Однак, цю книгу має побачити весь світ, щоб ці події більше ніколи не повторилися», - сказала Юлія.
Однією з тих, хто долучився до написання книги та чию історію актори відіграли в театральній постановці була і Олеся Чорнобай.
«Після півторарічного полону, я готувала себе до того, що мене діти можуть не впізнати. Півтора роки я їх не бачила. Але мій чоловік настільки підготував дітей як наче пройшов лише 1 місяць. Діти бігли і кричали: «Мама, мама». А чоловік в госпіталі підняв мене на руки і міцно обійняв», - розповіла Олеся.
Свою історію у книзі відтворила також і Світлана Трубачова. Зі сльозами на очах вона подякувала Фонду Столара за таку ініціативу.
«Дякую Фонду за те, що 2 роки Ви з дітьми і зі мною. Я вратила чоловіка, він був військовим. Це не просто Фонд, який допоміг і на цьому все. Ви два роки зі мною і дітьми. Не дай Боже комусь потрапити в полон. Я опинилась в полоні у своєму домі з росіянами. 4 місяці. Не дай Бог кожному це відчути», - розповіла Світлана.
Авторка Людмила Мельник розповідає у книзі історію про свого брата, який пішов добровольцев в «Азов», але загинув за Україну.
«Мій брат був сильним українцем. За кілька днів до повномасштабного вторгнення він мені повідомив, що буде війна. І сказав, що скоріш за все, не повернеться додому. В кінці березня він повідомив, що живий, але їх безперервно бомблять. Через день нам повідомили, що він загинув. Я вдячна Фонду за те, що збирають такі історії. Чому? У нас велика нація, нам є чим пишатися, історія, культура. Саме тому, загарбники хочуть відібрати нашу Україну, заради нашої сили, не лише заради землі. Тому, ми маємо робити все, щоб наша історія збереглася для наших нащадків» - розповіла Людмила.
Усі автори та присутні на презентації Фонд передав екземпляр «Історії сильних».
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.