Український ринок азартних ігор отримав шанс на розвиток у легальному правовому полі з другої половини 2020 року після ухвалення та набуття чинності Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор». До цього моменту, більш ніж одинадцять років поспіль (із травня 2009 року) вітчизняний гемблінг перебував у тіні. Винятком з цього були хіба що державні лотереї, які ще з початку нульових не вважаються в Україні азартними іграми на законодавчому рівні.
І всі ці роки, коли гральний бізнес був тільки чорним, ніхто не звертав увагу на проблему перетворення захоплення грою на ігрову залежність – лудоманію. Хоча ігрова залежність – серйозна проблема, яка може впливати на фізичне та психологічне здоров’я людини. Але… складається враження, що свого часу лудоманію заборонили разом із гральним бізнесом. Так було простіше і для держави, і для чорного ринку азартних ігор.
Проте замовчуванням проблему не вирішити, і з легалізацією грального бізнесу про ігрову залежність знову згадали. Однак почали активно використовувати як прапор інформаційної кампанії, спрямованої… проти легального гемблінгу! Дуже зручне гасло для нелегалів, бо саме замовчування існування лудоманії дозволяло тіньовим гральним закладам спокійно почуватися і не наражатися на проблеми з боку влади через брак суспільного запиту на профілактику ігрової залежності.
Варто зауважити, що відрізнити ігрову залежність від звичайної захопленості вкрай складно, оскільки багатьом властива схильність до азарту. Ігрова залежність, також відома як лудоманія, офіційно визнана Всесвітньою Організацією Охорони Здоров’я (ВООЗ) психічним розладом, а таке поняття як «ігровий розлад» включено до 11-го видання нормативного документа «Міжнародна статистична класифікація хвороб» (МКХ; 6С51; ICD11) та віднесено до розділу 06 «Розлади психіки, поведінки або розвитку нервової системи».
Ознаками лудоманії є:
- збільшення інтенсивності та частоти гри;
- підвищення пріоритету азартних ігор над іншими життєвими інтересами та повсякденною діяльністю;
- зміна фізичного та емоційного стану людини;
- продовження гри, незважаючи на настання негативних наслідків.
Важливо розуміти, що наявність будь-яких із зазначених ознак не встановлює медичного діагнозу ігрової залежності. Тільки лікар може визначити наявність проблеми та встановити діагноз.
Лудоманія, як і будь-який психічний розлад, є окремим індивідуальним випадком, а не масовим явищем. Це не вірусна хвороба, що може набути епідемічного характеру. Тому всі спроби залякати суспільство гаслами про те, що «всі захворіють та все програють в азартні ігри» – це приклад маніпуляції на користь тіньового бізнесу, який використовує медійні засоби для створення певної громадської думки, аби перешкодити формуванню в Україні легального цивілізованого ринку азартних ігор як частини всесвітньої індустрії розваг.
Тож, найперший крок у профілактиці лудоманії – це боротьба з нелегалами, бо вони найбільше сприяють заохоченню гравців витрачати гроші на гру, а не отримувати задоволення від одного з виду розваг.
Вікторія ЗАКРЕВСЬКА, заступниця голови Ukrainian Gambling Council із комунікаційних питань
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.