Україна стоїть на порозі історичного рішення Європейської Ради про початок таких довгоочікуваних перемовин про вступ до Європейського Союзу. Однак будьмо свідомі того, що рішення про початок перемовин стане тільки вихідним пунктом нашого руху до повноцінного членства. Нам треба бути готовими до того, що цей процес ще буде обумовлений багатьма вимогами, з яких ми зараз знаємо тільки перші. Отже, на нас очікують численні реформи в практично всіх сферах суспільного життя та глибока трансформація держави.
Дуже символічно, що ми перебуваємо в очікуванні історичного рішення через 10 років від початку Євромайдану. З початку широкомасштабного вторгнення росії багато європейських топ-експосадовців почали розповідати про втрачений шанс щодо прогресу на шляху до ЄС України після Помаранчевої революції. Але події і десятирічної давнини, і нашого сьогодення показують, що Україна платить надзвичайно високу ціну на шляху повернення до європейської родини. І що саме ми стали щитом для європейської цивілізації, який боронить її від навали нащадків орди, яка, цитуючи путіна, після розвалу союзу хотіла стати частиною цивілізованого світу, коли на неї там не чекали.
Згадуючи останні події, слід відзначити знакову зустріч міністрів закордонних справ Європейського Союзу в Берліні, яка відбулася 2 листопада. Адже саме в Берліні розгорнулася досить серйозна дискусія, зокрема із залученням провідних експертів із питань зовнішньої політики, щодо двох аспектів розширення ЄС. З одного боку, відбулося активне обговорення питання власне самого розширення Європейського Союзу, з іншого боку, розглядалося питання внутрішньополітичної реформи ЄС. Ця зустріч закінчилася перемогою української делегації на чолі з міністром закордонних справ України Дмитром Кулебою та наших союзників, бо було схвалено попереднє рішення розділити ці два вкрай важливих, але складних процеси.
Це питання також буде обговорюватися на Європейській Раді безпосередньо 14-15 грудня. І, вочевидь, що перед великим розширенням, до якого ЄС політично дозрів, постає питання внутрішньої реформи управління. Адже Лісабонська угода, що була прийнята між попередніми двома хвилями розширення, потребує змін перед появою нових членів Європейського Союзу. Для України важливо, що керівництво ЄС та більшість країн-членів, схиляється до думки, що реформа управління потрібна, але без прив’язки до розширення. Бо, якщо поєднати ці два процеси, то реальна перспектива вступу нових членів ризикує перетворитися на лінію горизонту, яка за визначенням є недосяжною. Багато країн не готові сьогодні до кардинальних змін структури управління ЄС, в тому числі щодо перегляду консенсусних механізмів у прийнятті рішень. А отже, можна спрогнозувати, що скоріше за все буде ухвалено рішення робити поетапні зміни в системі управління.
Також гарною новиною для нас є те, що сьогодні переважна більшість країн-членів ЄС погоджується, що Євросоюз не тільки готовий, а й для безпекової стабільності та розвитку потребує нових членів. Але навіть з урахуванням цього позитиву для України вкрай важливо не стати Північною Македонією або Туреччиною з їх "вічним" статусом кандидата.
Той шлях, який Україна здійснила у виконанні обов’язкових рекомендацій з моменту набуття статусу кандидата на вступ до ЄС влітку 2022-го, до довгоочікуваного саміту, який пройде наприкінці тижня, демонструє політичну волю та консенсус українських еліт щодо європейського вибору. Зрозуміло, що кожний етап перемовин, який ми будемо проходити, наближатиме нас до відповідності Копенгагенським критеріям, які, власне, й визначають, чи готова держава бути членом Європейського Союзу. Але суспільні настрої українців, ціна за прагнення вступити до ЄС, яку щодня платять наші захисники та захисниці, та абсолютна єдність політичної еліти у питанні євроінтеграції дозволяють Україні вже сьогодні динамічно та рішуче йти цим шляхом.
Міркуючи про можливі підсумки грудневого засідання Європейської Ради, не можна не відзначити зміну настроїв у багатьох європейських столицях упродовж останніх двох років. Вони змінилися зі скептицизму на високі оцінки наших прагнень та наших реальних кроків. Адже ще два роки тому мало хто міг сподіватися на такий стрімкий рух України до набуття членства в ЄС. Звичайно, що ніхто не сподівався й точно не хотів цього прогресу такою ціною. Але тим більшою є сьогодні відповідальність як української влади, так і лідерів європейських держав у питанні України.
Звичайно, що ми сьогодні рухаємося в тандемі з Молдовою, тому від нинішнього саміту ми очікуємо рішення і для Києва, і для Кишинева. А також, звісно, для Тбілісі – щодо отримання статусу кандидата на вступ. У Грузії сьогодні маємо схожу ситуацію з подіями в Україні 10-річної давнини. Тому є надія, що народні настрої та відчайдушні намагання президентки Саломе Зурабішвілі все ж таки дати сигнал Брюсселю, що європейський вибір — це вибір грузинського народу, спрацюють.
Майбутнє очікуване розширення Європейського Союзу також може торкнутися не тільки України, а й Молдови і ряду балканських країн, які також чекають своєї черги. Йдеться про Албанію, Боснію та Герцеговину, Північну Македонію, Сербію та Чорногорію.
Попри виконання нами всіх обов’язкових рекомендацій, маємо бути реалістами і тому підходити до саміту з обережним оптимізмом. Також слід тримати у пам’яті, що на Україну чекає черговий звіт про виконання подальших кроків у здійсненні реформ у березні 2024-го. Також слід зважати на те, що наступного року відбудуться вибори до Європейського парламенту. Потім буде створено нову Європейську комісію, і ці події створять як нові виклики, так і нові можливості для нас.
Із впевненістю можна сказати, що в Брюсселі на рівні лідерів європейських держав буде прийнято рішення про виділення Україні 50 мільярдів євро на 4 роки за програмою підтримки, яка була анонсована Президенткою Європейської комісії Урсулою фон дер Ляєн на великій конференції з відновлення України в Лондоні цього літа. З того часу українській уряд підготував чіткий план ефективного використання цих коштів як у рамках забезпечення макроекономічної стійкості українського бюджету, так і у сфері здійснення відповідних реформ.
А закінчити свій допис про особливості моменту, який нині переживає Україна, хочу словами Голови Європейської Ради Шарля Мішеля під час його візиту до Києва на 90-ті роковини Голодомору. Тоді, говорячи про початок перемовин з Україною та Молдовою щодо вступу до ЄС, він відзначив, що оголошення про такий початок стане важливим сигналом. Для європейських громадян – про те, що ЄС опікується їх безпекою та добробутом. Для громадян України та Молдови – про те, що Європейський Союз є надійним партнером і тримає своє слово. Та відповідним сигналом кремлю і тим, хто хоче підірвати світовий порядок та демократичні принципи.
Є дуже сильне бажання, щоб кожен адресат зрештою отримав свій сигнал…
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.