Юрист, журналіст, політтехнолог, член Національної спілки журналістів України Юрій Дорошенко прокоментував 85-річчя колишнього президента України Леоніда Кучми.
Свою думку журналіст висловив у соціальній мережі Facebook.
Кучмі - 85! З днем народження, Даниловичу! Далеко не ідеалізую, боронь Боже, другого Президента України, але памʼятаю, скільки шороху на Московії наробило очевидне гасло "Україна – не Росія" з одноіменної книги Леоніда Даниловича. Кучма, як той памʼятник на могилі Хрущова: і чорне, і біле. Тоді зароджувався олігархат, уже збирав на Київ валізи Янукович… Але саме десять років Кучминого стабільного правління, плюс пʼять Ющенка і дали можливість сформуватися новому поколінню українців, яке тепер героїчно та базкомпромісно боронить незалежність України на фронті.
Також Кучма не пристав на вимогу Януковича 2004 року силою розігнати Помаранчевий майдан... І це дало можливість провести повторні вибори і відтермінувати прихід московської маріонетки Янека до влади. Пригадую, як перелякалися на Росії євроатлантичних намірів Кучми та почали вести проти нього інтриги та ініціювати провокації, щоб міцніше привʼязати до кремлівського обозу.
Особисто я переконаний, що Кучма не давав вказівки вбивати Гію Гонгадзе, якого я знав особисто і навіть не раз пив каву з коньяком у буфеті Верховної Ради. Його вбивство використали іноземні спецслужби для шантажу президента України. На той час я був політичним оглядачем у провідній і багатотиражній газеті та спостерігав, як вирувала акція "Україна без Кучми", яка вигідна була лише нашим північним сусідам, будь вони неладні. Росія хотіла "сплести Кучмі лапті" й робила це руками наших співгромадян. Так, як колись відбувалося на Чорній раді в Ніжені…
Щоб зрозуміти це, варто глянути нині на організаторів тієї провокації. Клінічно самозакоханий Мороз, ще не баба, але вже газова тітка Юля, її санчопанса Турчинов, Валентин Чемерис, Юра Луценко. Ще та гопкомпанія! Луценко ганяв вулицями Києва у кашкеті "жиріновка", з витаращєними беньками, вигаркував у мегафон палкі заклики до боротьби, а як почали арештовувати учасників акції, пробув у міліціі всього добу, або і менше, і чомусь спокійно вийшов на свободу. А, наприклад, мого друга Грицька Ляховича, на той час неповнолітнього, протримали у Лукʼянівському СІЗО аж рік. "Є питання…", як любить у таких випадках багатозначно говорити Микола Томенко.
Для мене було вже тоді очевидним, що щире бажання народних мас знайти справедливість, якої, звісно, бракувало у суспільстві, намагалися використати на свою користь лідери цих протестів - хронічні авантюристи, політичні шарлатани, брехуни та зрадники. Але найбільша біда полягала в тому, що за ними, як зазвичай у нашій історіі, маячила тінь хитрої Москви. Вона вміло грала на амбіціях керівників протестів (часом навіть підсилювала матеріально), залякуючи внутрішнім протистоянням українського президента, пробувала загнати його в своє імперське стійло.
Навіть при цьому шаленному зовнішньому та внутрішньому тиску Кучмі вистачило духу сказати: "Україна - не Росія". За це йому велика дяка!
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.