Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні опитала колишніх українських військовополонених. Понад 80% з них скаржилися на погану якість їжі та її нестачу в російському полоні. Через це військовополонені зазнавали фізичного болю та страждань, а головним показником неякісного харчування є втрата ваги та погіршення стану здоров’я людей.
Про це повідомив інтернет-телеканал "Громадське", посилаючись на дані Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні.
"Катування полягало ще й у тому, що полоненим виділяли замало часу для трапези, їжа ставала інструментом приниження - її подавали в брудному посуді, кидали просто на підлогу тощо", - заявила керівниця відділу правосуддя, свобод і громадянського простору Моніторингової місії ООН Ева Катінка Шмідт.
Женевська конвенція щодо поводження з військовополоненими, ухвалена в 1929 році, передбачає, що "щоденні харчові пайки повинні бути достатньо якісними, поживними та різноманітними, щоб військовополонені не втрачали вагу, були здоровими та не страждали від розвитку дефіциту поживних речовин". Але Конвенція не визначає обсягу білків, жирів і вуглеводів, які полонені мають отримувати на добу. Головним показником неякісного харчування стає втрата ваги та погіршення стану здоров’я людей.
Український військовий Денис за 13 місяців російського полону схуд на 34 кг, Дмитро за 4 місяці — на 14 кг, Олег за рік втратив 26 кг.
"На сніданок десь на дні тарілки давали кашу - ячну або перлову, бувало й недоварену. Гіпотетично в ній могло бути м’ясо. Ще давали пів чашки чаю. На обід - лише водянистий суп: трохи крупи чи макаронів, якщо пощастить, то раз на кілька днів у твою тарілку з супом міг потрапити натяк на м’ясо. Ще давали щі — це коли у воді плаває варена капуста. На вечерю знову каша", - розповів Дмитро.
"На стіл ставили одну тарілку на всіх із вивареними кістками, з яких було майже здерте м’ясо. Хліб часто давали пліснявий, видно було, що його миші гризли. Іноді могли поставити на 10 людей тарілку з різаною сирою капустою - порція, як на одного. Чай - вода якась зафарбована, без цукру. Макарони - як кавалок тіста, тягучі, не жуються. На їжу нам щонайбільше 5 хвилин виділяли, бо треба було хлопцям з інших бараків поступатися місцем", - додав Денис.
Українські військовополонені на окупованих Росією територіях не мають можливості пити чай із цукром, купувати цукерки й печиво у табірному кіоску, отримувати смаколики в посилках від рідних. Вони кажуть, що марили овочами, фруктами та солодощами.
"Там сад великий був - яблука, груші, абрикоси просто під ногами валялися, гнили. На допит чи на роботу треба було проходити через цей сад. Коли помічали, що хтось фрукти зриває, то запроторювали в дисциплінарний ізолятор, а там умови утримання ще гірші. Ідеш, бачиш, що те яблуко висить, і не можеш навіть руку простягнути", - згадував Дмитро.
Крім того, українські військовополонені не можуть усно чи письмово поскаржитися на умови утримання та харчування.
"Там рота не можна було розкрити, щоб води чи якусь таблетку від шлункового болю зайвий раз попросити, бо отримаєш або по спині, або в обличчя чи потрапиш у карцер, якщо не гірше. Ми мовчали, щоб не провокувати насильства", - сказав Олег.
А біль у животі та проблеми з зубами допікали всіх. "Часто в їжі траплялися пісок і камінці, а жувати ж треба було швидко, тому хлопці зуби ламали об них. Ясна у багатьох кровоточили, зуби хиталися. І часто ми труїлися цими супами, які невідомо з чого були зварені. Шлунки боліли і від голоду, і відразу після їди. Завжди ті животи бурчали, здувалися, як барабани. Хлопці через нудоту і блювоту часто посеред ночі "підривалися", - розповів Денис.
За словами плонених, в'язнична адміністрація навмисне провокувала протести полонених через їжу - приміром, не давала ложок. Суп можна було випити з миски чи банки, а кашу доводилося вигрібати руками. Або робити імпровізовані ложки: за таку могли покарати, якщо знаходили під час обшуку.
"Ми згинали пластикові прямокутнички, схожі на лінійки, щоб зачерпувати їжу. Не знаю, де вони взялися в камері", - розповів Дмитро. "Майстрували собі ложки із пластикових пляшок з-під води. Вони в бараці, мабуть, після в’язнів залишилися. А не було пляшок, то й без ложок їли", - додав Денис.
Після полону хлопці по-різному звикають до "мирного" харчування. За словами Дмитра, він адаптувався швидко. Олег майже півроку мучиться через гастрит.
Наразі Моніторингова місія ООН має дані про погане харчування в 20 місцях несвободи на окупованих територіях України. Десь ситуація гірша, десь краща. Варто зазначити, що російська сторона відмовила організації в доступі до окупованих територій України.
Як повідомляли Українські Новини, 6 липня Україна повернула з російського полону 2 дітей, 45 військових Збройних сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби та 2 цивільних осіб.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.