У кожній 4-й редакції, що виходять на прифронтових та деокупованих територіях України, над створенням газети працює 1-2 людини. Середній відсоток падіння доходів редакцій – майже дві третини. Середній розмір заробітної плати (там, де вона взагалі виплачується) – 8 тис. гривень. Майже всі видання визнають, що без допомоги міжнародних фінансових донорів були б змушені закритися.
Про це йдеться на офіційному веб-сайті Національної спілки журналістів України (НСЖУ).
"До війни ми були самодостатньою редакцією, яка мала стабільний дохід і без жодних дотацій та грантів забезпечувала щотижневий випуск 2 друкованих видань загальним обсягом 40 сторінок, – розповіла головна редакторка газети "Вперед" із міста Бахмут на Донеччині Світлана Овчаренко. – Коли розпочалася війна, ми позбулися всього, що мали. Я подавала заявки на отримання грантів, але отримувала відмову, й навіть не сподівалася на відновлення виходу "Вперед". Але за підтримки НСЖУ ми відновили друк нашого видання. Це було справжнє диво. Завдяки інформації з газети "Вперед" багато бахмутян дізналися, як можна евакуюватися з міста, де роздають пічки-буржуйки, гуманітарну допомогу, куди звертатися по отримання державних послуг. Багатьом ця інформація врятувала життя".
НСЖУ за підтримки проекту "Підвищення стійкості українських медіа", який виконує Міжнародний інститут регіональної преси та інформації (IRMI) в партнерстві з Fondation Hirondelle за фінансової підтримки Swiss Solidarity, провела на прифронтових та деокупованих територіях України дослідження потреб місцевих газет.
"Українська преса на прифронтових і деокупованих територіях є символом об’єднання, віри, натхнення українців до боротьби і перемоги, – наголосив голова НСЖУ Сергій Томіленко. – Зараз на прифронтових територіях, де є проблеми з комунікаціями, традиційні друковані ЗМІ, яким довіряють місцеві мешканці, отримують друге дихання. Національна спілка журналістів України дякує командам прифронтових медіа за їхні зусилля й робитиме все можливе, аби допомогти їм знайти можливість пережити важкі воєнні часи й увійти в мирний час сильнішими, осучасненими і готовими до гідної відповіді на виклики часу".
У дослідженні взяли участь 30 редакцій із 10 областей, які є деокупованими або прифронтовими. Як з’ясувалося, після вимушеної багатомісячної перерви, яка становила в середньому 6 місяців, 90% газет-учасниць дослідження відновили вихід, але 3 газети випустили лише 1-2 номери. Тож про повернення до стабільного графіку виходу говорити поки що не доводиться. Кожне друге друковане видання зменшило періодичність виходу в 2-4 рази. Всі газети, крім однієї, зменшили сторінковість у середньому вдвічі, кожне друге друковане видання зменшило періодичність виходу в 2-4 рази. Тож відновлення випуску газет загалом відбулось, але в економному режимі.
"Цим дослідженням ми прагнули було донести до широкого загалу голоси журналістів із прикордонних та деокупованих територій, – сказав секретар НСЖУ, автор дослідження Віталій Голубєв. – Редактор одного з видань із прикордонних районів Сумщини сказав: "Центральні телеканали не приїдуть до нас, а якщо й приїдуть – то це одиничні випадки. А ми тут не лише працюємо, а й живемо. Тут, у сірій зоні, теж живуть люди. Й вони потребують не лише хліба, а й інформації". Як на мене, це дуже важлива думка, яка характеризує незламність редакцій із прикордонних і деокупованих територій".
Результати дослідження було презентовано 4 липня під час дводенного офлайн-тренінгу навчально-просвітницького проекту "Кроки до сталого розвитку" для локальних медіа з прифронтових та деокупованих територій, проведеного за сприяння ЮНЕСКО та уряду Японії.
Відновлення виходу друкованої преси й забезпечення інформування населення на прифронтових та деокупованих територіях України, де через руйнування інфраструктури часто відсутні мобільний зв’язок та Інтернет, – серед пріоритетів Національної спілки журналістів України.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.