Два тижні поспіль я спостерігав, як знищується антикорупційна вертикаль НАБУ-САП-ВАКС. Звісно, фізично ці органи залишилися, де були. Але від них публічно відхрестилися люди, які роками їх підтримували. Більш того, вони дорівняли антикорупціонерів до звичайних "прокорупційних" силовиків.
Це вже майже призвело до репутаційного краху антикорупційної вертикалі як такої.
Тригером стали два процеси – проти екс-міністра Андрія Пивоварського та екс-керівника "Нафтогазу" Андрія Коболєва. Але на вихідних та вже цього тижня до них додалося обрання керівників Національного антикорупційного бюро України. Ними стали люди з потужним минулим, які, на загальну думку, на посаді просуватимуть інтереси Офісу президента.
Щодо Пивоварського та Коболєва – все відомо. Справу щодо екс-міністра відкрили за подіями, які жодним чином не становлять складу злочину. Йому інкримінують як злочин колегіальне рішення Кабінету міністрів, широко підтримане бізнес-середовищем. Дуже схоже на те, що через цю справу з Пивоварським зводять рахунки.
А нещодавно НАБУ розпочало слідство щодо премії, яку той отримав після перемоги над рф у Стокгольмі. Справа дійшла до Вищого антикорупційного суду, і той спочатку визнав кейс екс-голови «Нафтогазу» таким, що не вартий розслідування. Але дуже швидко Апеляція ВАКС переглянула рішення та призначила Коболєву велетенську заставу у 229 млн грн. Суспільство це мало сприйняти як натяк, що Коболєва можуть відправити до в'язниці.
І тут наче відкрилася скриня Пандори. Висловилися представники прозахідного бізнес-світу України. Лідери думок та впливові люди заявили, що у діях антикорупційної вертикалі з'являються ознаки вибірковості. Що об'єктами переслідування стають відомі державні менеджери, які досягли очевидних успіхів в управлінні (зокрема, у виграші справи проти рф у Стокгольмі). А інвестбанкір Ігор Мазепа навіть почав збирати донати на заставу Коболєву. А після того, як заставу зібрати не вдалося, її розмір збільшили у півтора рази.
Дійшло до страшних для НАБУ-САП-ВАКС речей. Вперше саме ті люди, що роками підтримували антикорупційну вертикаль, заявили: справа Коболєва має політичне забарвлення, бо у фігуранта не найкращі стосунки з чинною владою. Так само, як справи Пивоварського та Дихне (екс-керівник "Борисполя", якого засудили на п'ять років за порушення бюрократичної процедури).
Вихідні стали ще запеклішими. До фіналу конкурсу на обрання голови НАБУ вийшли три провладні фігуранти. Усі троє, так чи інакше, виявилися дотичними або до керівника Офісу президента Андрія Єрмака, або до його "силового" заступника Олега Татарова, або навіть до кримінальних кіл України. "Переміг" один з трьох, але згодом уряд "рекомендував" призначити на керівні посади Бюро і двох інших фіналістів. Отже, зробили висновок численні лідери думок, Офіс президента підкорив собі НАБУ. Те, про що вже давно натякали дописувачі, сталося майже офіційно.
Після призначення "правильних" керівників НАБУ та загалом антикорупційна вертикаль мають стати більш зрозумілими, більш лояльними для влади. Те, що не вдавалося Петру Порошенку та його прибічникам, вдалося Володимиру Зеленському під час війни.
Отже, антикорупційну вертикаль потужно десакралізовано. Вона більше не є чимось окремим, світлим та чистим у брудному світі української політики. Більше не є противагою класичним силовикам. Навпаки, тепер НАБУ-САП-ВАКС дорівняно до традиційно корупційних МВС, СБУ, ГПУ, БЕБ та інших.
У суспільній уяві антикорупційну вертикаль майже декласовано. Бо найкраще пояснення процесів Пивоварського, Смілянського, Шевченка, Дихне та Коболєва – це замовлення з умовного Офісу президента. Замість прозорого покарання корупціонерів НАБУ-САП-ВАКС перетворилися на таку саму "силову вертикаль", про яку так багато казали більшовики (закреслено) журналісти.
Усвідомте важливість моменту. Ці слова ви чули і раніше. Але раніше їх вимовляли блогери умовно опозиційні. Тому напади на НАБУ-САП-ВАКС сприймалися як прояв опозиціонерів та навіть "рука москви".
Але тепер проти антикорупційної вертикалі вийшли "свої" - усі ті, на кому вона трималася репутаційно. Умовне прозахідне лобі публічно вийшло проти вже не "своєї" антикорупційної вертикалі.
Тепер САМЕ ВОНИ, а не якісь опозиційні лідери думок, пишуть, що в усіх кейсах влаштовується зухвале правове свавілля. Що у справі Андрія Пивоварського тупо ігноруються закони і колегіальні рішення уряду. Що у справі Кирила Шевченка звинуваченого не допускають до участі у судових засіданнях, влаштовують фейковий розшук і продовжують терміни слідства на п'ятому році справи. Що за вироком Євгену Дихне стоять особиста помста та зведення рахунків.
Після виступу цих авторитетів резонансні справи НАБУ-САП-ВАКС набули іншого присмаку. Тепер справи Коболєва, Пивоварського, Смілянського, Шевченка та Дихне виглядають не як ексцеси, а як нова система. Тепер їхніх фігурантів сприймаються як "незручних" хлопців з особливою думкою, що конфліктували з вищою політичною владою. На національному рівні, як Коболєв та Шевченко, чи на галузевому, як Пивоварський та Дихне. Тепер їхні справи мають величезні шанси перетворитися на предмет уваги Заходу. На їхньому прикладі вивчатимуть правовий нігілізм. Їх розбиратимуть, аби згодом виграти у ЄСПЛ, з ганьбою для НАБУ та САП.
Як то завжди трапляється, сказане "а" одразу викликає до життя "б" та "в". У розпалі критики лідери думок вже донесли суспільству, що влада руками НАБУ-САП-ВАКС оголосила полювання на реформаторів та технократів. Що увійшло у моду покарання за ефективність та реформи, а головне – за самостійність. Антикорупційна вертикаль тепер – не магічна очисна споруда, а силовий батіг. Усім чиновникам, які вважають себе суб'єктними, надсилається чіткий сигнал: будь-яка реформа може бути криміналізована постфактум. Результати, якими ви сьогодні пишаєтеся, завтра можуть перетворитися на перелік пунктів звинувачення.
Ще не сталося найгірше для НАБУ-САП-ВАКС. Їх ще не позбавили своєї підтримки західні партнери України. Але у цьому напрямку здійснено перший потужний крок.
Чи все, що сказали друзі Коболєва, є правдою? Очевидно, що ні.
Звісно, нинішні протести виникли не тому, що хтось уважно стежить за діями антикорупційної вертикалі. Просто НАБУ-САП-ВАКС зачепили не чужих (яких "треба" саджати), а свого (якого чіпати "не можна"). Тож відбулося типове зіткнення у стилі "наших б'ють". Погодьтеся, коли ВАКС засудив мера Полтави чи суддю районного суду Дніпра, такого галасу не було.
Хоча власне я вважаю, що дії Коболєва заслуговують щонайменше на ретельне розслідування. Його треба було звільнити з ганьбою ще у 2019 році, щойно Володимир Зеленський став президентом. Натомість йому подовжили контракт та дозволили заробити ще більше грошей (не виключаю, що й корупційних).
На мою думку, Коболєв заслуговує не на честь реформатора та переможця рф, а на негативну репутаційну оцінку. За багатомільярдні збитки. За підвищення тарифів на газ для населення. За торгівлю російським газом під виглядом європейського. За потенційно корупційну схему псевдоімпорту. За занепад внутрішнього видобутку газу, через який Україна ризикувала залишитися без опалення взимку 2022/23. За маніпуляції зі звітністю та балансом. За роздування адміністративних витрат та подальше перетворення "Нафтогазу" на монопольного монстра. Ну і звісно, за дивні премії.
Ці дії заслуговували, перш за все, на позбавлення влади. А можливо, і на розслідування. Проте НАБУ багато років мовчало. А тепер обрало дивний спосіб – розслідувати надання премії.
Ми розуміємо, що Коболєв виписав її собі сам. Але юридично ця справа є програшною, бо все зроблено юридично вірно – через колегіальне рішення Наглядової ради "Нафтогазу". Тобто, з точки зору людської – Коболєв не мав права на цю премію. Але юридично справа є програшною, і вона розвалиться у суді обов'язково. Саме тому я не вірю, що влада налаштована посадити Коболєва.
Розваляться у суді також справи Шевченка, Пивоварського та інших. Навіть у справі Дихне, гадаю, ще є шанси.
Тож навіщо було усе це? Невже у НАБУ-САП-ВАКС не розуміють, що стріляють собі у ногу?
Маю стійку версію, чому відбувається саме так.
Ми довго виходили з того, що НАБУ-САП-ВАКС є цілком незалежними. Або умовно залежними – від західних партнерів, але не від української влади. На цьому тримався імідж антикорупційної вертикалі, а ще – на репутаційній підтримці прозахідного лобі.
Але з'явилися справи Коболєва, Пивоварського, Смілянського, Шевченка та Дихне. Вони аж надто виглядають як політичні. Натомість бачимо, що масштабні зловживання на митниці, у НБУ та у податковій системі залишаються без належної оцінки. Також бачимо, що є певне коло "недоторканних" людей, які обіймають ключові пости, з яких вони займаються "кураторством" силових, фіскальних і митних органів.
Такий стан речей є вигідним не західним партнерам чи іміджу НАБУ-САП-ВАКС. Він вигідний умовно Офісу президента. Отже, виникла підозра, що антикорупційна вертикаль певним чином виконує "хотєлкі" влади.
Якщо так, маємо небезпечну тенденцію. На думку групи підтримки Коболєва, це така собі зачистка системи від самостійних та ефективних за заохочення підконтрольних. Гучні імена використовуються, щоб узяти всі процеси під контроль під виглядом боротьби з корупцією. Насправді відбувається вихолощування та дискредитація цієї боротьби, масовані удари по корпоративних реформах та інвестиційній привабливості України після перемоги. Це кроки до авторитарної клептократії та авторитарно-поліцейських тенденцій в управлінні країною. Особливо дивно, що це відбувається зараз, коли вся увага західних партнерів прикута до військових питань. Цим Україна й відрізняється від росії.
Але я бачу небезпеку в іншому. Розіграно геніальну партію, у якій НАБУ-САП-ВАКС атакують умовно "своїх". Робить це невдало, бо справи будуть гарантовано провалені у суді. Але за час ведення справ репутацію антикорупційних органів буде знищено вщент. Власне, частково це вже відбулося. Залишилося ще кілька таких справ, як проти Коболєва та Пивоварського, щоб остаточно поховати доволі непогану ідею очищення України від корупції.
Чи не було це справжньою метою?
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.