В Україні почали активно обговорюватися ідеї створення меморіального військового цвинтаря. Так, "Азов" вже готовий обладнати Меморіал загиблим героям "Азовсталі" на схилах Дніпра. А Кличко виступив з ініціативою створення у столиці поруч із урочищем Бабин Яр військового цвинтаря для почесних поховань захисників України.
Центральні військові цвинтарі – поширена практика. Але найвідомішим з них є Арлінгтонський меморіальний цвинтар у США. Засноване воно було у 19 столітті під час Громадянської війни у США.
Арлінгтонський меморіальний військовий цвинтар
На сьогодні територія Арлінгтона належить Міністерству оборони США. Тут ховають загиблих американських солдатів, а з моменту його заснування навіть переносили сюди поховання з інших кладовищ. Окрім військових тут знаходяться могили президентів, голів Верховного суду та американських астронавтів. Зараз тут налічується 400 тисяч поховань (для порівняння, на всьому Байковому цвинтарі – близько 180 тис), а площа його становить 2,53 квадратних кілометри.
Маєток генерала Лі
Сам маєток Арлінгтон знаходиться на протилежному від нинішнього меморіалу Лінкольна березі Потомака. Всього 1,5 кілометра від Білого Дому – але це вже не Вашингтон, округ Колумбія, а територія штату Вірджинія, що входить у Великий Вашингтон. Вірджинія у громадянській війні була на боці жителів півдня. А в самому маєтку жив найяскравіший генерал півдня – Роберт Лі (Robert Edward Lee).
Маєток Арлінгтон у 1862 році
Власне, Аврааму Лінкольну і приписують рішення обладнати на території «маєтку Лі» меморіальний цвинтар. Різні джерела цитують різні варіації кинутої при цьому фрази президента: «Нехай він та його нащадки дивляться у вічі загиблим через його дурне рішення!», хоча історична достовірність цього висловлювання залишається сумнівною. З іншого боку, а що ще міг сказати президент на адресу людини, якій запропонували очолити всю армію США, а він натомість подав у відставку? І пішов до вірджинців, погляди яких не поділяв, але на землі яких народився.
Насправді, сам Лі ніколи не володів цим маєтком, хоча справді жив у ньому разом із сім'єю перед війною. Він навіть був його співвласником. Сам маєток був спадком дружини Лі - правнучки президента Джорджа Вашингтона Мері Енн Кастіс. Величезну ділянку землі викупив і збудував тут маєток її батько. І назвав Будинок Арлінгтон на честь батьківщини своїх далеких предків – села Арлінгтон у англійському Глостерширі. Але заповіт він склав таким чином, що Мері Енн отримувала маєток у «довічне володіння», без права продажу чи передачі прав на нього будь-кому. А повноцінними спадкоємцями могли стати лише діти подружжя Лі.
З початком громадянської війни перед президентом Лінкольном постала дилема. Північні штати значно перевершували супротивника за економічною могутністю та населенням, тут знаходилася збройна індустрія, якої не було у жителів півдня. Зате вони мали інше. Вже тоді розбіжність, що чітко намітилася в традиціях і вихованні на півночі і півдні, призвела до того, що переважна більшість кадрових офіцерів виявилися жителів півдня. Вони залишили армію США та виступили за конфедератів. Саме там були практично всі досвідчені ветерани Мексиканської та інших воєн. Протиставити їм Лінкольн міг лише необстріляних ополченців.
Лінкольн знайшов, як тоді здавалося, геніальне рішення. 18 квітня 1861 року він запропонував очолити Добровольчу армію США Роберту Лі. Лі вважався найуспішнішим за всю історію випускником Вест-Пойнта і був уже легендарним героєм Мексиканської війни. Ось тільки звання та нагороди його оминали. Лише напередодні Громадянської війни Лінкольн присвоїв «живій легенді» звання полковника. Розрахунок був простий – піднесений на «вершину» обдарування зможе швидко і енергійно придушити супротивника ще на ранній стадії. Що таке було можливе, Лі довів трохи пізніше, буквально за два тижні побудувавши «з нуля» ешелоновану оборону Вірджинії, а сама війна перейшла в тривалу фазу і стала найкривавішою в історії США.
Роберт Лі під час Мексиканської війни
Лі почали «обробляти» генерали та партійні соратники Лінкольна. Він ухилявся від відповіді, просив час на роздум.
А вже 20 квітня написав рапорт про відставку з армії США. Повідомив оточення Лінкольна, що як вірджинець, не може стати зрадником. І 23 квітня прийняв командування збройними силами Співдружності Вірджинія. Це розлютило президента.
Роберт Лі у 1864 році
Був маєток – стане цвинтар
Проте формально Лінкольн не має прямого відношення до рішення про конфіскацію Арлінгтона.
З перших днів війни загиблих солдатів ховали на Солдатському цвинтарі на півночі Вашингтона та Олександрійському національному цвинтарі, які вже у 1862 році були переповнені. 16 липня 1862 року Конгрес ухвалив закон, що дозволяє федеральному уряду США купувати землю для національних кладовищ для загиблих військовослужбовців, і поклав відповідальність за цю програму на генерал-квартирмейстера армії США Монтгомері Мейгса. Тоді ж Мейгс доповів, що найзручнішою ділянкою для нового цвинтаря є Арлінгтонський маєток. Але виникли проблеми із власністю. На території маєтку почалися поодинокі поховання. Хоча Мейгс не давав офіційних дозволів до 15 червня 1864 року.
У результаті, для конфіскації території знадобилася ціла схема. Уряд організував податковий розпродаж, до якого було включено маєток, за яким ніби був податковий борг у 92 долари. Уряд «придбав» на цьому розпродажі територію за 26 тисяч доларів. Мері Енн Лі через свого агента намагалася внести податковий борг у 92 долари, але його відмовилися приймати. За «законами воєнного часу» така схема начебто пройшла. Але проблеми виникли через 18 років.
Вже після війни син Роджера та Мері Енн Кастіс Лі подав до суду на США, вимагаючи повернути йому Арлінгтон. Процес тривав 8 років.Рішення буквально шокувало американську адміністрацію. Так буває там, де працює незалежна судова система. 9 грудня 1882 року Верховний суд США вирішив, що Арлінгтон був конфіскований без належної правової процедури. І зажадав від уряду повернути вкрадений маєток, який уже давно став національним меморіальним цвинтарем, законним власником.
Після цього було знайдено компроміс. Конгрес повернув маєток синові генерала Лі, а той знову продав його уряду за 150 000 доларів (що дорівнює 3 701 364 доларам у 2022 році). З того часу земля Арлінгтонського меморіального цвинтаря належить Міністерству оборони США.
Арлінгтон в наш час
Лі повернувся за Лінкольном
У всій цій історії є ще один несподіваний поворот.
У 1922 році у Вашингтоні поблизу Білого дому відкрився Меморіал Лінкольна. Антична будівля роботи Генрі Бекона. Усередині на імператорському кріслі з фасціями сидить велична постать Лінкольна, створена знаменитим скульптором Даніелем Френчем. Але вже у день відкриття було виявлено цікавий оптичний ефект.
Меморіал Лінкольна
Якщо ви відвідаєте меморіал із гідом – він неодмінно заведе вас за спину Лінкольна з боку його правої руки. І покаже утворене з завитків волосся Лінкольна обличчя, напрочуд схоже на... генерала Лі. А потім гід заведе вас за стіну меморіалу і покаже, куди спрямований погляд Лі - прямо за міст через Потомак, на Арлінгтонський маєток.
Френч і Бекон спростовували якийсь умисел. Справді, Френч розраховував на природне освітлення скульптури через прозорий дах будівлі. А Бекон на останній стадії змінив проект. Скульптуру підсвітили штучно, через що й міг виникнути несподіваний оптичний ефект. Щоправда, з того часу освітлення скульптури кілька разів змінювали. Але гіди та туристи, як і раніше, «знаходять» там Лі. Адміністрації меморіалу доводиться на офіційному сайті «заперечувати міфи та чутки», що лише вкотре підігріває інтерес відвідувачів.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.