Саймон Чернявський: Блокування портів та експорту агропрродукції – проблема не лише України

Блокування портів та експорту сільгосппродукції з України – одна з найбільших проблем, з якими світ зіштовхнувся внаслідок війни в Україні. За даними Мінагрополітики України український агросектор "годує" понад 400 млн людей у всьому світі. За оцінкою The Economist 28% світової торгівлі пшеницею, 29% ячменю, 15% кукурудзи та 75% олії припадає на регіон Чорного моря. Непоставка 50 мільйонів тонн зерна на світові ринки, особливо у бідні регіони, призведе до того, що десятки мільйонів людей зіткнуться з голодом. Eurasia Group зазначає, що кількість населення, що голодує, може збільшитися з 1,6 мільярда осіб до 1,8 мільярда. Після двох років збоїв та інфляції, спричинених пандемією COVID, припинення поставок зерна до Африки, Азії та країн Близького Сходу призведе до того, що вартість основних продуктів харчування, таких як масло, борошно та корми для тварин, подвоїться чи потроїться, і при цьому буде існувати дефіцит. Негативний вплив обмеженої можливості експорту зерна з України (до 30% від потреби) буде значним і для розвинених ринків: збільшення ціни на продовольство спричинить гіперінфляцію в умовах низького економічного зростання та високих процентних ставок, і ще більше підштовхнуть найбільші економіки світу до рецесії.

Політична сторона цієї загрози – один із топ-пріоритетів для коаліції, що підтримує Україну, яка активно шукає шляхи забезпечення проходу зерна через Чорне море з Одеси. Тиск на Росію з метою відкрити Чорне море посилюватиметься з боку багатьох країн, включно навіть з тими, які досі мовчали — Єгипту, Ірану, Індонезії і, звичайно ж, Китаю, — і це лише деякі з них.

Виклики 2022-2023

Весь світ уважно стежить за посівами в Україні. Але посіяти і зібрати в умовах війни – лише мала частина проблем українського агросектору.

Окрім значного зменшення площ під посівами – до 20% весняних площ – у деяких регіонах фермери не мали достатньо фінансів на якісні добрива та ЗЗР. Це негативно вплине і на якість майбутнього врожаю, і на його валовий збір. Підсумковий ефект від цих факторів для деяких регіонів може становити до мінус 50% від потенційного врожаю, а валовий збір України знизиться до 50-60М тонн.

Значними проблемами стануть логістичні: відсутність достатньої кількості комбайнів та транспорту для збирання, нестача палива для жнив та інших польових робіт, і, найголовніше – відсутність достатніх потужностей для одночасного зберігання врожаю.

До початку збирання врожаю озимих на елеваторах в Україні все ще залишатиметься понад 20М тонн зерна минулого сезону, яке аграрії не змогли вивезти взимку та навесні. При цьому значна частка потужностей із зберігання – до 30% – знаходиться на окупованих територіях і буде не доступна, і якщо не вирішиться питання розблокування одеських портів, то вже цього літа буде дуже складно реалізувати зернові. За такого сценарію до осені ми, на жаль, можемо побачити багато неприбраних полів, зберігання продукції просто неба, непрацюючі ОЕЗи та цукрові заводи. Я дуже сподіваюся, що найближчим часом буде знайдено рішення для запуску портів та постачання палива фермерам, і ці прогнози не справдяться. Над цим сьогодні працюють політики з усього світу, оскільки від відновлення експорту сільгосппродукції з України залежать ціни на базові товари та життя мільйонів людей.

Не менше хвилювань викликають фінансові наслідки для сезону 2023. Через затримки експорту та зниження обсягів реалізації прибуток фермерів скоротиться і буде отриманий значно пізніше, ніж зазвичай. При цьому їм, щонайменше, потрібно фінансувати осінню посівну і обробку землі та розраховуватися з постачальниками і пайовиками. Тому сезон 2023 року під ще більшою загрозою, ніж поточний.

Для вирішення цієї проблеми в короткостроковій перспективі, крім найпростішого дотаційного методу, навряд чи щось допоможе. І тут потрібна фінансова підтримка з боку Європи, США та інших країн-партнерів України: прямі дотації на осінню посівну, пільгові кредити та ціни на пальне, добрива та насіння. Оціночна потреба у фінансуванні вже цієї осені – до 3 млрд. доларів, якщо розраховувати дотації до $200 на гектар. Така ж програма знадобиться і для фінансування весняної посівної. У якому обсязі – стане зрозуміло за результатами експорту взимку.

Стратегія для України

Багато проблем в українському агросекторі існувало і раніше, війна лише загострила їх. Насамперед  це – відсутність інвестицій та диверсифікації в аграрній сфері. І зараз Україна має шанс вирішити ці проблеми стратегічно, на роки вперед.

Україна повинна використати своє унікальне географічне розташування, клімат і природні ресурси для виробництва продуктового кошика для світових ринків. Історично Україна виробляла зерно і деяку кількість тваринного білка та сировини для експорту до країн Радянського Союзу, а потім на Близький Схід, до Африки та Китаю. Але ця стратегія не зробила Україну багатою та процвітаючою.

Вочевидь, Україна продовжить вирощувати великі обсяги зернових та олійних культур на експорт. Це, безперечно, залишиться основним напрямком діяльності, але воно повинно стати набагато ефективнішим, щоб конкурувати на глобальних ринках. За нинішніх 100 мільйонів тонн, які виробляє країна, у нас урожайність все ще набагато нижча, ніж у Європі або США. І витрати на логістику в Україні також вищі у перерахунку на тонну.

Україні необхідно виробляти більше продуктів переробки, таких як м’ясо, цукор, борошно, молочні продукти, корми для тварин та інші. Попит на всі ці продукти зростатиме у найбільш населених районах земної кулі – в Азії, на Близькому Сході та в Африці. Для України має стратегічний сенс зосередитися на постачаннях на ці ринки, що розвиваються, а не конкурувати на зрілих ринках ЄС.

Так само Україна має хороші можливості для того, щоб стати лідером інноваційних харчових технологій, чи то в біотехнологічному, сільськогосподарському чи ІТ-секторі. Для цього потрібні інвестиції та міжнародне співробітництво у сфері вищої освіти та науки.

Для реалізації потенціалу аграрного сектора Україні потрібна масова та довгострокова фінансова підтримка міжнародних партнерів – донорів, міжнародних інститутів і приватних інвесторів. Але гроші не прийдуть без двох обов’язкових умов, окрім завершення війни. Перше – безпека та ясність з точки зору законодавства: має відбутися маса реформ від судів до оподаткування. Середовище для інвестора повинно стати сприятливим. Згадаймо приклад тієї ж "Мрії", над відновленням якої після дефолту я працював. Втративши мільярдні інвестиції, кредитори все ж намагалися врятувати компанію. При цьому зіткнулися зі спробами остаточно розікрасти активи, рейдерськими захопленнями та нездатністю судової системи захистити інтереси інвесторів.

Друга умова – щоб Україна лібералізувала економіку та сприяла створенню здорової конкуренції у стратегічних галузях як – от виробництво добрив, залізнична інфраструктура та запровадження вільного ринку сільськогосподарської землі. Інвестор не прийде вкладати великі гроші в інфраструктуру або переробку з тривалим терміном окупності, якщо він не володіє землею. На правах оренди інвестор не думатиме далі, ніж на 7 років. Будь-який кредитор та інвестор вимагатиме забезпечення в якості застави. Земля у власності є ключовою умовою успіху.

Україна як була, так і залишається країною із великим аграрним потенціалом. Війна загострила багато проблем у галузі, але, з іншого боку, саме зараз є шанс вийти на новий рівень економічного розвитку в аграрному секторі. Україна повинна остаточно відмовитися від обмежень та безперспективності пострадянської системи і стати сильним гравцем на світових ринках продовольства. Більшість українців цього бажають і готові приєднатися до створення сильної та успішної національної аграрної галузі.

Саймон Чернявський

1992 – 2006 рр. – робота на різних управлінських посадах у сфері товарів масового споживання;

2006 – 2008 рр. – заступник директора з виробництва сільськогосподарської компанії Black Earth Farming (Росія);

2008 – 2011 рр. – Перший заступник директора "РоАгро" (Україна);

2011 – 2015 рр. – генеральний директор HarvEast Holding (Україна);

2015 – 2018 рр. – генеральний директор "Мрія Агрохолдинг";

2018 – 2019 рр. – генеральний директор CFG/"МРІЯ";

2019 – 2020 рр. – в.о. голови правління АТ "ДПЗКУ";

червень 2021 р. – дотепер – голова наглядової ради ТОВ Барком.

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.