Національна спілка журналістів України на основі реальних життєвих ситуацій сформувала приблизний перелік порад для працівників ЗМІ, які можуть бути затримані або ж протиправно ув'язнені окупантами. Своїми думками з цього приводу на офіційному порталі Спілки поділився колишній полонений журналіст, секретар НСЖУ Валерій Макеєв.
"Дорогі колеги-журналісти! Ви завжди були на передовій захисту нашої державності й демократичних перетворень. Нині на багатьох з вас очікують важкі випробування, серед них можуть бути й викрадення на тимчасово окупованих територіях, арешт, полон.
Як діяти, якщо ви потрапили в неволю? Єдиного рецепта не існує.
З власного досвіду, а також з аналізу поточної ситуації можу дати лише деякі поради, що, можливо, стануть комусь у пригоді.
Перше. Якщо вас викрали/затримали, слід чітко для себе усвідомити, що подія поза вашим контролем. Головне – не панікувати. Найважчі випробування бувають у перші години, першу добу. У цей час може так статися, що з вами спілкуватимуться агресивні особи без статусу на проведення офіційних допитів. Це просто потрібно пережити, розуміючи, що основні "бесіди" – це допити.
Друге. Вас можуть допитувати різні особи, нерідко – різні групи осіб. Спробуйте виокремити серед них саме ту, яка (як вам здається) слухає і чує вас. Візуально сконтактуйтеся. По можливості – говоріть. Будуйте логічні речення. Виходьте у свою "зону комфорту". Хай про що вас запитують – переводьте прямо чи опосередковано тему на те, що ви журналіст, дієте за певною редакційною політикою, та виходьте в площину розмови, де ви профі.
Третє. До вас здатні застосовувати фізичну силу. Це може бути як мотивовано (коли намагаються добитись якогось зізнання чи свідчення), так і цілком немотивовано. Знайте, що і собі, і рідним, і державі – ви потрібні живим. Хоч би що ви говорили за цих обставин, завжди тримайте десь у підсвідомості певну межу, яку нізащо не згодитеся перетнути. Це може бути, приміром, "пропозиція" вистрелити в колегу чи потоптати державний прапор… Тут раджу встановити особисте табу. Таку стійкість нерідко можуть оцінити й ті, хто допитують. А тих, що зламаються на всі сто відсотків – не поважає вже ніхто.
Четверте. Вас можуть примушувати дати інтерв’ю пропагандистам. Не виключайте можливості й цього. Знайте, тут головне – звістка і рідним, і колегам, і державі – що ви живі. Це найважливіше. Контент такого інтерв’ю може бути не в усьому прийнятним для вас. Та, як на мене, говоріть. Знайте межу – ви маєте право на певні оціночні судження. І колеги, і держава зрозуміють – за яких обставин ви на це пішли (тут класичний кейс – інтерв’ю полоненого Станіслава Асєєва).
П’яте. Про те – коли ж вас звільнять. Усвідомте, що може бути по-різному. Ще до можливого затримання визначте спосіб (механізм) сповіщення колег, редакції чи суспільства про те, що ваше зникнення з певного моменту – має вказувати на ваше викрадення/полон. Передбачте механізм розголосу цієї події. Розголос може згодом допомогти вашому визволенню.
У полоні знаходьте хвилини для виходу зі стресового стану. Знаходьте підстави для маленьких побутових радощів.
Вас можуть звільнити і за день, і за десять днів, а можете очікувати і сто днів полону. Знайте – це все можна пережити.
За відсутності доступу до інформації – не вірте заяложеним наративам окупантів про те, що "їхні війська вже в Києві, далі Львів" тощо. Це була класика тиску на полонених ще 2014 року.
Знайте, що і рідні, і колеги, і держава – чекають на ваше повернення й робить усе можливе для цього", – зазначив у своїх порадах колишній полонений журналіст, секретар НСЖУ Валерій Макеєв.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.