Секретар Національної спілки журналістів України (НСЖУ), головний редактор газети "Обрії Ізюмщини" Костянтин Григоренко (Ізюм, Харківська область) провів 3 пекельних дні в українському місті Ізюм, коли російські окупанти безперервно обстрілювали мирне населення. Про подробиці він розповів прес-службі НСЖУ з міста Буська Львівської області, куди дивом зміг дібратися після небезпечного виїзду з міста. Журналіст зараз у безпеці та продовжує роботу цифрових майданчиків свого медіа для інформування про реалії харківського міста, яке наразі розстрілюють окупанти.
Про це йдеться на офіційному веб-сайті НСЖУ.
"3 дні був масований обстріл міста. 3 березня почалися обстріли та бомбування, гатили "градами" та з танків кожні півтори години. Я служив у танкових військах, тому можу розрізнити, що то були 150-міліметрові снаряди або артилерія. Моя родина живе у багатоповерховому будинку, але ми сховались у друзів, в підвалі приватного будинку поруч з нами. Росіяни били прямо по житловим масивам. Влучили в будинок, де була сім’я, діти. Нічого там не залишилось. Це мені сказала сестра загиблої жінки. Це трапилося 4 березня вранці. Вона сказала мені: "Моєї сестри та родини немає. Снаряд потрапив прямо в будинок", - сказав Григоренко.
"Зруйновано все місто: центральна частина, поліція, паспортний стіл, всі важливі адміністративні будівлі. Два вокзали розбиті: автобусний та залізничний. Ізюмська дистанція шляху ПЧ-5 – установа, яка обслуговувала залізницю, розбита вщент, там взагалі нічого не залишилося. Розбиті мости, і тепер сполучення з центральною частиною немає.
Ліва частина річки Сіверський Дінець окупована. Окупанти зайшли з боку Куп’янська, Закомельської. Правий берег Сіверського Дінця – це вихід на Донбас, і саме звідти, на мою думку, прийшла їм підмога. Ми від Харкова відрізані.
Вранці 5 березня мені вдалося виїхати з Ізюму, вивезти сім’ю доньки з Харкова, і ми вирушили на захід. Після тривалої дороги нас прихистив колега, редактор Буської газети "Воля народу" Микола Іванців. Зараз я працюю в редакції за комп’ютером. Уже поновив роботу сайт, але з трудовим колективом газети немає зв’язку. Ніхто з моїх підлеглих не виходить на телефонний зв’язок, і я розумію, що в нинішніх умовах зробити це дуже складно. Світла немає 6-й день, газу. Уже відсутня й вода, тому що немає змоги ввімкнути насоси, які її качають. Паралізоване водозабезпечення всього Ізюма.
Але періодично окремі люди виходять на зв’язок і надають мені інформацію про ситуацію. Зв’язку з теробороною немає, з військовим комісаром також. Я розумію, що в цей період у них є інші, більш важливі справи, але оперативна інформація по місту в мене є.
Сьогодні, наприклад, іде евакуація мирного населення з Ізюма. Вона ще не розпочалася, тому що знову почались обстріли. З Лозової та Первомайського на Ізюм їдуть колони автобусів, які намагаються вивезти жінок і дітей "зеленими" коридорами", – розповів Костянтин Григоренко".
За інформацією Генштабу та заступника Ізюмського міського голови Володимира Мацокіна, станом на ранок 8 березня місто Ізюм залишається українським, не контролюється окупантами. Ворог відійшов, але люди, котрі змучені сидять у підвалах – гуманітарна катастрофа.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.