В Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ) відкрито провадження щодо порушень прав громадянина України Віктора Януковича. Про це на веб-сайті видання "Страна.ua" повідомила політик та колишній парламентарій Ганна Герман.
"Про відкриття цього провадження в Україні мало кому відомо. Наші медіа воліють "не помітити" цю новину з 2 причин: провладні, бо "злочинний" режим президента Януковича повинен назавжди відійти у політичне небуття, опозиційні – щоб не створювати собі зайві проблеми, яких і так вистачає в умовах фактичної цензури.
Водночас дана справа має винятково важливе значення. Без правди про події останньої декади лютого 2014 року ми будемо приречені жити в умовах війни, у стані глибокого розколу суспільства, в ситуації, коли кожний наступний день приноситиме новини щоразу гірші, і гірші. Так триває вже багато років і триватиме й надалі, до тих пір, поки поняття "право" і "правда" не стануть в Україні тотожними.
Усі ці роки влада докладала зусиль, аби у серці кожного українця оселилось 2 міфи про Президента Януковича.
Перший, що нібито він віддав наказ про розстріл майданівців. На цю тему вже опубліковано дуже багато розслідувань журналістів та фахових експертів із США, Італії, Ізраїлю та Канади. Зазначені розслідування, а також і самі постраждалі свідки-майданівці говорять в один голос: і протестувальників і правоохоронців розстрілювали із будівлі підконтрольного опозиції готелю "Україна". На це натякав Парасюк, про це прямо розповідав Бубенчик.
Міф про "злочинний наказ" давно спростовано, тож зупинимось на другому, згідно з яким нібито через звернення Президента Януковича до Російської Федерації Україна втратила Крим.
Пересвідчитись у нежиттєздатності цього міфу українці могли під час перегляду кількарічного тв-шоу під назвою "процес в Оболонському суді". Я ж, як безпосередня учасниця подій лютого 2014 року, хочу розповісти як воно було насправді.
Реперною позначкою у ланцюзі тих подій став день 22 лютого 2014 року. Як відомо, напередодні на Банковій була підписана Угода про врегулювання політичної кризи в Україні, під якою поставили свої підписи президент Віктор Янукович і представники опозиції в особі Віталія Кличка, Арсенія Яценюка та Олега Тягнибока. Гарантами виконання досягнутих домовленостей виступили представники Європейського Союзу (федеральний міністр закордонних справ ФРН Франк-Вальтер Штайнмаєр, міністр закордонних справ Республики Польща Радослав Сікорський і керівник департаменту континентальної Європи Міністерства закордонних справ Французької Республіки Ерік Фурньє).
Пригадую, тоді трохи спала колосальна напруга, яка не покидала нас упродовж багатьох днів. З’явилася надія, що найгіршого вдалося уникнути. Заради припинення агресивних дій радикалів, в імʼя громадянського спокою Віктор Янукович погодився на усі вимоги опозиції, включаючи проведення дострокових президентських виборів.
Ще не висохли чорнила на підписаному документі, а боївки радикалів вже почали займати будівлі центральних органів влади: Верховну Раду, Кабінет Міністрів. О шостій ранку 22 лютого вони захопили офіційну резиденцію Президента у Нових Петрівцях.
Того самого дня приблизно о 14:00 Олександр Турчинов віддав наказ примусової посадки (фактично знищення) гелікоптера діючого Президента країни під час його перельоту з Харкова до Донецька. Близько 16:00 так само з відома Олександра Турчинова виліт літака Президента було заблоковано прикордонною службою, а вже о 17:00 Верховна Рада ухвалила постанову №757-VII про самоусунення Президента України від виконання конституційних обов’язків і призначення позачергових виборів Президента України. З яким обґрунтуванням? "Ми не знаємо де знаходиться Президент" лунало у залі Парламенту.
Фактично того дня опозиція в силовий спосіб встановила повний контроль над органами державної влади в України.
Усвідомлюючи це, Президент терміново підготував і розіслав листи на адресу гарантів виконання умов Угоди між законною владою. У листах вказувалося на цілковиту невідповідність заяв опозиції і реальністю: він нікуди не зникав і продовжує виконувати свої обов’язки. "Я офіційно заявляю, що представники опозиції у порушення наданих Вами гарантій, здійснили збройний державний переворот та захопили владу в країні. Ситуація, що склалася, призведе до хаосу та анархії, розколу суспільства в Україні та створить загрозу життю, безпеці та правам людей. У зв’язку з цим, я звертаюсь до Вас з вимогою виконати свої зобов’язання як гаранта Угоди та примусити опозицію до неухильного дотримання умов Угоди. Я вважаю, що Ви як гарант Угоди, повинні використати свій вплив та можливості для відновлення конституційного порядку аж до розгляду питання про можливість використання військової або поліцейської місії з метою забезпечення законності, миру, правопорядку та захисту громадян України від свавілля, насильства, відкритого терору та переслідування за політичними ознаками", - йшлося у них зокрема.
Ці листи датовані 22 лютим 2014 року та їх, безумовно, можна без особливих труднощів знайти в архівах міністерств закордонних справ Німеччини, Франції та Польщі.
Ситуацією, коли Президент Янукович опинився відрізаним від каналів комунікації із зовнішнім світом, одразу скористався Олександр Турчинов – на той момент вже "виконуючий обов’язки Президента України". 24 лютого через Постійного представника України при ООН він передав листа на адресу Голови Ради Безпеки.
У своєму листі Турчинов писав, що 22 лютого 2014 року Віктор Янукович "…виїхав з Києва в невідомому напрямку і фактично сомоусунувся він виконання конституційних повноважень…". У своєму листі він також зазначив, що Президент Янукович мав підписати закон про повернення до Конституції 2004 року до 10 ранку 23 лютого 2014 року, однак "забув" згадати, що о 17 годині 22 лютого 2014 року опозиція фактично вже захопила усю владу в країні. Поспішали.
Я вже зазначала у свої показах та можу підтвердити вчергове: і Олександр Турчинов, і інші представники опозиції достеменно знали, де знаходиться Президент: спочатку в Харкові, потім у Донецьку та після цього – у Криму. Більше того, в ніч з 22 на 23 лютого Валентин Наливайченко та Арсен Аваков із групою озброєних осіб особисто вилетіли до Криму аби захопити Президента, про що потім розповідали у своїх інтерв’ю.
"Гаранти" своїх зобов’язань не виконали, і що було далі ми добре знаємо. Так само, як знаємо текст листа Віктора Януковича Президенту РФ Вволодимиру Путіну. У цьому посланні, датованому 1 березня 2014 року, він звертається з проханням провести двосторонні консультації, на яких обговорити ситуацію в Україні та можливість використання окремих підрозділів Збройних Сил Російської Федерації, дислокованих в Україні, для (!) "тимчасового виконання окремих миротворчих функцій, в тому числі поліцейської". Те саме прохання, яке нещодавно він висловлював у свої листах до Штайнмаєра, Сікорського та Фурньє, але відповіді від них не дочекався.
Як з’ясувалося пізніше, 27 лютого 2014 року, МЗС України надіслало МЗС РФ ноту, в якій запропонувало… "невідкладно провести двосторонні консультації з огляду на розвиток подій в Автономній Республіці Крим". Захоплений новою владою МЗС України фактично звертався до РФ словами Президента Януковича.
Наступного дня, тобто 28 лютого, з МЗС РФ надійшла відповідь, в якій мовилося, що "Російська Федерація розглядає події в Автономній Республіці Крим, як наслідок внутрішньополітичних процесів в Україні, і в цьому контексті не бачить потреби у проведенні запропонованих Українською стороною невідкладних двосторонніх консультацій".
Так, 1 березня 2014 року звернення Президента Януковича було надіслано у МЗС РФ. Аналогічні звернення раніше надійшли до Німеччини, Франції та Польщі. Але таке ж звернення до МЗС РФ надіслали і нові керівники українського зовнішньополітичного відомства. А що сталося далі?
Офіційні органи Росії фактично повністю проігнорували лист Президента: "рассмотрение инициативы легитимного Президента Украины аналогичного характера о проведении двухсторонних консультаций не состоялось по причине прогрессировавшей дезорганизации украинского государственного аппарата. В связи с этим ответ на обращение Президента Украины от 1 марта 2014 года не направлялся", - зазначили у МЗС РФ.
На жаль, не було жодної реакції й від держав-членів Ради Безпеки ООН і на інформаційну заяву Президента, яку зачитав представник РФ в ООН пан Чуркін.
У звʼязку з цим постає питання: а за що взагалі судять Віктора Януковича? У чому його провина? І чому влада так боїться дати йому слово? Чому така надважлива для нашої країни справа слухається при його повній ізоляції?
Слідчі прокуратури не допитували його під час розслідування справи, суддя Оболонського суду не надав йому можливість представити свої покази та навіть виступити з останнім словом. Усі подальші суди – так само. Більше того, власне вирок суду не наданий і понині. Це за два роки після його оголошення.
Чинна влада робить усе можливе, аби у матеріалах цієї справи не залишилося зафіксованим жодне слово Януковича.
Але повернімося до початку цієї статті. Чому останнім часом питання переслідування Президента Януковича набувають все більшого резонансу за межами України?
Інтерпол визнає це переслідування політичним та знімає з розшуку. Суд Європейського Союзу скасовує європейські санкції, ставлячи під сумнів дотримання в Україні права на "справедливий та публічний розгляд звинувачень незалежним та неупередженим судом у відповідності до закону".
Правозахисники Міжнародного товариства прав людини, що мають статус учасника Ради Європи, у своєму звіті зафіксували 68 епізодів порушення міжнародних норм, Конвенції про захист прав людини, тиск на суд, відступ від міжнародних зобов’язань України, зловживання "інститутом державних захисників" та багато іншого.
І ось – Європейський суд з прав людини. У Стразбургу назвали справу Президента "важливою" для правозахисної практики та надали їй максимального прискорення.
Схоже, там справді усвідомили безпідставність багаторічних звинувачень Президента Віктора Януковича. Я упевнена: ми переконаємось у цьому найближчим часом", - резюмувала Ганна Герман.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.