Суспільство 2021-03-04T04:03:02+02:00
Українські Новини
Юрій Латиш, історик: Дискримінацію чоловіків породив не фемінізм, а консервативні цінності

Юрій Латиш, історик: Дискримінацію чоловіків породив не фемінізм, а консервативні цінності

Антин Мухарский, Фемінізм, Юрій Латиш
Юрій Латиш
Юрій Латиш

Історик Юрій Латиш вважає, що дискримінацію чоловіків породив не фемінізм, а консервативні цінності. На його думку, останнім часом у світі все більше уваги приділяється проблемам дискримінації. Йдеться, у першу чергу, про забезпечення рівних прав для жінок, кольорового населення, мігрантів та меншин. Прихильники "традиційних цінностей" у відповідь заявляють, що має місце "зворотня дискримінація" білих гетеросексуальних чоловіків.

Поступово цей дискурс проникає і в Україну. Зокрема, відомий шоумен Антін Мухарський переймається питанням "нинішнього соціального статусу та форм виживання білих гетеросексуальних чоловіків в сучасному фемінізованому світі латентного матріархату". Метою своєї майбутньої телепередачі він маніфестує боротьбу "за консервативні цінності та чоловічі права в цьому спотвореному лівацтвом світі, який опікується правами жінок, дітей, тварин, симпатиків сексуальних перверзій, лишаючи чоловікам хіба право швидко чи повільно вмирати, забезпечуючи права вищезгаданих категорій населення".

У першу чергу з’ясуємо, чи існує в сучасному суспільстві, зокрема в українському, дискримінація чоловіків і у чому вона проявляється?

Першою ознакою є величезний розрив тривалості життя в Україні між статями. Середня очікувана тривалість життя українських чоловіків – 67 років, жінок – 76 років. Кожен другий чоловік не доживає до 65 років. Зрештою кожен з нас може подивитися на коло своїх родичів, знайомих, сусідів і спробувати знайти серед них хоча б одного живого чоловіка літнього віку.

Причини цього полягають у шалених стресах, які українські чоловіки змушені переживати. Дискримінаційне виховання хлопчика починається ще у дитинстві. Типові поради в інтернеті, як виховати "справжнього чоловіка" часто виглядають так: "Дівчаток потрібно виховувати, як принцес. Це підвищує їх самооцінку, що в майбутньому добре позначається. Саме тому дочок психологи радять балувати. А ось хлопчиків не варто привчати до того, що все дістається легко". Змалку хлопчикові повторюють, що він – чоловік і тому не має права боятися, "скиглити", жалітися, ділитися своїми тривогами, натомість повинен терпіти і тримати всі проблеми у собі. Юнакові постійно нагадують, що він – "добувач" і має утримувати майбутню сім’ю. Закладена потреба виглядати успішним і завжди бути переможцем не дозволяє чоловікам розповідати друзям про свої проблеми чи звертатися до психолога, як це роблять жінки. У результаті такого виховання, чоловіки постійно відчувають стрес, працюють 24/7, часто відмовляють собі у відпочинку та якісній медичній допомозі, "лікуючи" душевні рани за допомогою алкоголю, тютюну та різних видів "чоловічого відпочинку" (непомірна пиятика в бані, на полюванні, риболовлі).

До цього додається дискримінація чоловіків з боку держави. Попри значно нижчу тривалість життя, вік виходу на пенсію у чоловіків вищий, ніж у жінок. Життя чоловіків держава цінує невисоко. Винятково для них існує військовий обов’язок, який чомусь називається "загальним".

Батьківські права в Україні захищаються значно гірше, ніж материнські. Жінка має право прийняти рішення щодо життя майбутньої дитини (аборт), і майбутній батько ніяк не може вплинути на нього. У разі розлучення суди майже завжди залишають дитину з матір’ю, а роль батька зводиться до сплати аліментів. За даними центру сім’ї "Родинний дім", йдеться про 98% рішень на користь матері. Якщо після розлучення жінка вирішила перешкоджати спілкуванню дитини з батьком, то на практиці останній нічого не може з цим вдіяти. Самотньому чоловіку майже нереально усиновити дитину.

Нарешті, у багатьох родинах становище чоловіка зводиться до функції постачальника матеріальних благ. А "справжній чоловік" виглядає, наче герой цього допису, віднайденого на просторах "всесвітньої павутини".

Тепер, коли факти дискримінації чоловіків не викликають сумнівів, з’ясуємо, який вихід пропонує Антін Мухарський. Ідея обговорювати проблему дискримінації чоловіків видається продуктивною. Але, за які "консервативні цінності" хоче боротися "містер "Тайд"? Схоже, що за цінності позаминулого століття, патріархальну родину, які й породили уявлення про чоловіка, як гаманця на ніжках та витратного матеріалу на війні, а самі шлюбні відносини фактично перетворили на узаконену проституцію, бо позбавлена джерел доходу жінка розплачувалася за своє утримання сексом. Тож не фемінізм, а "консервативні цінності" породили дискримінацію чоловіків. Боротьба проти "лівацтва", фемінізму та "матріархату" насправді – це боротьба не за права чоловіка (бо він так само мав терпіти, забезпечувати і працювати 24/7), а за безправне становище жінки. "Патріархат" "компенсує" чоловічі стреси "правом" лупцювати дітей та дружин. Зрозуміло, що мізогінія та ретроградство не можуть бути виходом і допоможуть чоловікам так, як "допомогла" панові Мухарському прогулянка в оголеному вигляді біля Оболонського суду. (див. відео)

Перш, ніж спробувати пошукати вихід із ситуації, треба спростувати один оманливий міф, мовляв чоловіки століттями домінували в політиці й суспільному житті, і саме вони створили той недосконалий світ із війнами та шкідливими для здоров’я "маскулінними практиками". Однак історики без проблем пригадають, що під час правління жінок (яке неодноразово траплялося в минулому людства) не зникали ані війни, ані шкідливі звички. І взагалі "чоловіки" та "жінки" ніколи не були політичними силами, які висували різні програми. Стверджувати, що Україною правлять чоловіки – такий само моветон, як і казати, що нею правлять євреї, масони, рептилоїди. Нинішня заступниця прем’єр-міністра Канади Христя Фріланд у роки своєї журналістської діяльності твердила, що світова "плутократія" (по-нашому – "олігархат") перетворилася на самодостатню націю, відірвану від своїх народів. Як доказ цього, інтернетом гуляла така ілюстрація.

Візьму на себе сміливість заявити, що плутократія втратила зв’язок не лише зі своєю нацією, але й зі статтю. І між олігархом-чоловіком та сантехніком-чоловіком немає ніякої "чоловічої" солідарності. Так само і жінка-депутатка чи топ-менеджерка має куди більше спільних інтересів з колегами-чоловіками, ніж з якою-небудь сільською дояркою чи самозайнятою підприємицею з базару.

Чоловікам, які стають жертвами дискримінації, варто боротися не за "патріархат", а за емансипацію. Завдяки фемінізмові значна частина жінок уже емансипована й готова відстоювати свої права, а чоловіки застигли на рівні патріархальних пережитків, чим зрештою заганяють себе достроково у могилу. Боротися треба не проти фемінізму, а разом з фемінізмом проти плутократії, адже рух за рівні права для чоловіків та рух за рівні права та жінок не суперечать один одному і мають спільну мету.


Новини

ok