Економіка 2020-07-05T04:06:49+03:00
Українські Новини
Любов Букрєєва: закордон нам не допоможе

Любов Букрєєва: закордон нам не допоможе

Флаг Украины
Флаг Украины

Авіаконструктор, колишній заступник генерального директора Київського авіаційного заводу "Авіант" Любов Букрєєва вважає, що в процесі створення центрального органу виконавчої влади, покликаного формувати та реалізовувати державну промислову політику, немає права допустити фатальних помилок.

"Укробронпром" презентував розроблений міжнародними експертами проєкт цільової моделі корпоративного управління компанією під час та після трансформації. За словами гендиректора концерну Айвараса Абромавичуса, ключовим для реформи "Укроборонпрому" є ухвалення закону про корпоратизацію державних підприємств ОПК. Наразі цей законопроект проходить останні стадії погодження у Кабміні.

"Кріпіться. Закордон нам допоможе. Зупинка за громадською думкою". Ця вбивча за сарказмом сцена із знаменитого роману "Дванадцять стільців" Ільфа і Петрова пригадується відразу ж, як наражаєшся на трактати новоспечених реформаторів України. Новітні "турецькопіддані" та інші "дводомні" Остапи Бендери намагаються винайти більше ніж "400 способів відносно чесного відбирання грошей у населення".

Стратегічні підприємства в іноземному тумані 

Та герой Ільфа і Петрова – це дрібний шахрай у порівнянні з сучасними його послідовниками, які під туманом іноземних термінів, таких як тріаж, форензік, стандарти OECD, кроссекторальність і інші намагаються вкрасти в держави та її народу… всю високотехнологічну цивільну та оборонну  промисловість.  

До панування "дводомних" ми, мов заворожені, наближалися майже три десятиліття, здійснюючи то два кроки вперед,  то один назад. І ось стоїмо над прірвою повної втрати суверенітету країни – стратегічними галузями машинобудування керують саме особи з подвійним громадянством та їхні одноплемінники. Вони, користуючись доступом до державних активів, безсоромно прагнуть їх монетизувати та  вивести за основним місцем прописки. Інакше розцінити "цільову модель корпоративного управління" разом з посиленими атаками концерну "Укроборонпром" на підприємства, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, неможливо (ДП НВКГ "Зоря" — "Машпроект", ДАХК "АРТЕМ", ДП "АНТОНОВ" та інші). 

Спостерігаємо безкінечні перевірки, зміни керівників підприємств, звинувачення їх в корупційних оборудках і в конфлікті інтересів – будь що, аби розставити на ці посади своїх однодумців. Втім якщо корупція – злочин кримінальний, то виведення державних активів за рубіж – злочин політичний, тобто набагато небезпечніший. 

Не дивлячись на те, що за п’ять місяців цього року дохід провідного авіабудівного підприємства "АНТОНОВ" склав більше 3,5 млрд. грн., що значно перевищує попередні періоди, на його територію висаджено десант із 28 осіб, дві третини якого – це фахівці зарубіжної аудиторської компанії. Відбувається неприпустиме – відкритий доступ до стратегічного підприємства іноземців, пов’язаних з його конкурентом. Що це, як не здача національних інтересів?

З часу як були передані в управління до "Укроборонпрому" понад 100 підприємств цивільної та оборонної промисловості відбулося катастрофічне падіння зайнятості – число робочих місць скоротилося не менше як на 41% в цілому, а по окремим галузям значно більше. Таке падіння сталося не через приріст продуктивності праці, а в силу заморозки виробництва.

Однак і цього великим комбінаторам реформ з декількома паспортами замало. Під радісні реляції про нову модель управління концерн, керуючись рекомендаціями, розробленими "за технічної підтримки Міністерства закордонних справ Великої Британії", ринув до шансу фактично безконтрольної з боку держави приватизації й відторгнення активів і землі стратегічних підприємств. 

Система управління промисловістю потребує змін

Не треба бути глибоким аналітиком, щоб помітити прагнення "Укроборонпрому" перебрати на себе в цих питаннях функції Кабінету Міністрів. Носії корпоративної реформи в логіку перетворень закладають не перспективне бачення розвитку економіки країни і збільшення обсягів виробництва або продуктивності праці, не сприяння підприємствам у виході на світові ринки збуту, а так звані "критерії для перебування підприємств у державній власності". Роль судді, що вирішуватиме, які підприємства слід приватизувати, вони залишають собі. При цьому псевдо-реформатори безперестану апелюють до спірної, але вкрай розрекламованої тези, що державні підприємства менш ефективні, ніж приватні.  

Власне, проглядаються досить нехитрі плани. Спочатку корпоратизація підприємств, заведення до їх керівництва одновірців, а до наглядових рад "незалежних осіб" з тих самих юрисдикцій, звідки і самі "реформатори", потім ліквідація "надлишкового" майна та персоналу, об’єктів соціального значення, переїзд компаній  за межі міст (адже забудовники вже давно поглядають на ДАХК "АРТЕМ", ДП "АНТОНОВ" та інші підприємства як коти на сметану). Потім позбавлення активів через навмисне банкрутство спільних підприємств, де вкладом з української сторони скоріш за все буде накопичена інтелектуальна власність і нові наукові та технологічні напрацювання. Якщо ж нагляд від нашої держави залишиться за "Укроборонпромом", то нескладно припустити ризик, якому піддається поки ще жива національна високотехнологічна промисловість.

Щоб уникнути розставленої "Укроборонпромом" вкупі з окремими високопосадовими чиновниками пастки, необхідна негайна кардинальна зміна системи управління промисловістю.

Маємо забезпечити відновлення економічної стабільності підприємств з одночасним виведенням їх на траєкторію випереджаючого зростання. Для цього потрібен інтенсивний перехід до формування державної промислової політики, стратегічного планування (не рік, чи два, а мінімум 10), націленість на державно-приватне партнерство в максимально захищених формах співробітництва, найсуворіше підпорядкування інтересам безпеки держави і національної економіки.

Неодноразово звучала думка промисловців про невідкладність утворення відповідного центрального органу виконавчої влади і передачу підприємств в його управління. Адже за законодавством і Указом Президента України вони вже мали б працювати саме в такій організаційно-управлінській парадигмі. 

Перші кроки у вирішенні цього питання нарешті намітилися. Наразі створений комітет з відбору кандидатури на посаду віце-прем'єр-міністра – міністра розвитку стратегічних технологій і інновацій. Однак процедура відбору затягується, а серед претендентів бачимо осіб, які лише дотичні до розуміння наукоємної промисловості і з ідеологією, що виплекана в "Укроборонпромі".

Чи є сумніви, що промисловості необхідні професіонали, виховані вищими технічними школами, які є кваліфікованими управлінцями в сфері високотехнологічного виробництва. Інакше, змінимо шило на мило – отримаємо перевдягнений невмирущий "Укроборонпром" та замість "дводомних" керівників набіжать свої ж горе-реформатори із прошарку людей, існуючих виключно за рахунок грантів західних фондів. Стратегічні архітектори, диригенти змін, відповідальні лідери, професійні трансформатори, що займаються інформаційним циганством, хайпом та пустим базіканням, множаться, а кількість працюючих в промисловості з року в рік скорочується!

Та й дивуватися живучості "Укроборонпрому" не доводиться. Уряд слово в слово повторює його забаганки. У проекті Програми діяльності Кабінету Міністрів України, що зараз виноситься на розгляд Верховної Ради, серед океану зворушливих слів про підтримку національного виробника розкидані міни тієї ж корпоративної реформи за зарубіжними рекомендаціями. Якщо мова йде, наприклад, про адаптацію до технічних стандартів, ми розуміємо, що в першу чергу ставиться питання підвищення надійності конструкції. Що ж до стандартів управління, то невже не маємо власного розуму та напрацьованого колосального досвіду, ще й закріпленому законодавством, щоб не спиратися на чужі вказівки? 

Незважаючи на неприпустимо від’ємну ефективність діяльності, ліквідовувати "Укроборонпром", чи скорочувати його сферу впливу, уряд навіть не має на меті. Лишень  планує  реформувати "шляхом створення акціонерної холдингової компанії з корпоративною моделлю управління", щоб концерн зміг пробратися хоч тушкою, хоч опудалом до державних промислових активів. Для цього і пропонуються чисельні зміни до нормативно-правових актів, нова редакція Закону України “Про особливості управління об’єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі” та законопроект про корпоратизацію державних підприємств ОПК. 

Згадаймо мудрий вислів знаменитого германського державного діяча Отто фон Бісмарка: "З поганими законами і хорошими чиновниками цілком можна правити країною. Але якщо чиновники погані, не допоможуть і найкращі закони…"

Часу вже немає на розкачку і експерименти з непрофесіоналами. Кожен день віддаляє нас від шансу зупинити руйнування економіки держави.

Більше новин про:

Новини

ok