ЗМІ 2019-11-17T04:03:12+02:00
Українські Новини
Валерій Макеєв: Феміда облюбувала граблі під назвою "кейс Седлецької"

Валерій Макеєв: Феміда облюбувала граблі під назвою "кейс Седлецької"

НСЖУ, Схеми, Валерій Макеєв, Наталія Седлецька, ДБР, Печерський райсуд Києва
Валерий Макеев, Фото: facebook.com/vmakeev
Валерий Макеев, Фото: facebook.com/vmakeev

Секретар Національної спілки журналістів України (НСЖУ) Валерій Макеєв висловився щодо рішення Печерського районного суду м. Києва надати доступ Державному бюро розслідувань (ДБР) до редакційної комунікації журналістів програми "Схеми: корупція в деталях", які провели розслідування про таємну відпустку колишнього Президента України Петра Порошенка на Мальдівських островах, за авторством Михайла Ткача та Наталії Седлецької.

"Кейс Седлецької" було створено Європейським Судом з прав людини 18 вересня 2019 року.

Тепер маємо вводити нумерацію: кейс "намбе ван" / і так далі. Шкода, що на розгляд певних кейсів йдуть видатки за рахунок платників податків.

Нагадаю, що 17 жовтня 2019 року Печерський районний суд м. Києва в рамках досудового розслідування кримінального провадження Державного бюро розслідувань (ДБР) щодо "незаконного переправлення осіб через державний кордон України" (разом з іншими - мова йде про колишнього Президента України), надав слідчим ДБР дозвіл на тимчасовий доступ до редакційної  документів програми "Схеми". Зокрема – до  графіку роботи журналістів, операторів та водіїв, даних щодо оплати їхньої праці тощо. До того ж, суд "пригрозив", що якщо протягом місяця редакція не надасть правоохоронцям зазначену інформацію, то суд за клопотанням слідчих ДБР "має право постановити ухвалу про дозвіл на проведення обшуку з метою відшукання та вилучення зазначених речей та документів".

За класикою, забувши про практику не лише ЄСПЛ, а і новації Верховного суду, суд зазначив, що Ухвала оскарженню не підлягає.

Журналісти, "засвідчуючи повагу суду" за його статусом, таки вирішили оскаржити ухвалу суду, яка на його думку, є "неоскаржуваною". Про це йдеться у матеріалі "Схеми" не віддають весь масив даних, затребуваних ДБР, і пішли в апеляційний суд".

Риторичне запитання: Невже минулорічне рішення ЄСПЛ щодо стриманості при розкритті інформації журналістів так нічому не навчило нашу Феміду?

Сама Наталка Седлецька так прокоментувала рішення про оскарження на своїй сторінці у Facebook: "Ми не бачимо необхідності надавати Державному бюро розслідувань весь масив витребуваної через суд внутрішньої інформації редакції.

Ми завжди готові співпрацювати з офіційними органами, коли вони запитують про те, що справді може сприяти слідству.

Але як графік роботи журналістів, операторів та водіїв, їхні зарплати, наша внутрішня редакційна комунікація - може допомогти в доведенні факту незаконного перетину кордону колишнім президентом?

Навіщо було йти до суду та застосовувати метод примусу? Цю частину даних ми надавати не будемо, і це було легко передбачити. Не виключаємо, що правоохоронці навмисно придумали підстави для здобуття собі права на проведення обшуків в редакції.

Тому для захисту від такого втручання у роботу ЗМІ ми з адвокатами подали апеляцію на ухвалу Печерського суду.Попри те, що в ухвалі сказано, що вона не підлягає оскарженню - торік ми з адвокатами створили прецедент - і довели, що у випадках порушення судом права людини у неї має бути право на оскарження".

Отже, у Наталки Седлецької є вже позитивний досвід звернення до Європейського суду, щодо захисту журнадістами джерел Інформації.

27  серпня 2018 року добре відомим в  Україні Печерським районним судом м. Києва  було винесено ухвалу про розкриття Наталкою інформацію про "пересування її телефону" за 1,5 років. Обсяг даних був дуже великим: і смс, і ммс, і пересування телефону оператора "Київстар".

Суд надав можливість за ст. 309 ККУ цю інформацію взяти. Тоді суд такорж зазначив, що ухвалу суду від 27.08.2018 зупинити не можна: не оскаржується за КПК.

Надій на невідкладний доступ за захистом до європейського правосуддя і тоді було мало. Але шанс був. І його використали на 100%.  При оказії, аплодую адвокатам Людмилі Панкратовій та Вірі Крат.

Так, за правилом 39 була маленька надія звернутись до ЄСПЛ, та у скороченний термін отримати належне реагування. Адвокати здійснили звернення до ЄСПЛ 10 вересня. і, о,  чудо! Вже 13 вересня отримали відповідь, що справа призначена на 18 вересня 2018 року.

Цікаво, що  13 вересня Великою палатою ЄСПЛ  було прийнято рішення на 212 сторінок стосовно стеження і розкриття джерел журналістів. Це рішення  із відомим кейсом – у справі "Биг Бразерс Вотч…".

Та і адвокатам Наталії Седлецької неабияк (і заслужено!) поталанило: 18 вересня 2018 року вони отримали рішення ЄСПЛ в якому зазначалось, що органи державної влади повинні утримуватись від отримання інформації у спосіб визначений ухвалою Печерського суду м. Києва від 27 08 2018 за кейсом Наталії Седлецької.

Врешті решт, щоб не залишити вітчизняній Феміді бодай найменьшого шансу на пошук "подвійних тлумачень" позиції ЄСПЛ щодо стриманості держави при розкритті джерел інформації журналістів, ЄСПЛ (акі – "спеціально для тих, хто ще у чомусь має сумнів") поставив крапку у показовому кейсі для України: суд зобов’язав уряд України "забезпечити утримання органів влади від доступу до будь-яких даних, наведених у рішенні Апеляційного суду Києва від 18 вересня 2018 року" (за "кейсом Седлецької") і встановив "таке утримання" на невизначений час.

Хтось вирішив, що дію "кейса Седлецької" вичерпано? Не думаю, що для цього є підстави.

Держава, яку представляють у регулюванні спірних правовідносин судові органи, має бути стриманою щодо надмірних зазіхань на права журналістів, визначені практикою Європейського суду, що є джерелом права в Україні.

Та, наразі, в очікуванні "кейса Седлецької" "намбе ту".


Архів
Новини

ok