В Україні абітурієнти все менше цікавляться робочими спеціальностями, а ПТУ поступово перестають навчати слюсарів, зварювальників та інших робітників. Про це пише "Сегодня".
У 2016-му Кабмін створив список спеціальностей державного значення. Серед них слюсарі, фрезерувальники, токарі, бурильники і ще 20 професій. В основному вони пов'язані з виробництвом. Цей перелік гарантує державну підтримку: гроші на оновлення матеріально-технічної бази в ПТУ та стипендії для учнів.
Робота є - працівників немає
В Україні на одне робоче місце претендує три-чотири людини, тоді як в сфері "Робочий персонал" конкуренції просто немає, відзначають аналітики Міжнародного кадрового порталу "HeadHanter Україна". Серед усіх вакансій приблизно кожна десята - для робочого персоналу. Сюди входять слюсарі, зварювальники та інші. Резюме за цими спеціальностями в чотири рази менше.
"Молодь не хоче йти в ПТУ і не бачить перспективи", - нарікає Вадим Макаревич, гендиректор "Граніт-Ю-Гран". Його компанія виготовляє вироби з граніту. Пошук фрезерувальників, зварювальників та полірувальників став для нього справжнім випробуванням.
"Сьогодні всі фахівці робітничих спеціальностей - люди старше 40 років. Зараз компетентної молоді з освітою взагалі немає. Технічна спеціальність вважається невигідною і не престижною", - додає Макаревич.
Немає в Україні і професійних покрівельників, відзначають в покрівельній фірмі Roof Lviv. Справа в тому, що в Україні навіть не існує такої спеціальності, хоча робота з керамічною черепицею вимагає досвідчених працівників. Коли потрібно працювати зі складним дахом і матеріалом, доводиться наймати покрівельників з Європи, у яких є хороший досвід і школа. Наймають також українців, які раніше працювали на подібних роботах в країнах ЄС.
Роботодавці постійно скаржаться на хронічний дефіцит робочих, каже Тетяна Пашкіна, HR-менеджер порталу rabota.ua: "Роботодавці навіть знизили вимоги до робітників. Вони готові навчати, були б адекватні бажаючі".
Молодь не хоче в ПТУ
"Ми не навчаємо слюсарів років 10", - говорить Сергій Шиян, директор Полтавського політехнічного ліцею. З восьми напрямків в навчальному закладі три технічних: токар, фрезерувальник, електромеханік. Решта: оператор комп'ютерного набору, візажист, манікюрщік, педікюрщік, касир, секретар.
"Державне замовлення формують учні. На які професії йдуть, такі і відкриваються", - пояснює Шиян.
Слюсарів більше не навчають через те, що немає бажаючих. Але попит на фахівців в Полтаві залишається високим, відзначає Шиян. Однак і для тих, хто хоче вчитися, не завжди ліцей може сформувати групу: "У нас було 10 чоловік, які хотіли бути токарями. Але я не можу її відкрити, тому що мінімальна наповнюваність групи - 12 осіб, менше держава не фінансує, піти в інше місце в Полтаві нікуди. А ми набираємо токарів і фрезерувальників раз в три роки. При цьому за одного випускника-токаря конкурують 5-10 роботодавців, і вони навіть не знають, наскільки добре ті працюють", - говорить директор ліцею.
У Полтаві випускник-токар може розраховувати на 7-8 тисяч гривень. Досвідчений фахівець на двох роботах може заробити і 20 тисяч. "Поки в Польщі зарплати будуть вище, до того часу мої токарі їхатимуть туди", - додає Шиян.
Робітники їдуть з України
Щороку в Україні закривається більше сотні ПТУ. Наприклад, в 1992-му їх було тисяча двісті п'ятьдесят п'ять, а 2017 - 756. Зрозуміло, що частина установ залишилася на окупованих територіях, в Криму і на Донбасі, але причина не тільки в цьому. До російської агресії в 2013 році профтехучилищ вже було 968.
Справа в тому, що в ПТУ дійсно не хочуть вступати. Якщо в 2014-2015 рр. там навчалося 315 тис. учнів, то в 2017-2018 рр. - 269 тисяч, з них випустилася 141 тис. учнів.
Ще одна причина в тому, що при СРСР всі ПТУ, як і університети і технікуми, були орієнтовані на міграцію. Їх усіх фінансував держбюджет. Тобто вуз в Дніпрі міг готувати працівників для заводів в Луцьку. Зараз профтехучилища фінансує місцева влада. І вона не зацікавлена фінансувати підготовку фахівців для інших міст, зазначає Сергій Биков, керівник аналітичного центру Інпол. Він називає і ще одну причину.
"Друга причина - зарплати. У промисловому Харкові столяру платять 6-7 тис. Грн (215-250 дол.), В Києві - 8-15 тис. Грн (285-535 дол.) На місяць. У той же час в Польщі пропонують 3-4 тис. злотих (824-1100 дол.). Така ситуація не тільки у столярів. Електромонтери в Києві можуть знайти роботу з 12-18 тис. грн (430-650 дол.), а в Польщі за 5-8 тис. злотих (1370-2190 дол.) на місяць", - говорить Сергій Биков.
Через війни на Донбасі Україна втратила п'яту частину промисловості. Частина робітників просто втратила роботу через закриття заводів. А згідно з дослідженням Конфедерації роботодавців України, люди з профтехосвітою більш рішуче налаштовані виїхати на заробітки, ніж люди з вищою освітою. Хоча серед безробітних найбільше випускників університетів.
"З кожним днем нам складніше і складніше підібрати собі хорошого працівника", - відзначають в "Хаскі", компанії яка шукає складських і виробничих робітників для інших підприємств.
"Більшість молоді вважає роботу на складі або виробництві не престижною і просто не відгукується на величезну кількість оголошень з пропозицією по роботі такого плану. Ми шукаємо якісний персонал. Наприклад, з потенційних людей, які телефонують до нас в компанію (близько 150 дзвінків на день) , частина ми "відсіюємо" на етапі телефонного дзвінка, інші не проходять співбесіду, і на виході ми маємо лише в середньому п'ять чоловік (в день), яких потенційно можемо викликати на роботу на зміну до нашого клієнта ", - прокоментували в компанії.
Як повідомляли Українські Новини, для випускників ПТУ і коледжів ЗНО з математики та історії планують ввести з 2019.
Тим часом, в Україні стартував "робочий" сезон: в трендах вакансії з безкоштовним проживанням.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.