Суспільство 2019-02-15T05:11:49+02:00
Українські Новини
Як живуть в "сірій зоні" на Донбасі: відсутність магазинів, води і зв'язку

Як живуть в "сірій зоні" на Донбасі: відсутність магазинів, води і зв'язку

Зруйновані будинки - основна проблема жителів
Зруйновані будинки - основна проблема жителів "сірої зони". Фото: podrobnosti.ua

У "сірій зоні" на Донбасі люди вже три роки живуть в умовах постійної війни, яка в будь-який момент може їх зачепити випадковим снарядом. Крім загрози для життя, люди не мають доступу до найнеобхідніших речей. Про це повідомляє "Сегодня".

"Сіра зона" - своєрідна нейтральна смуга між сторонами бойових дій, утворена через відведення озброєнь від лінії зіткнення згідно з Мінськими домовленостями. У невеликому селищі Славне, який знаходиться в 20 км від Донецька, люди не живуть, а виживають в постійних злиднях. У них немає нічого: автобуси перестали сюди ходити з початку бойових дій, дороги розбиті, мобільний зв'язок працює з перебоями. На під'їзді до селища блокпост військових – чужинців сюди не пускають. Місцеві жителі скаржаться, за комендантської години в темний час доби проблемно заїхати навіть їм самим.

"Сюди заїхати можна тільки до 10 вечора – потім вже нас не впускають. У Мар'їнці такого немає, в Красногорівці такого немає, а у нас – є!", – нарікають місцеві жителі.

Всього в селищі проживає близько 60 місцевих жителів. Більшість з них це пенсіонери, яким нікуди їхати. Але є і молоді люди, деякі навіть з дітьми.

Наймолодшому жителю селища Артему всього чотири місяці. Його мама Юлія розповідає, що в Славному прожила все своє життя.

"У нас в селі кожен будинок постраждав від обстрілу – немає такого, щоб в якийсь прилетіло, а в якийсь ні. За хлібом, та й взагалі за всіма продуктами, їздимо в сусідню Новомихайлівку. Точніше, ми замовляємо сусідам, у яких є машина, і вони нам привозять продукти. Якщо стало погано, швидше також побігти до сусідів, і вони відвезуть у лікарню, – каже дівчина. – Я тут не єдина з дитиною. У нас троє дітей віком до трьох років, які народилися у війну. Є і чотирирічний, є і п'ятирічний малюк. Є навіть майбутня мамуся".

Власть выделяет на отстройку только материалы, но не рабочую силу. Фото: podrobnosti.uaВлада виділяє на відбудову тільки матеріали, але не робочу силу. Фото: podrobnosti.ua

До початку бойових дій Юлія працювала продавцем у речовому магазині у сусідній Оленовці, яка тепер знаходиться під контролем бойовиків. З вихованням маленького сина їй допомагає мама.

"Кому ми і де потрібні? Все питає, мовляв, чому не їдемо, а куди нам їхати? Я вже не раз говорила, що дайте мені нормальний будинок, дайте правовстановлюючі документи – і я з задоволенням переїду звідси, – каже мама Юлії Любов. – У нас самий багатий чоловік – це людина, яка отримує пенсію. А так немає роботи. Слава богу, хоч пенсію привозять".

Славне умовно розділене на дві частини центральною дорогою. Люди живуть тільки в південній частині селища, адже північна сторона практично зруйнована постійними обстрілами і людям там жити неможливо. Але і південна частина під загрозою: постійно чутно вибухи, навіть вдень.

"Коли починаються обстріл – ховаємося в підвал. Найстрашніший був 2014 рік, але і зараз тут стріляють. Ми вже звикли. Ми картоплю садимо, а навколо стріляють, але є ж треба. Життя продовжується", – зазначає Любов.

"Звикли навіть діти! – підхоплює нашу розмову ще одна мешканка Славного Наталія. – Хоча, нещодавно як бахне – так діти відразу втрьох до мене збіглися. Головне їх привчити, щоб нікуди не лізли. Там на узбіччя або в траву, адже кругом можуть бути снаряди, що не розірвалися. Це зараз вони ще маленькі, а як підростуть – навіть і не знаю... адже Воно все заборонене для дитини – найцікавіше".

Не дуже хороша ситуація і в інших селищах. Село Широкіно, яке знаходиться під Маріуполем, практично повністю зруйновано. Велика частина жителів села осіла в Маріуполі, деяких пенсіонерів прихистив один з приморських пансіонатів.

"Дні йдуть, а просвіту ніякого. Вже півтора року так, час ніби зупинився. Нічого не відбувається і не міняється. Вже звиклися з думкою, що не повернемося додому, – каже колишній широкінець Олександр. – Нас живе більше десяти чоловік у пансіонаті і ми чекаємо кожен день, що нас прийдуть виселяти. Додому повертатися нікуди – будинки розбиті. Тільки в даху мого будинку штук десять мін попало. Так що житла немає, майбутнього немає. Живемо на свої крихітні пенсії, роботу знайти нереально".

Село Павлопіль практично позбавлене всіх можливостей нормального життя. Багато будинків зруйновані, городи знищені вибухами. Водопостачання майже відсутнє, люди купують воду зі своїх скромних заощаджень і пенсій.

"Ми скидаємося по 10 гривень, щоб якось самим оплачувати ремонти водопроводу та електроліній, але це крапля в морі. Проблема в тому, що молодих людей у нас залишилися одиниці – всі, хто міг, давно виїхали, – розповіла мешканка Павлополя Олена. – У нас навіть школи та дитсадка немає – дітей возять у сусідні села".

В селі Мирне людей побільше і ситуація трохи краща – є і школа, і дитсадок, на вулицях грають діти, а десь далеко чути гуркіт артилерії. Втім, всі давно звикли.

"А що сіпатися кожен раз? – каже селянин Костянтин. – Ніяких нервів не вистачить. Тут зараз інші проблеми вирішувати треба. Знаєте, скільки у нас контужених людей, які втратили здоров'я від того, що у них мало не під ногами снаряди вибухали? Тільки я знаю трьох, а їх набагато більше. Їм би полікуватися нормально або якусь реабілітацію пройти, але ніхто не пропонує. У знайомого глухота майже 50% від контузії, у знайомої бабусі головні болі постійні, у інших теж такі проблеми".

Основною проблемою Мирного його жителі вважають руйнування. Зруйновані та пошкоджені будинки не під силу відновити мирним жителям. Старі не можуть займатися відновленням будинків в силу похилого віку. А наймати робітників може коштувати величезні суми, які відсутні у жителів Мирного.

"Від держави отримали багато будматеріалів на відновлення, але у людей немає можливості щось робити. 90-річна бабуся буде перекладати шифер на даху? Або дідусь – зміцнювати стіни? Ось і живуть люди похилого віку то в літніх кухнях, то в дворових сарайчиках, якщо вони вціліли. Будинок ремонтувати нікому, – каже Костянтин. – У селах у сірій зоні зараз сумно і важко. Війна як прокляття – всіх зачепила".

Як повідомляли Українські Новини, на Донбасі почало діяти "хлібне перемир'я".

Раніше в ООН оприлюднили дані про кількість загиблих на Донбасі: більше 10 000 чоловік.

Більше новин про: Донбасс Разрушение Жизнь

Архів
Новини

ok