01 грудня 2016, четвер, 10:49 94

Бандера і Мазепа не можуть об’єднати українців, - львівський історик

Тимофій Борзенко

Бандера і Мазепа не можуть об’єднати українців, - львівський історик

У історії потрібно шукати імена тих, хто буде об’єднувати нас. Таку думку під час виступу у межах Школи міжнародної журналістики "Виклики декомунізації" в Українському католицькому університеті висказав львівський історик Ярослав Грицак, повідомляє портал "Трибуна".

За даними соціологічного опитування групи "Рейтинг", лідер українських націоналістів середини ХХ століття Степан Бандера не може претендувати на цю роль. Його приймають на Заході країни, але на решті території до ОУН-нівця ставляться неоднозначно, використовуючи кліше "зрадник" або ж "герой". Так само із гетьманом Іваном Мазепою. Учасник полтавської битви ще досі не став ідеальним правителем в очах українців, хоча і пам’ятники йому є, і науково-популярні програми знімаються.

У цьому контексті, львівський історик Ярослав Грицак вважає, що ми мусимо звернутися до прізвищ діячів історії та сьогодення, які однаково позитивно приймаються по всій країні. Їхні імена він озвучив на міжнародній школі журналістики "Виклики декомунізації", яка пройшла в Українському католицькому університеті.

– Декомунізація в Україні є нечесною. Ми засуджуємо радянський тоталітарний режим, але нічого не говоримо про націоналізм, який теж був тоталітарною ідеологією. Українські націоналісти мали причетність до геноциду проти єврейського та польського населення в роки Другої світової війни. І про це не треба забувати, – розповідає історик.

Саме тому, на думку Ярослава Грицака, Степан Бандера не може бути прикладом для всіх українців та єднати їх. Натомість, ледве не ідеальною фігурою для цього є гетьман Війська Запорозького Богдан Хмельницький.

– Він добре підходить як україномовній частині країни, так і російськомовному населенню, – вважає Ярослав Грицак.

Образ козацького ватажка мав популярність у Радянському Союзі. У школах, інститутах та в засобах масової інформації говорилося, що Хмельницький розпочав війну за визволення простого українського народу з під польського гніту, аби потім воз’єднатися із народом Росії. Тому навіть бабусі й дідусі можуть зараз нормально приймати гетьмана, а молодь у свою чергу говоритиме про нього, як про творця ранньомодерної української держави 17-го століття – Війська Запорозького.

Серед інших діячів, які можуть єднати українців – Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка. Вони так само, як і лідер козаків, були популярними в епоху СРСР.

Серед сучасників, на думку Ярослава Грицака, українців прекрасно об’єднують музикант, лідер гурту "Океан Ельзи" Святослав Вакарчук і письменник Сергій Жадан.

Не слід відмовлятися й від спортсменів, імена яких теж можуть об’єднувати. І це буде мабуть найпростіший та найефективніший спосіб знайти спільні точки дотику в суспільстві.

У цьому плані Ярослав Грицак пригадав процес, як і коли жителі східної та південної України почали вважати престижним національний гімн.

– Пісню "Ще не вмерла Україна" на сході та півдні країни довго не хотіли приймати, бо вона була якоюсь меншовартісною для жителів тих країв. Однак, коли у 1994 році Оксана Баюл виграла перше золото на олімпійських іграх в Норвегії, і під час церемонії нагородження грав український гімн та здіймався синьо-жовтий прапор, популярність національної символіки на Сході та Півдні різко зросла, – вважає Грицак.