Чи був інший варіант розвитку подій на сході України, крім того, який призвів до численних жертв, зруйнованих міст і селищ, покалічених доль? У відкритому листі опозиційного політика Олександра Єфремова, опублікованому в Газеті 2000, він стверджує, що був. Політик вважає, що для того, щоб зрозуміти цю точку зору важливо стати на позицію, коли всі громадяни України, незалежно від їх місця проживання, рівні. І всі - свої. А не ставити тавро на одних, свідомо роблячи їх хибними, а інші, беззастережно, щоб не робили, все одно янголи і беззастережно праві.
За словами Єфремова, люди, які проживають на сході України, спочатку 2014 р загострено вимагали вирішення всього трьох питань. Перше з них стосувався статусу російської мови. Друге - перерозподілу повноважень між центром і регіонами з відповідним фінансовим забезпеченням, і третє - нейтрального статусу України (позаблоковість країни тоді була законодавчо закріплена). Але в зв'язку зі зміною влади люди наполягали на підтвердженні даного факту. Безумовно, свою роль у формуванні позиції по третьому питанню грав, як історичний фактор (спасибі дідові за перемогу), так і офіційна позиція Російської Федерації. Питання про відокремлення тоді навіть не ставилося!
Потім в Україні почалися сміттєві люстрації, приковування губернаторів наручниками, знущання над прокурорами. Вулиці заполонили молоді люди в балаклавах, озброєні кийками, битами і прутами. І при всьому цьому - повна бездіяльність влади і абсолютно недоречне шарахання депутатів Верховної Ради навколо закону про мови України. І явно провокативні виступи окремих з них з даного питання. Все це не могло не посіяти почуття страху у людей, в тому числі і на сході, де в той час ситуація була спокійна і зовсім керована.
Єфремов зазначає, що саме тоді необхідно було ставити конкретні завдання перед вже новопризначеними новою київською владою керівниками (в Луганській області протягом березня було замінено всіх керівників, починаючи від губернатора, начальників управлінь внутрішніх справ, СБУ, прикордонної, митної служб, податкової адміністрації, прокурорів і т.д.). Делегувавши їм відповідні до ситуації повноваження і визначивши напрямок їх дій, чого зроблено не було, неможливість впливати на ситуацію з боку відсторонених керівників і явна розгубленість новопризначених привели до того, що стали з'являтися нові т.зв. лідери. У цьому ще належить розібратися - пише Олександр Єфремов - на базі якої або яких структур і за допомогою кого вони змогли так швидко самореалізуватися.
Першою ж активною дією цих нових т.зв. лідерів в Луганській області стало захоплення будівлі СБУ. Реакції на подію з боку влади ніякої не було. А далі, коли перші керівники області та силових структур фактично втекли з обласного центру, ситуація зовсім втратила керованість. Але навіть в цей період, впевнений політик, можна було не допустити збройного протистояння.
Політик стверджує, що керівництву країни необхідно було стати на державну позицію, взяти ініціативу в свої руки, створити спеціальну групу, делегувати їй повноваження і вступити в двосторонні переговори, чого зроблено не було. "Не дивлячись на те, що я неодноразово на цьому наголошував на самому "високому" рівні" - зазначає Єфремов. Безумовно, що підтримка цього рішення на той момент могла б привести до втрати частини рейтингу тих політиків, які б на це пішли. Але це убезпечило нас від подальших жертв, руйнувань, поламаних доль і фактичної війни на своїй землі. Через якийсь час нам все одно довелося прийти до того ж рішення, підписавши Мінські угоди, але вже з більш жорсткими вимогами і втратою ініціативи.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.