Існує безліч великодніх прикмет і повір'їв, у які вірили наші бабусі й дідусі. На деякі з них продовжують орієнтуватися сучасні українці, а деякі - забулися з роками.
У народному середовищі вірили, що у великодню ніч можна побачитися зі своїми померлими родичами. Для цього після хресної ходи потрібно було сховатися в храмі зі страсною свічкою так, щоб ніхто не помітив. Розмовляти з покійними заборонялося, для цього є цвинтар.
Вважалося, що у великодню ніч всі чорти бувають надзвичайно злі, так що із заходом сонця мужики й баби боялися виходити у двір і на вулицю: у кожній чорній кішці, у кожному собаці й свині вони бачили перевертня, чорта у вигляді тварини. Навіть у свою парафіяльну церкву мужики уникали ходити поодинці, точно так само, як і виходити з неї.
Щоб поглумитися над нечистою силою, сільські жителі виходили із крашанкою на перехрестя й катали її по дорозі. Уважалося, що в цьому випадку чорти неодмінно матимуть вискочити й потанцювати.
Крім того, існувало повір'я, що під час ранкової великодньої служби можна легко пізнати чаклунів. Для цього треба було обернутися й подивитися на народ: всі чаклуни стоятимуть спиною до вівтаря.
На Великдень із ранку господині спостерігали за худобиною. Яка лежить сумирно - та до двору, а якщо тварина ворочається - не місце їй в господарстві. З ранку селянки "шугали" курей із сідала для того, щоб ті не лінувалися, а вставали раніше й побільше несли яєць.
Один із найцікавіших звичаїв на Великдень - вигнання з хати клопів і тарганів. Коли хазяїн приходив після обідні додому, він не мав відразу входити в хату, а спершу стукався. Господарка ж, не відчиняючи дверей, запитувала: "Хто там?" "Я, хазяїн твій, - відповідав чоловік, - кличуть мене Іван. Ну що, дружина, чим розговлятися будемо?". "Ми-то розговлятися будемо м'ясом, сметаною, молоком, яйцями". "А клопи-то чим?". "А клопи - клопами". Селяни були впевнені, що, підслухавши цей діалог, клопи або злякаються й утечуть із хати, або накинуться один на одного й самі себе з'їдять.
Для людей похилого віку існувала традиція розчісувати волосся, примовляючи побажання, щоб у них було стільки онуків, скільки волосся на голові.
Також люди похилого віку мріяли померти у Великодній тиждень, тому що вважалося, що саме в цей час ворота в рай не зачиняються і їх ніхто не охороняє.
Християни вірили, що великодні страви, освячені молитвою, мають величезну силу й можуть допомогти у тяжкі часи. Всю їжу господині ховали на ніч, щоб жодна миша не могла добратися. Існувало повір'я: якщо миша з'їсть освячений шматочок, то в неї виростуть крила й вона перетвориться в кажана. А кістки з Великоднього столу закопували поруч із ріллею або кидали у вогонь під час грози, щоб уникнути ударів грому. Зберігалася також голівка від освяченої паски. Тільки під час сівби селянин брав її на поле й з'їдав на ниві. Це мало забезпечити щедрий урожай.
Не можна є яйце й викидати (а тим більше випльовувати) шкарлупу за віконце на вулицю. Селяни раніше вірили, що протягом всього світлого тижня сам Христос із апостолами в злидарському лахмітті ходить по землі і з необережності у нього можна влучити шкарлупою.
Дівчата у великодній тиждень умивалися водою із червоного яйця, щоб бути рум'яними, ставали на сокиру, щоб стати міцними.
Щоб помолодіти й розбагатіти, жінки похилого віку так само вмивалися з посуду, у який клали фарбоване яйце й монети, тобто вмивалися "зі злата-срібла та із червоного яйця".
Існувало повір'я, що за допомогою крашанки душі померлих можуть отримати полегшення на тому світі. Для цього треба тільки сходити на цвинтар, тричі похристосуватися з небіжчиком, потім розбити яйце, покришити його й згодувати "вільному" птахові, що на подяку за це пом'яне померлих і буде просити за них Бога.
За допомогою крашанки й живі отримують полегшення від всіх хвороб і напастей. Якщо яйце, отримане при христосуванні від священика, зберегти на божнику протягом трьох і навіть дванадцяти років, то варто тільки таке яйце дати з'їсти тяжко хворим - і всю хворість із них як рукою зніме.
Селяни вірили також, що яйце допомагає й при гасінні пожеж: якщо праведна людина візьме таке яйце й триразово оббіжить палаючий будинок зі словами "Христос Воскресе", то пожежа відразу ж стихне, а потім і припиниться сама собою. Але якщо яйце потрапило в руки людині сумнівного способу життя, то пожежа не припиниться. Тоді залишається тільки один засіб: кинути яйце у бік, протилежний напрямку вітру й вільний від будівель. Вважалося, що тоді вітер стихне, змінить напрямок і сила вогню ослабне.
Фарбованими яйцями обмінювалися при зустрічі, по них ворожили на долю, розбиваючи певним чином шкарлупу. Яйце потрібно було обов'язково покатати по столі. Удачі в іграх з яйцями обіцяли благополуччя в родині.
Вважалося, що яйце допомагає навіть шукачам скарбів. Адже всякий скарб, як відомо, охороняється спеціально приставленою до нього нечистою силою, а вглядівши людину, що наближається із крашанкою, чорти неодмінно злякаються й кинуться врозсип, залишивши скарб без усякого захисту й прикриття. Тоді залишається тільки взяти лопату й спокійно відрити собі казани із золотом.
У народному календарі за Великоднем визначали майбутню погоду.
Гроза на Великдень - до пізньої й сухої осені.
Якщо в перший день Великодня мороз або грім - до гарного врожаю.
Якщо дощ у перший день Великодня - до дощової весни й до гарного врожаю жита.
Якщо на тижні йдуть дощі, буде гарний урожай пшениці.
Якщо на другий день Великодня холодна погода, то літо буде сухе.
Якщо на другий день після Великодня буде ясна погода, то літо навпаки, буде дощове.
Якщо на Великдень буде дощ, то й весна буде теж дощова.
Якщо на Великдень буде тепло і ясно, то й літо буде сонячним, а врожай буде добрий.
Зоряна ніч на Великдень - до заморозків.
До Великодня зійшов весь сніг - на гарний урожай.
На Великдень небо похмуре - літо буде холодним і хмарним.
Існує й така прикмета: якщо собака під час великодньої утрені буде гавкати на схід - до пожежі, на захід - до нещастя.
У перший день Великодня щось розбити - до смерті цього року.
Якщо під час богослужіння згасла свічка - до нещастя, а якщо після служби людина її сама загасила - на удачу.
Проспати ранкову службу - до невдачі.
Народжена на Великдень опівдні дитина має велику долю.
Побачити великодній світанок - до удачі в справах.
Побачити різнобарвний захід - на удачу.
Почути стукіт дятла на Великдень - буде власний будинок.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.
