Інститут присяжних в Україні днями відсвяткував 4-річчя свого існування. Світова практика залучення звичайних людей для винесення вироків у судах була введена в нашій країні разом із прийняттям оновленого КПК у квітні 2012 року. Але у нас ця система чомусь популярністю не користується: за допомогою колегії, за оцінками адвокатів, за весь цей час було проведено не більше півтора десятка справ.
Як пише "Сегодня ", за законодавством, колегія присяжних із трьох людей може вершити правосуддя тільки в кримінальних справах. І то - тільки якщо стаття КПК передбачає довічне ув'язнення. Причому про введення у процес присяжних має попросити сам обвинувачений. Також, за законом, суд оплачує присяжному проїзд і виплачує "винагороду" за участь у процесі - його розмір визначається індивідуально, але, зі слів самих присяжних, суми далекі від астрономічних і становлять кілька десятків гривень.
Стати присяжним не проблема: таким може бути будь-який дієздатний громадянин не молодше 30 років, без судимостей та хронічних психічних захворювань. Щоб потрапити у списки, необхідно написати заяву в місцеві органи влади, і коли суду знадобиться колегія, вони вам подзвонять. Так і зробила львів'янка Ольга Калитовська, яка брала участь у першому в історії України суді з присяжними, який розглядає справу про вбивство лікаря Леона Фрайфельда.
"Я заповнила анкету в міськраді, і за всіма даними була проведена перевірка: чи немає у мене проблем із судами, законом або психічних захворювань, - згадує Калитовська. - Мені говорили, що, швидше за все, мене ніколи не викличуть. Але одного разу пролунав дзвінок - і я потрапила у справу".
Зі слів Ольги, юридичної освіти у неї немає, тому довелося вникати в тонкощі судочинства.
"Нам повинні були прочитати якийсь курс, щоб ввести в суть юридичної системи, але його не було. Ми відразу потрапили на засідання, - розповідає присяжна. - Найбільша складність у тому, що відчуваєш постійний тиск. Не йдеться про якісь там погрози. Просто на присяжних тиснуть морально - як захист, так і обвинувачення - з вимогою прийняти потрібне їм рішення. Одного разу з судового засідання мене привезли на швидкій в лікарню - здали нерви".
Більше брати участь у судах жінка не збирається: "Мені цього досвіду вистачило до кінця життя! Засідання були по 4-5 разів на тиждень і могли тривати з ранку і до пізньої ночі. Плюс всі присяжні скаржилися на проблеми на роботі: в законі написано, що на час процесу робоче місце і зарплата зберігаються. Але якщо людина працює, наприклад, вихователем у дитячому садку, то директору просто ніким її замінити! Тоді присяжним доводиться розриватися між роботою і судом, - додає Калитовська. - Крім того, в країнах, де діє інститут присяжних, ніяка інша інстанція не може скасувати рішення присяжних. А у нас Апеляційний суд може. Який же тоді сенс у такому суді?".
Через ці труднощі ставати присяжними українці не поспішають: навіть у столиці відчувається дефіцит охочих.
"В одному районі Києва записалося 14 людей, а в іншому навіть 7 не набралося", - сказали нам у Київраді.
У професійному середовищі згодні: робота інституту присяжних в Україні не склалася.
"У КПК норма існує, але лише на папері. У реальності судових проваджень із залученням присяжних - близько 10-12 за всі 4 роки існування", - розповів нам столичний адвокат у кримінальних справах Євген Кузьмін.
"Збір присяжних займає колосальну кількість часу. А якщо хтось із них не з'явився, то засідання переносяться, - каже адвокат Олег Бойко. - Крім того, присяжні, так чи інакше, залежні від рішення судді: проста людина навіть підсвідомо вірить думціпрофі. А це вже упередженість".
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.