Про сьогоднішнього іменинника, на жаль, доводиться говорити в минулому часі. Безумовно, до його творчості й суспільної діяльності можна ставиться по-різному. Але для того наші предки й придумали поняття "демократія", щоб у їхніх нащадків було право вибору…
Народився Олесь Бузина 13 липня 1969 року в Києві. Батьки Олеся, з його слів, були нащадками українських козаків і селян, батько, Олексій Григорович Бузина - офіцер 5-го (ідеологічного) управління КДБ. Прадід письменника служив у царській армії офіцером, а під час колективізації 1930-х років був розкуркулений і відправлений на будівництво Біломорканалу.
Навчався в київській спеціалізованій школі № 82 ім. Т. Г. Шевченка.
Закінчив в 1992 році філологічний факультет Київського національного університету ім. Тараса Шевченка за фахом "викладач російської мови й літератури", але викладацькою діяльністю не займався.
Працював у різних київських виданнях: газетах "Київські відомості" (1993-2005), "2000" (2005-2006); журналах "Друг читача", "Лідер", "Наталі", "Эго", "XXL".
З 2007 року вів авторську колонку і блог у газеті "Сьогодні".
У жовтні 2006 року був ведучим програми "Teen-ліга" на каналі "Інтер", сучасної української телеверсії гри "Брейн-ринг".
З 2011 року брав участь у програмі "Холостяк. Як вийти заміж? с Анфісою Чеховою".
Був кандидатом у народні депутати України по мажоритарному київському міському виборчому окрузі № 223 від партії "Російський блок" і посів четверте місце, набравши 8,22% голосів виборців. На повторних виборах по тому ж 223 окрузі 15 грудня 2013 року Бузина набрав 3,11 % голосів виборців.
Із січня 2015 року - шеф-редактор газети "Сьогодні". У березні 2015 подав у відставку, заявивши про цензуру керівництва інфохолдингу "Медіа Група Україна" - заборону критики прем'єр-міністра Арсенія Яценюка й колишнього президента Леоніда Кучми. Також, з його слів, причинами стали відсутність у нього як шеф-редактора чітких повноважень, непідконтрольність його редакції сайту газети й заборону брати участь у ток-шоу й давати коментарі для ЗМІ.
Олеся Бузину неодноразово запрошували на ток-шоу на російському телебаченні, а його статті й інтерв'ю публікували в російських ЗМІ.
Олесь Олексійович Бузина був убитий 16 квітня 2015 року. Відспівування пройшло в соборі Києво-Печерської лаври. Похований 19 квітня 2015 року на Берковецькому цвинтарі в Києві.
Олесь Бузина дотримувався точки зору про так звану й більш ніж спірну "триєдність російського народу" ("малоросів, білорусів і великоросів"). І тому називав себе й українцем, і росіянином. Він підтримував федералізацію України, її незалежність і двомовність української культури, широкий розвиток української й російської мов. На його думку, "свідомі українці стурбовані не стільки створенням української культури, скільки знищенням російської". Олесь Бузина ніколи не підтримував "помаранчеву революцію". Також заснував течію так званих "шевченкофобів".
Національний союз письменників України після публікації книги "Вовкулак Тарас Шевченко" звернувся в прокуратуру із проханням порушити проти Олеся Бузини кримінальну справу за розпалення міжнаціональної ворожнечі й наклеп на адресу Шевченка. Прокуратура визнала, що журналіст розпалював ворожість до української нації, а також у своїх публікаціях і книзі ображав і обмовляв поета. Але оскільки дії Бузини були оцінені як такі, що не становлять соціальної небезпеки, а також у зв'язку з тим, що в нього в той час на утриманні була малолітня дитина, журналіст потрапив під амністію.
У січні 2006 року Олесь Бузина заявляв, що, як письменник, знає про існування політичної цензури в Україні (пов'язаної з режимом, що встановився після перемоги "помарачевої революції"), оскільки кілька українських видавництв побоялися видавати його книги.
У травні 2009 року Олесь Бузина запропонував прийняти пакет законів, що забороняють неонацистські організації й пропаганду нацизму, заборонити пропаганду ідеологічної спадщини ОУН як тоталітарної фашистської партії. Цю пропозицію підтримав один з лідерів Партії регіонів Борис Колесніков. На думку Олеся Бузини, опублікованому на антиющенківському сайті "Антифашистський комітет України", президент України Віктор Ющенко захищає український неонацизм і сам є неонацистом.
Проти Олеся Бузини вживали спроби цензурних обмежень ідеологічного характеру. У травні 2009 року Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі доручила своєму апарату провести моніторинг друкованих ЗМІ на предмет відповідності закону "Про захист суспільної моралі". Це було зроблено з ініціативи члена комісії, директора Інституту українознавства П. Кононенко, який звернув увагу комісії на публікації Олеся Бузини в газеті "Сьогодні", де нібито "дискредитують видатних українських діячів, вибирається все ганебне в нашій історії".
На квітень 2009 року проти нього було проведено 11 судових процесів, які він виграв. Принаймні один із цих процесів у 2000 році був ініційований українською Спілкою письменників, причому після виправдання біля будівлі суду на нього було вчинено напад. Ініціаторами судових процесів проти Бузини були також політики Павло Мовчан (керівник товариства "Просвіта") і Володимир Яворівський (Блок Юлії Тимошенко).
Громадське об'єднання "Гей-форум України" в 2011 році поставило його на 4 місце в рейтингу "Гомофобний діяч року". Зокрема, наводиться таке висловлювання письменника про гомосексуалів: "Вони повинні поважати мій людський прояв фізичної бридливості до них і намагатися не проявляти при мені своїх порочних схильностей. Тим більше, не нав'язувати їх суспільству. Місце педерастів - серед педерастів".
11 березня 2011 року в прямому ефірі ток-шоу Євгенія Кисельова "Велика політика" Сергій Поярков прочитав похвальний відгук Бузини про Пояркова як художника й письменника в газетній статті й заявив, що заплатив Бузині за цю статтю. Словесна перепалка переросла в бійку, після чого обидва її учасники були виведені зі студії. Висловлювалися припущення, що бійка була запланована, однак учасники конфлікту це спростовували.
У березні 2015 року, за місяць до загибелі, в інтерв'ю "Російській газеті" Бузина розповів про напади й погрози на свою адресу. У низці телевізійних передач (зокрема, у програмі Володимира Соловйова від 30 січня 2014 року) також висловлювалися побоювання за його життя.
Олесь Бузина був застрелений 16 квітня 2015 року близько 13:20 у Києві, біля свого будинку по вулиці Дегтярівській, 58. За даними прес-служби МВС, убивцями були двоє невідомих у масках. Автомобіль із італійськими номерами був пізніше виявлений покинутим у Шевченківському районі Києва. Яких-небудь доказів, що вказують на особи злочинців, у ньому виявлено не було.
Відповідно до розісланого електронною поштою листа, відповідальність за вбивство (як і за вбивство Олега Калашникова) взяла на себе "Українська повстанська армія". Однак правоохоронні органи України заперечують її існування. Представники СБУ України заявили, що, за даними лінгвістичної експертизи, автори листа не є носіями української мови.
Журналіст Анатолій Шарій і низка ЗМІ звернули увагу на те, що особисті дані Олеся Бузини, у тому числі й адреса проживання в Києві, були напередодні викладені на сайті "Миротворець". Автори сайту заявляють, що дані Бузини були внесені на сайт уже після його вбивства.
Міліція вважає, що вбивство має замовлений характер і пов'язане із професійною діяльністю журналіста. Було вказано також на подібність із убивством Олега Калашникова. Крім того, відпрацьовується версія особистих неприязних відносин, що пов'язується з публікацією у відкритому доступі домашньої адреси Бузини. Серед інших версій представники МВС, владних структур України й українські політики називають провокацію з боку російських спецслужб, конфлікти в середовищі представників опозиції або помсту представників кримінального середовища, з якими був нібито пов'язаний Бузина. Водночас за межами України (зокрема, представниками російської влади й італійським виданням La Repubblica) були висловлені думки про політичний характер убивства, що є частиною кампанії з зачищення політичної опозиції.
Убивство викликало певний резонанс на рівні вищих посадових осіб держав і представників міжнародних організацій. Президент України Петро Порошенко назвав убивство «провокацією» і висловив думку, що воно «спрямоване на дестабілізацію ситуації в країні». Розслідування вбивства було взято ним під особистий контроль. З осудом убивства, співчуттями рідним жертви й вимогами всебічного розслідування виступили Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун, офіційні представники ОБСЄ, США й Росії. Із закликами до ретельного розслідування вбивства і його осуду виступили також журналістські (зокрема, "Репортери без кордонів" і Комітет захисту журналістів США) і правозахисні (HRW, ЮНЕСКО) організації.
18 червня 2015 року А.Аваков повідомив про розкриття вбивства й затримання трьох людей, обвинувачуваних в убивстві. Всі затримані - активісти ультраправого руху. Один із затриманих, Андрій Медведько, був активним майданівцем, а також керівником Печерської районної організації ВО "Свобода" у Києві й був активістом її найбільш радикального крила - організації "З14", наприкінці 2014 року служив у зоні АТО в складі батальйону МВС "Київ-2". Другий, Денис Поліщук, також учасник війни на Донбасі, висувався на виборах у Верховну Раду в 2012 році від політичної партії Українська національна асамблея. Третій підозрюваний був відпущений у зв'язку з недоведеністю. 23 червня Поліщук був відпущений на волю під заставу в 5 мільйонів гривень, яку вніс за нього бізнесмен, екс-перший заступник голови правління ВАТ "Укргазвидобування" Олексій Тамразов, але 2 липня суд скасував це рішення й повторно заарештував Поліщука.
Олесь Бузина був одружений, у нього залишилася дочка.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.