Друзі російського президента Володимира Путіна розбагатіли, розкрадаючи природні багатства Росії, а потім беручи позики в західних банкірів, пише Хрісті Фріланд для Financial Times .
В наш час хвалькуватість Путіна стала напрочуд переконливою. Якийсь час із незвички цей спектакль приховував глибоку крихкість його режиму, принаймні, від деяких. Тепер з'явилися "тріщини". Безпосередніми причинами цього стали західні санкції й більш низька ціна на нафту.
Путін прийшов до влади, обіцяючи, що буде правити, як Йосип Сталін, а жити як Роман Абрамович. Такий стан справ влаштовував майже всіх. Російський лідер і його поплічники КДБ змогли відновити м'яку версію авторитаризму, про яку вони мріяли після розпаду Радянського Союзу.
Економічна еліта Росії - наближені до Путіна силовики в Москві й олігархи епохи Бориса Єльцина, які були досить розумними, щоб грати разом за цими правилами, - вони стали неймовірно багатими. Завдяки зростанню цін на сировинні товари міський середній клас Росії теж став багатшим.
Навіть ліберальна інтелігенція, єдина група, яка відкрито незадоволена своєю долею, могла скористатися цією ситуацією. На відміну від радянських часів, керована демократія Путіна зберегла свої кордони відкритими, що дозволяючи потенційним дисидентам знайти для життя більше сприятливі місця.
Російський президент - авторитарний правитель, але він царює без панівної ідеології або організованої революційної партії. Його заклики до російського націоналізму - це якийсь талант, але насправді - лише популістське впакування для системи, яку перший прем'єр-міністр Путіна Михайло Касьянов, а нині один з його опонентів, назвав "капіталізмом для друзів".
Майже півтора десятиліття "капіталізм для друзів" працював дуже добре. Настільки добре, що також було обмануто багатьох росіян.
Друзі Путіна, капіталісти, розбагатіли шляхом грабежу природних ресурсів Росії й запозичення в західних банкірів. Подвійний шок західних санкцій і падаючої ціни на нафту привів цю систему до кінця. Російські клептократи й верхні верстви середнього класу тепер відчули, наскільки хиткими були основи їхнього багатства.
Націоналістичні хвастощі Путіна не стало розрадою для тих росіян, які за останні два десятки років стали вважати природними підвищення рівня життя й інтеграцію із Заходом. Рубль упав так різко почасти ще й тому, що ця група, яка складається із найбагатших бізнес-лідерів країни, вивела свої гроші.
У цьому полягає проблема з "капіталізмом для друзів": союзники потрібні для "гарної погоди". Їхня втеча не означає, що Путін повністю обеззброєний. Багато в чому його зброя в тому, що він має великий вплив на бідних росіян, громадян похилого віку, які живуть за межами великих міст.
Економічна ціна кримського гамбіту Путіна зростатиме, він може спробувати перескочити від клептократії до автаркії. Таке зрушення буде економічно руйнівним у довгостроковій перспективі, але в короткостроковій перспективі це може зробити Росію ще більш агресивною й непередбаченою.
Для Заходу, говориться в статті, не час почивати на лаврах. Але, поки Захід веде з Росією переговори, він повинен пам'ятати один урок економічного фіаско останніх кількох тижнів: "що б ми не чули від Кремля, якими б перемогами Путін не заручився в короткостроковій перспективі, ми не маємо справи зі зростаючою і єдиною світовою державою, сьогоднішня Росія - розколота, у ній панує занепад".
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.