З 2008 року і по кінець 2013-го світова політика була у стані затишшя. Це дозволило економічним гігантам - США, ЄС, Китаю, Індії, Росії, Бразилії та Японії - зосередити увагу на відновленні своїх економік після кризи. Але, схоже, відпочинок від геополітичної нестабільності закінчено.
Востаннє, коли світ переживав таке глибоке і тривале падіння цін на нафту - в період з 1986 по 1999 рік - це призвело до серйозних політичних наслідків для країн, залежних від нафти, і тих, хто покладався на їхню силу. Радянський союз розпався, в Ірані був обраний президент-реформатор, Ірак вторгся в Кувейт, а Ясір Арафат, позбувшись своїх радянських союзників і арабських банкірів, був змушений визнати Ізраїль. Звичайно, на ці події вплинули й інші фактори. Але в кожному з випадків значне падіння прямих і непрямих доходів від нафти зіграло велику роль.
Якщо нинішній тренд продовжиться, незабаром нас чекає чимало сюрпризів. Деякі з них навіть будуть приємними. Рішення Куби і Америки зарити сокиру війни, було прийнято багато в чому через те, що Гавана побоювалася втрати 100,000 барелів субсидованою нафти на день, які їй зараз поставляє Венесуела. А от інші сюрпризи можуть бути вельми дестабілізуючими. Сучасний світ більш взаємозалежний, ніж під час минулого падіння цін на нафту, який трапився до епохи інтернету. І сьогодні у світі діють набагато більше гравців - держав, особистостей і навіть хакерів, які можуть дестабілізувати за допомогою кіберзброї не тільки компанії, а й цілі країни - згадайте випадок з Північною Кореєю і компанією Sony.
Росіяни звикли подорожувати, купувати автомобілі та споживати західні товари. Давайте подивимося, наскільки стійкими вони виявляться тепер.
Коли я чую, як президент РФ Володимир Путін хвалиться, що падіння цін на нафту ніщо для стійких росіян, мовляв, під час Другої світової вони пережили речі й гірші, мені хочеться сказати: «Пане Путіне, це було до утворення міського середнього класу в Росії, який ви допомогли побудувати з нафтових і газових доходів». Величезна кількість сучасних росіян звикли подорожувати, мати власні автомобілі (згадайте, які в Москві пробки), споживати західні товари і спостерігати за тим, як живе решта світу. Давайте подивимося, наскільки стійкими вони виявляться тепер. Financial Times цитують екс-міністра фінансів Росії Олексій Кудріна, який заявив, що Росію чекає падіння стандартів життя і це буде болісно, а протестна активність зросте.
Західні санкції проти путінських банків поряд з раптовим різким падінням цін на нафту і втечею капіталу (спровокованого тими ж санкціями) призвели до того, що в РФ спостерігається небезпечний розрив між фінансами, які надходять в її економіку, і сумами, які вона виводить за кордон для сплати боргів і купівлі імпортних товарів. Путін не може вирішити цю проблему, якщо Захід не погодиться зняти санкції, але для цього йому буде потрібно припинити вторгнення в Україну і повернути їй Крим.
Якщо Путін визнає, що його українська авантюра була помилкою, він буде виглядати донезмоги нерозумно. Крім того, його можуть узяти на ножі в самому Кремлі. Якщо він не відступить, росіянам доведеться за це розплачуватися. У будь-якому випадку, країну і весь світ чекають величезні економічні потрясіння. Згадайте: економічний крах Росії в 1998 році, також спровокований низькими цінами на нафту і оголошеним РФ мораторієм на виплату зовнішніх зобов'язань, втопив гігантський хедж-фонд Long-Term Capital Management в США і призвів до кризи на Уолл-Стріт.
Тривале зниження цін на нафту також вплине на Алжир, Іран і країни Перської затоки, вмираючі режими яких користувалися високими цінами на нафту, щоб підвищити зарплати і переконати своїх людей не брати участі в Арабській весні. Єгипетському уряду також потрібні нафтові долари, щоб впоратися з кризою. Трохи позитиву: ІГІЛ, який живе контрабандою нафти, чекає неймовірно швидкий крах.
Водночас турецький президент Реджеп Тайіп Ердоган, який стає все більш авторитарним і вже почав цькування внутрішніх опонентів, очевидно, прагне до титулу Путіна-молодшого. Трагічною постаттю Ердогана робить те, що він зіграв серйозну роль у відновленні економіки Туреччини. Але сьогодні, за даними Financial Times, Туреччина потребує $ 200 млрд закордонного фінансування - це більше чверті ВВП країни - щоб зберегти нинішні показники зростання. Грошей від Росії та Арабських країн стане набагато менше, а завдяки критиці Ердогана європейцями (одними з основних інвесторів) Турецька ліра почала дешевшати по відношенню до долара.
Високі ціни на нафту прикривали багато грішків, а породжували ще більше. Якщо спад виявиться тривалим, багатьом політичним лідерам доведеться заплатити за свої шалені авантюри.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.