Ісламський Халіфат, місяць тому проголошений на територіях північно-східної Сирії і північно-східного Іраку, майже місяць не потрапляв на перші сторінки світових видань, зайнятих війною в секторі Газа. Однак дивне новоутворення на чолі з Абу Бакром аль-Багдаді (він же - халіф Ібрагім) нікуди не поділося і саме не розсмокталося. Більш того, останніми днями бойовики-ісламісти почали наступ, погрожуючи взяти Багдад.
Ісламісти, які гучно заявили про себе в кінці червня взяттям Мосула - другого за кількістю жителів міста Іраку - наступний місяць особливої активності не виявляли. На початку липня багато спостерігачів і фахівців вважали, що бойовики зайняті внутрішніми розбірками, оскільки охочих скористатися плодами перемоги виявилося занадто багато. Звучали навіть припущення, що новоспечений Халіфат довго не протягне, оскільки ісламісти перелаються з лідерами місцевих племен і баасистами - колишніми прихильниками Саддама Хусейна.
Однак на ділі піддані халіфа Ібрагіма швидко консолідували владу на взятих територіях, усунувши будь-яку опозицію. Застосовувані ними для цього методи збентежили навіть Аль-Каїду, яка публічно відмовилася від підтримки Халіфату. Бойовики сотнями розстрілювали мирних жителів, стинали голови всім, хто виявляв найменші сумніви в їх правоті, а також змушували прийняти їх релігію (так званий "чистий" іслам) всіх іновірців. Тим, хто відмовлявся стати мусульманином, без зайвих розмов стинали голови.
Одночасно з цим Халіфат активно зміцнювався у військовому відношенні: бойовики розбирали американську зброю (у тому числі - важку), люб'язно залишену їм іракською армією, яка втекла. "Воїни Аллаха" освоювали бронетранспортери, хаммери, артилерію, міномети і протитанкові засоби, знайдені в армійських арсеналах. Крім того, вони озброїлися сучасною американською стрілецькою зброєю, в тому числі - снайперськими гвинтівками, поставленими в Ірак незадовго до захоплення Мосула. У результаті до початку серпня бойовики були озброєні не гірше (мабуть, що і краще), ніж армія будь-якої східноєвропейської країни, наприклад, України.
Встановивши повний контроль над захопленими районами і зібравши в кулак свої збройні сили, халіф почав діяти. Головним своїм завданням зараз бойовики-суніти називають взяття Багдада. Однак вони прекрасно розуміють, що іракська столиця - це справжня фортеця, більшість населення якої складають шиїти, які їх ненавидять. Що ще гірше, шиїти непогано озброєні. Армію з них створити складно, але ось рідне місто вони напевне можуть захистити. Загалом, захоплення Багдада могло розтягтися на довгі місяці і коштувати ісламістам занадто дорого. Потрібно було придумати якесь нестандартне рішення. І воно знайшлося - Багдад буде взято на замору.
Халіф Ібрагім - людина, звичайно, малоприємна, однак відсутність талантів стратега в список його вад точно не входить. Він кинув свої війська на захоплення двох найбільших ГЕС країни - на північ від Мосула на річці Тигр і на північ від міста Хадіса на річці Євфрат. До моменту написання статті бойовики встановили свій контроль над обома греблями, хоча біля мосульської ще тривали спорадичні сутички. Коли місцевість буде остаточно розчищено від сторонніх, ісламісти зможуть натисканням кількох кнопок залишити Багдад, що розташоване нижче за течією обох річок, без води. Будь-хто, хто бував у Багдаді на початку серпня, охоче підтвердить, що без води місцеві +45 в тіні перенести досить складно.
Не менш серйозною проблемою може стати і намір бойовиків відключити в Іраку електрику. Захоплені ісламістами ГЕС сукупно виробляють майже дві третини електроенергії країни, тому така загроза - не порожній звук. Залишившись без води і електрики, багато жителів Багдада напевно спробують знайти собі більш комфортне місце для проживання. А саме цього бойовики, зрештою, і домагаються. Звичайно, їм спочатку доведеться знайти тямущого інженера, який покаже, яку кнопку треба натиснути, щоб залишити столицю без вигод, але, інщалла, цю проблему вони якось вирішать.
Але і це ще не все. У тому разі, якщо у бойовиків виникнуть серйозні проблеми на фронтах, вони запросто можуть підірвати обидві греблі, змивши в Перську затоку Мосул, Багдад і купу дрібніших міст. На думку фахівців, в разі вибуху ГЕС до Багдада на швидкості кур'єрського потяга підійде стіна води заввишки 15 м (стандартна п'ятиповерхівка). Жителів столиці навряд чи обрадує такий фокус, навіть якщо до того часу вони будуть відчувати зовсім нестерпну спрагу.
Забезпечивши собі контроль над водою і електрикою, ісламісти вже взялися і за головне багатство Іраку - нафту. За останні кілька днів вони захопили два великих родовища на півночі Іраку і продовжують рухатися далі. Зараз, звичайно, нафту їм продавати особливо нікому, але саме володіння нею можна використовувати як важіль тиску не тільки на Багдад, а й на увесь інший світ. Вкрай неприємно, що в ході наступу бойовики взяли під свій контроль три міста, населених езидами.
Піддані Ібрагіма навіть мусульман-шиїтів вважають єретиками, які заслуговують лише на шибеницю. В цьому сенсі вогнепоклонцям-єзидам, чий культ пов'язаний з зороастризмом, християнством і навіть іудаїзмом, вельми не пощастило. Відразу після захоплення міст ісламісти кинулися стинати місцевим жителям голови і розстрілювати їх без жодних видимих причин. Сотні тисяч людей втекли на північний схід, углиб курдської території, однак врятуватися вдалося далеко не всім. Що саме відбувається зараз у захоплених містах, точної інформації немає, але можна не сумніватися, що нічого хорошого.
Зараз командири курдської армії, відомої також під оптимістичною назвою Пешмерга (ті, хто йде на смерть), в спішному порядку планують контрнаступ, метою якого є захоплені ісламістами міста і ГЕС в Мосулі. Деякі шанси домогтися успіху у них є. Курдські бійці вважаються одними з найсміливіших і умілих в регіоні, до того ж їм вже допомагає урядова авіація з Багдада. Однак бій, швидше за все, простим не буде - зі слів самих курдів, ісламісти, які дорвалися до американської зброї, набагато краще оснащені.
Оскільки уряд Іраку має вигляд паралізованого і жодних активних дій не робить, ситуацію, можливо, доведеться виправляти силами інших країн світу. Раніше Росія вже направила до Іраку бойову авіацію, з США туди виїхали три сотні військових радників, а Іран пригрозив ісламістам своїм Корпусом вартових Ісламської революції.
Але іноземні наземні війська попрямують до Іраку тільки в тому разі, якщо витівки халіфа Ібрагіма і його підданих поставлять під загрозу весь іракський нафтовий експорт. Оскільки зараз до цього йдеться, виключати таку ймовірність не можна. Полковник ВПС США Седрік Лейтон, що працює аналітиком в Пентагоні, заявив телеканалу Fox News, що нафтовий експорт - це та червона риска, перетинання якої може дорого обійтися Халіфату. На його думку, в операції проти ісламістів можуть взяти участь навіть не самі американці, а європейці і китайці, які набагато сильніше залежать від імпортної нафти, ніж США. Однак поки світова спільнота лише з жахом дивиться, що відбувається, чим і користуються розбудовники Халіфату.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.