"Всерйоз сприймати інтереси Росії у сфері безпеки по відношенню до таких країн, як Україна або Грузія, які через давні історичні зв'язки перебувають по відношенню до Росії у певному особливому положенні, Захід може доти, поки сама Росія налагоджена на співпрацю й дотримується домовленостей... Так що все залежить від поведінки Росії", - вважає Вінклер. Такими міркуваннями він поділився в інтерв'ю популярному виданню Frankfurter Rundschau .
Дослідник підкреслив, що "Захід проводить дуже чітке розмежування між членами НАТО й іншими державами".
"Що стосується прийняття центрально- і східноєвропейських держав у Північноатлантичний союз, то Захід вчинив правильно, - переконаний історик. - Інакше на цьому просторі виникла б нова зона військової й політичної невизначеності (як це було в період між світовими війнами) і пов'язана з нею небезпека, що антидемократичні й націоналістичні сили знову отримають перевагу.
Мирні революції 1989 року були бунтом проти довільного розподілу Європи відповідно до домовленостей, досягнутих на Ялтинській конференції 1945 року. Ніякого права заважати військовій асоціації держав, що стали вільними, із Заходом у Росії не було. А Захід, всупереч поширеній легенді, ...ніколи не давав обіцянки, що розширення НАТО на схід не буде. Всі дані тоді обіцянки відносилися виключно до території існуючої на той момент ГДР".
"Відповідно до акту Росія-НАТО від 1997 року Захід говорив: якщо ми приймемо до свого складу держави Східної й Центральної Європи, то, незважаючи на це, не станемо на довгий строк розміщувати на їхній території ні атомну зброю, ні великі військові з'єднання - подібно до того, як це було прописано в положенні про східні федеральні землі (об'єднаної Німеччини), - продовжив Вінклер.
- Це одностороння декларація намірів держав НАТО, що була пов'язана з тодішнім станом справ у сфері безпеки. Можна задатися питанням, чи зберігається це положення наразі. Проте Захід не став відразу відзивати ці гарантії, а строго дотримується акта 1997 року - і правильно зробив... Політика Заходу має зважений характер. Це сигнал Путіну, що напад на члена НАТО мав би серйозні наслідки й призвів би до виконання союзницьких зобов'язань".
"На противагу ситуації із Кримом, на Сході України Путін проводить політику дестабілізації, однак брати на себе ще більш серйозні ризики він, очевидно, боїться - це видно, у тому числі, і по останніх подіях. Тим часом у Російській Федерації існують націоналістичні сили, які дорікають Путіну в тому, що він піддається тиску Заходу.
З багатьох причин складається відчуття, що Путін, як відомий учень чарівника, викликав духів, від яких тепер не може позбутися", - сказав співрозмовник Frankfurter Rundschau.
"Путін - політик, готовий іти на ризик, він більш-менш реалістично оцінює ризики, пов'язані зі своїм поводженням, але йти ва-банк - не його стиль гри. У випадку із Кримом він міг виходити з того, що приєднання відбудеться без великого воєнного конфлікту із Заходом.
У разі анексії Східної України він отримав би виснажений регіон, який із суто економічної точки зору став би для російської економіки тягарем. Російська економіка й без того перебуває у фазі спаду. Росія - це країна з перехідною економікою, що не показує ніякого росту, країна, що стоїть на порозі рецесії. Коли стане зрозуміло, на який шлях привели країну авантюристські манери Путіна, підтримка з боку олігархів, ділових кіл і громадськості різко піде на спад", - прогнозує Вінклер.
На його думку, Путін зайнятий створенням своєрідного реакційного інтернаціоналу. Для цього він збирає навколо себе авторитарні режими всього світу, які з різних причинах вороже налаштовані по відношенню до Заходу. Не в останню чергу йдеться про співробітництво з африканськими диктаторами-гомофобами, а також і з європейськими популістами правого й лівого спрямування, які... ставлять під сумнів згуртованість ЄС і НАТО...
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.