Сьогодні у президента Путіна є бачення того, яким має бути місце Росії у світі. Проблема в тому, що ніхто толком не знає, які його цілі і як він планує їх досягти. Що ще гірше, можливо, він і сам цього не знає, - повідомляє сьогоднішня стаття в The New York Times.
Справа тут не в тому, що Путін не викладав свою концепцію, вірніше, дві концепції. Перша - це захист росіян, які, як він каже,за історичною випадковістю тепер живуть за межами батьківщини. Друга - створення обширного Євразійського економічного союзу. Однак дві мети одна одній суперечать, вважає американське видання.
Путін виправдовував захоплення Криму і маніпулювання розбіжностями між сходом і заходом України, стверджуючи, що діяв заради захисту росіян, що живуть за кордоном. Однак жодних доказів гонінь проти росіян виявлено не було. Навіть під час сутчиок на київському Майдані, за наявними даними, був убитий всього один громадянин Росії, сказано в статті.
Проте наполеглива риторика Путіна зіграла важливу роль, переконавши десятки радикальних російських націоналістів вступити в ополчення в Донецьку і Луганську. Багато хто з цих добровольців загинув в боях з українською армією. Навряд чи це можна назвати успішною кампанією з захисту співвітчизників за кордоном.
Одночасно з цим Путін на швидку руку втілював у життя інший великий проект - проект євразійської інтеграції. У травні цього року Росія, Білорусь і Казахстан підписали договір, створивши Євразійський економічний союз. Вірменія і Киргизія пообіцяли вступити в нього до кінця поточного року, проте здається, що відсутність України підриває весь проект.
"З точки зору економіки, український ринок і потужна промислова база могли стати ключовим елементом у розвитку інтеграційного процесу", - вважає російський економіст Тимофій Бордачов. З його слів, Київ міг служити противагою Казахстану, "чия політична значимість тепер переважує його реальний потенціал".
Тут-то і криється проблема, - вважає газета. - Якщо великий проект Путіна грунтується на концепції етнічного націоналізму, він повинен і далі тиснути на Україну, в тому числі підтримуючи російськомовних сепаратистів на сході і півдні. Якщо ж його пріоритет - Євразійський союз, який залежить від міжнародної співпраці, він повинен включити в нього Україну.
Ідея етнічної солідарності може здаватися Кремлю привабливою, тому що це перевірений засіб мобілізації внутрішньої підтримки практично будь-якого політичного рішення. Однак це небезпечний шлях, який ще сильніше ізолює Росію. Інтеграційний же проект, нехай складний і менш популярний, здатний у результаті призвести до встановлення міцних зв'язків між Росією і рештою світу.
Нагадаємо, що наприкінці травня секретар Ради національної безпеки і оборони Андрій Парубій заявив, що на РНБО було прийнято рішення не тільки припинити головування в СНД, але і почати процес виходу з СНД.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.