Відома актриса Лія Ахеджакова заявила, що навіть якщо її будуть жорстоко ображати і принижувати, вона не перестане підтримувати цілісність і незалежність України.
В інтерв'ю "Радіо Свобода
" актриса заявила, що часом боїться обговорювати українську кризу з друзями, щоб не посваритися і не "залишитися ворогами на все життя".
"Люди дуже люто сприймають і ту, й іншу сторону. Нас Севастополь розколов. Ми, актори, - для нас це як би один простір - Україна і Росія, Крим. І я там провела стільки вистав, і у Львові була, і відпочивала в Трускавці, і в Севастополі була. Я зараз, звичайно, не буду вдаватися до спогадів, але я багато була там і в перебудову, і до того, і потім. Я народилася в Україні, правда, до року, навіть менше, жила там. Але все одно Україна - це така ж моя Батьківщина, як Росія! І для більшості акторів так само дорога і та земля, і ця", - вважає Ахеджакова.
На питання, чи не боїться вона відповідальності за підпис під зверненням провідних російських кінематографістів проти агресії Росії, актриса відповіла, що підтримуватиме Україну до кінця.
"Нехай ображають, нехай кидають в мене каміння, але я особисто Україну не зраджу! Ні під яким видом, навіть якщо мене будуть так жорстоко ображати і принижувати ", - підкреслила вона.
Разом з тим, Ахеджакова вважає, що листи до уряду РФ малоефективні.
"Ми свого часу писали Путіну - і звичайно, більше ніколи писати не будемо - дайте можливість забрати дітей-інвалідів, яких вже практично усиновили американці. Підписали - я, Чулпан Хаматова, Женя Миронов, й інші люди, до яких я б прислухалася. Ні, ніхто не чує! І не дали. Вже були операції підготовлені, сплачені гроші, щоб цим інвалідам-дітворі допомогти, але ніхто нас не чув. Ніхто! А у Думи зі слухом взагалі катастрофа! Вони позбавлені слуху та ще деяких рецепторів", - зазначила діячка мистецтва.
Актриса також розповіла, що її переслідує відчуття того, що Росія скочується назад до СРСР.
"Мені здається, ми скотилися вже до того періоду Радянського Союзу, коли я була маленькою дитиною і нічого не розуміла. Я тільки вже потім постфактум дізнавалася такі страшні речі, які творилися. Мені здається, ми нижче скотилися, ніж ті часи, коли я була свідомою людиною і розуміла, що в таборах гниють кращі люди, вбиті поети, письменники, артисти і режисери, і просто чесні люди. Ми це дізнавалися і ставали ворогами режиму, причому таємними. Адже не можна було нічого сказати. Треба було Солженіцина прочитати під подушкою за одну ніч і передати товаришеві. І зараз настали часи, коли треба мовчати, коли знову на сценах театрів з'явилися тексти, що камуфлюють опозиційні смисли, знову - метафори й іносказання, що зустрічають і оплески в залі, і демонстративний вихід із залу боягузів", - сказала Ахеджакова.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.