У вівторок виповнюється 4 роки від дня інавгурації на пост Президента Віктора Януковича, визнаного Верховною Радою таким, що самоусунувся від виконання повноважень.
В 2010 році, у другому турі виборів Президента, Янукович набрав 48,95% голосів виборців, тоді як його суперник колишній прем'єр-міністр Юлія Тимошенко - 45,47%.
Інавгурація відбулася 25 лютого 2010 року й відзначилася кількома унікальними подіями.
По-перше, на церемонію не прийшов на той момент ще діючий Президент Віктор Ющенко, заявивши, що вони з Януковичем мають зустрітися після інавгурації, щоб він мав можливість провести "формальні процедури, які роблять люди, які йдуть із посади".
Це була перша в історії України відмова екс-президентів засвідчити передачу влади черговому спадкоємцю, що при бажанні можна трактувати як негарний знак початку нового правління.
Ще один важливий для самого Януковича, відомого своїм особливим ставленням до прикмет, випадок стався вже безпосередньо під час інавгурації.
Коли він ішов по ґанку Верховної Ради, буквально перед його обличчям самі собою почали закриватися вхідні двері парламенту, і якби не двоє солдатів з почесної варти, які відіпхнули двері до стін, то вхід у парламент міг би закритися перед Януковичем ще до вступу на пост глави держави.
У своїй інавгураційній промові Віктор Янукович пообіцяв: скоротити видатки на утримання секретаріату Президента й бюрократичної системи; виплатити всі заборгованості із зарплат і пенсій і багато чого іншого.
Після вступу на пост Янукович почав масові кадрові перетрубації, які за своїми масштабах перевершили ті, які відбулися після приходу до влади його опонента із "Помаранчевої революції" Віктора Ющенка в 2005 році.
На більшість керівних посад було призначено вихідців з Донбасу.
Деякі експерти вважають, що безперечним досягненням Януковича стала стабілізація політичної системи.
Однак його президентство констатувалося багатьма одіозними й неоднозначними подіями.
У квітні 2010 року Янукович без попереднього громадського обговорення підписав із Президентом Росії Дмитром Медведєвим так звані "харківські угоди", відповідно до яких Україна отримувала знижку на природний газ в 100 доларів за 1 тис. куб.м в обмін на продовження перебування Чорноморського флоту Росії в Криму до 2042 року.
У вересні 2010 року Конституційний суд ухвалив рішення щодо того, що внесення поправок до Конституції від грудня 2004 року було прийнято з порушенням процедури, а саме: перед голосуванням до неї було внесено зміни, які не пройшли експертизу в Конституційному Суді.
На цій підставі Конституційний Суд припинив дію Конституції в редакції 2004 року, яка діяла в період 2005-2010 років і фактично змінив форму правління на президентсько-парламентську.
Однак за Конституцією, зміни в тексті Конституції можуть бути прийняті тільки Верховною Радою, тобто потрібно провести голосування у Верховній Раді з дотриманням всіх процедур (зокрема, потрібна "конституційна більшість" в 300 голосів).
Опозиційні політики, насамперед Юлія Тимошенко, заявили, що Конституційний Суд на доручення президента Януковича зробив антиконституційний переворот.
Правління Януковича було позначене великою кількістю кримінальних справ проти колишніх чиновників і політичних опонентів, найвідомішою з яких була "газова справа" проти Тимошенко, яку у серпні 2011 року було арештовано.
Міжнародна громадськість назвала справу політично мотивованою і вимагала випустити Тимошенко.
Неоднозначною була й зовнішня політика Януковича, який наголошував на пріоритетному курсі європейської інтеграції для України й особливих стратегічних відносинах з Росією й Китаєм.
Наприкінці листопаді 2013 року він мав у Вільнюсі (Литва) підписати угоду про асоціацію з Європейським Союзом, до якого готовив суспільство кілька років.
Однак за тиждень до призначеної дати уряд призначеного Януковичем Миколи Азарова вирішує скасувати підписання, що викликає масові протести.
У ніч на 30 листопада 2013 року стався силовий розгін акції протесту на майдані Незалежності в Києві.
Уже вдень 30 листопада ця дія викликала багатотисячний незапланований мітинг на Михайлівській площі, а вже 1 грудня в центрі Києва, за різними оцінками, зібралися від 300 тис. до 1 млн протестувальників.
У центрі міста було встановлено наметове містечко, яке незабаром отримало назву Євромайдан.
Влада кілька разів намагалася застосувати силові дії для розгону мітингувальників, однак це призводило лише до мобілізації протестного руху.
16 січня Верховна Рада з порушенням всіх процедур приймає закони, які посилюють практично всі сфери діяльності демократичних інститутів, які в народі назвали "диктаторськими".
Це викликало нову хвилю протестів, які призвели до сутичок із правоохоронними органами й перших людських жертв.
18-20 лютого в результаті масових протестів і сутичок протестувальників з міліцією гине близько 100 людей, більш як 400 госпіталізовані.
20 лютого Янукович у присутності посередників з ЄС і Росії підписує угоду з опозицією, у якій погоджується на повернення до парламентсько-президентської республіки й до дострокових виборів Президента через 9 місяців.
Проте такий договір не сприймається протестувальниками і вони вимагають негайної відставки глави держави.
У підсумку в ніч на 21 лютого Янукович їде в Харків, а Верховна Рада визнає його таким, що самоусунувся від виконання обов'язків.
У свою чергу, він не визнає рішень Ради, називаючи їх нелегітимними, а те, що відбувається, називає державним переворотом.
Потім Партія регіонів, почесним лідером якої він є, визнає його й наближених винними в загибелі людей і фактично відрікається від нього.
Державна прикордонна служба заявляє про те, що в ніч на 23 лютого він намагався перетнути державний кордон, але безуспішно.
24 лютого Міністерство внутрішніх справ оголошує Януковича в розшук.
На сьогодні його місце перебування точно не відоме.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.