Голова міжнародного фонду "Скорочення ризиків" Володимир Костерін вважає, що для вирішення соціально-політичної кризи необхідно провести інституційну реформу, мета якої - підвищення відповідальності в системі влади. Невиконуючий своє призначення парламент необхідно переформатувати і дати можливість оновити законодавчу і виконавчу гілку влади. У виборців має бути простий механізм відкликання депутатів, мера та президента у разі їх неефективної роботи.
Про це повідомляє прес-служба міжнародного Фонду "Скорочення ризиків" (Risk Reduction Foundation).
"Зараз в Україні народ виступає як суб'єкт суверенітету тільки в якості електорату, а не як акціонер своєї країни, оскільки не має можливості контролювати своїх представників у владі. Автономність влади від народу створює напругу в суспільстві і провокує протестні настрої, - вважає Володимир Костерін, - голосування на виборах раз на 5 років - тільки видимість участі народу в управлінні країною. Відсутність входу і виходу, зворотного зв'язку в системі призводить до застою і перетворення Верховної Ради України в політичну корпорацію, далеку від потреб народу", - передає прес-служба міжнародного Фонду "Скорочення ризиків".
У світі інститут відкликання має різні форми і відображає особливості політико-правової системи держави. У країнах з розвиненими партійними системами (Австралії, Великій Британії, Німеччині, Канаді) налагоджена можливість відкликання в разі порушення партійної дисципліни, корупції або неетичної поведінки. У багатьох країнах також практикуються дисциплінарні заходи з тимчасового позбавлення мандата. У США на місцевому рівні практикується відкликання виборних представників і чиновників шляхом подання клопотання, підписаного певним відсотком виборців, з наступним проведенням виборів.
На думку Володимира Костеріна, для України буде корисний досвід Швейцарської конфедерації, політична модель якої найближча до системи народовладдя. У кантонах Швейцарії є можливість відкликання не лише окремих депутатів, але водночас і федерального парламенту і уряду.
В Україні принцип імперативного мандата частково був впроваджений Законом "Про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 року, що передбачає можливість позбавлення мандата в разі невходження народного депутата, обраного від політичної партії або блоку, до складу відповідної фракції. При цьому в Законі "Про статус народного депутата" не були внесені відповідні правки у зв'язку з конституційними змінами, що створило протиріччя в регулюванні цього аспекту. Рішення Конституційного Суду України від 1 жовтня 2010 року, яке скасувало Конституційну реформу 2004 року, як і раніше, залишає безкарними переходи депутатів з однієї фракції в іншу, дозволяючи їм змінювати ідеологічну "орієнтацію", що є обманом виборців, які, віддаючи свої голоси, ідентифікували кандидата з конкретною політичною силою.
Що стосується депутатів місцевих рад, формально норма про відкликання в законі є, фактично - механізми імперативного мандата в законі прописані декларативно, що ускладнює або робить його застосування взагалі неможливим. Таким чином, є необхідність в інституціоналізації санкцій щодо депутатів будь-якого рівня, щоб був превентивний захід від бездіяльності та корупції в представницьких органах влади.
Відсутність реальної можливості у народу контролювати парламентаріїв та інших виборних осіб - породжує безвідповідальність в органах влади. Вирішення цієї проблеми дасть змогу усунути деструктивні елементи і модернізувати державне управління.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.