На південному заході США розташована одна з найспекотніших і найбільших пустель Північної Америки - пустеля Сонора. Незважаючи на екстремальні умови, Сонора є домівкою для сотень видів тварин і тисяч видів рослин, серед яких, наприклад, місцевий ендемік - карнегія гігантська.
Згідно з законами штату Аризона, особі, яка зрубала цей кактус, загрожує тюремне ув'язнення терміном до 25 років. Причина такої суворості очевидна: активна вирубка поставила карнегію на межу зникнення.
Правозахисники тим часом зазначають, що, в той час як "пряме" знищення окремих видів карається жорстко, інший злочин (забруднення) залишається безкарним, хоча і становить, зі слів вчених, куди більшу небезпеку.
До такого висновку екологи дійшли, спостерігаючи за рідкісними видами рептилій в національному парку Сагуаро. Фахівці Школи природних ресурсів та охорони навколишнього середовища при університеті Арізони випадково помітили цікаві особливості поширення сміття по території пустелі.
Як повідомляють вчені, рух головних місцевих забруднювачів - пластикових пакетів і повітряних кульок - підпорядковується сезонним змінам потоків вітру, і кількість їх настільки велика, що перевершує число місцевої живності, зокрема гримучих змій і черепах з роду гоферів.
"Ми проводили багато часу в пустелі, вивчаючи плазунів, і поступово стали звертати увагу на величезну кількість сміття, особливо повітряних кульок. Найчастіше ми зустрічали цілі острови, що нагадують лишаї у пейзажі навколишнього ландшафту, - розповідає один із спеціалістів біолог Ерін Зілстра. - Гримучі змії досить широко поширені в цих краях і той факт, що їх менше, ніж сміття, шокує".
Дивні утворення складаються з латексу і з часом розкладаються. Втім, зі слів вченого, поки залишається під питанням, скільки часу процес розпаду буде займати в умовах пустелі. Що стосується пластикових пакетів, то вони розкладаються тільки під дією сонячного світла. При цьому в разі поділу пакетів на окремі клапті різного розміру, вони проникають у грунт, після чого процес їх розпаду практично зупиняється.
В умовах пустелі цей процес становить особливу небезпеку, оскільки джерела води рідкісні, і є спільними для величезного числа найрізноманітніших тварин.
"Насправді зараз ніхто не знає, де закінчується шлях цих дрібних фрагментів пластика, - говорить Ерін Зілстра. - Тому, важливий не тільки контроль над поширенням сміття, а й чітке розуміння його токсичності".
Всі свої висновки екологи помістили в статтю, яка в даний час готується до друку і буде опублікована в лютому 2013 року у виданні Journal of Arid Environments.
Як повідомляли Ukranews, у жовтні вчені з Інституту океанографії Скріппса, що дослідили великі райони океану біля узбережжя Каліфорнії, заявили що кількість частинок пластика, що плаваюють в північно-східній частині Тихого океану, збільшилася в 100 разів за останні 40 років.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.