Стали відомі лауреати Каннського кінофестивалю.
Міхаель Ханеке, який став фаворитом критиків на самому початку фестивалю, в результаті виявився ще й фаворитом журі - йому присудили "Золоту пальмову гілку" за фільм "Любов", де Жан-Луї Трентіньян грає людину, яка обіцяє залишатися зі своєю дружиною до самого кінця і стримує свою обіцянку.
"Історія, яку я розповідаю, - це повторення в художній формі тієї обіцянки, яку я дав своїй дружині. Не кидати один одного, якщо ми опинимося в схожій ситуації. Мені довелося пережити хворобу і смерть рідних, я знаю, про що говорю. Саме після цього я затіяв свій фільм," - зізнався 70-річний переможець журналістам.
Нинішня "Золота пальма" - далеко не перша каннська нагорода цього режисера. "Золоту пальмову гілку" він вже отримував у 2009 році за «Білу стрічку», в 2001 році удостоївся гран-прі за "Піаністку", а в 2005 році "Приховане" принесло приз за режисуру.
Називаючи ім'я переможця, голова журі Нанні Моретті наголосив, що нагороду заслужив не тільки режисер, а й актори. Однак, як він пізніше пояснив журналістам, "Золота пальмова гілка" передбачає, що ніяких менш великих нагород картині дістатися не може, тому ні Трентіньяну, ні Ріва не дісталося призів за зіграні ними ролі. Сам Трентіньян зізнався, що приз слід було б розділити на безліч частин, щоб дісталося і акторам, включаючи Ізабель Юппер, що грала дочку літньої подружньої пари, і режисера, і продюсера, і всіх інших учасників знімальної групи.
Фільм Маттео Гарроне "Реаліті" ні в чиїх фаворитах не числився, тому поява італійського режисера на червоній доріжці стала для всіх сюрпризом, а вручення йому гран-прі супроводжувалося свистом у залі. Гран-прі став другим за кар'єру Гарроне: перший він отримав в 2008 році за набагато одностайніше прийняту "Гоморру".
"Реаліті" - історія про власника рибної лавки на ім'я Лучано, який за наполяганням дітей проходить проби на участь в шоу "Великий брат" і з'їжджає з глузду, чекаючи дзвінка продюсерів з Риму. Фільм здається сатирою, але сам режисер вважає його сучасною казкою. Виконавцеві головної ролі Аньєлло Арені про каннську премію належить дізнатися пізніше за всіх - актор відбуває 20-річний термін у в'язниці міста Вольтерри і на фестиваль його не відпустили.
Приз за режисуру отримав фільм, якому французькі критики надали найнижчий рейтинг, - "Після мороку світло" мексиканця Карлоса Рейгадаса.
Як зізнався Моретті, навколо цього фільму в журі йшли бурхливі дискусії. Частина суддів - в першу чергу британський режисер Андреа Арнольд - оцінили новаторську кіномову Рейгадаса, але багатьом двогодинна розповідь з неясним сюжетом і розмитим по краях зображенням здалася надто експериментальною.
"Перш за все я вдячний глядачам, які дивилися мій фільм душею і серцем. Перш за все я намагаюся ділитися тим, що відчуваю," - заявив журналістам Рейгадас, що вже отримував п'ять років тому каннську премію журі за "Безмовний світ".
Цього разу приз журі дістався британцеві Кену Лоучу за "Долю ангелів" - трагікомедію про люмпенів з Глазго, які стають на шлях істинний завдяки громадським роботам і віскі.
Свою нагороду він присвятив «тим, хто в ці важкі часи протестоїть скороченням бюджету, урізанням ставок і приватизації": режисер, чиї картини завжди відрізнялися соціальної загостреністю, стверджує, що злом є не злочинці, які крадуть і б'ються, а капіталісти, які не дають цим людям влаштуватися на роботу.
"Люди, яких я описую, володіють невичерпним оптимізмом і силою духу. Якщо зберігати вірність їхньому характеру, доводиться знімати про них комедію, тому що у них відмінне почуття гумору," - зазначив режисер.
Не меншою соціальною спрямованістю відрізнявся фільм, який отримав відразу три "Золотих пальми" - за сценарій і дві головні жіночих ролі: "За горбами" Крістіана Мунджу, чиї "Чотири місяці, три тижні і два дні" були головною сенсацією фестивалю 2007 року.
Фільм Мунджу заснований на реальній історії про те, як в одному маленькому монастирі на сході Румунії замучили дівчину, виганяючи з неї злих духів. Журналістка Тетяна Нікулеску написала про цей випадок книгу, а Мунджу перетворив її в сценарій, постаравшись показати всю складність мотивувань персонажів.
"Ця історія - не про екзорцизм, а радше про наше сьогоднішнє суспільство. Про те, що і релігійна, і світська влада може помилятися. Одні - творячи зло в ім'я добра, другі - утримуючись від будь-якого втручання, щоб не нашкодити", - пояснив він. Крім того, "це історія про різні види любові і про те, на що люди готові піти заради кохання".
"Це неймовірно складно влаштований і неймовірно втягуючий в себе фільм", - заявив журналістам член журі, режисер Рауль Пек.
Для Христини Флютур і Косміни Стратан, що зіграли двох подруг - послушницю і жертву екзорцизму - і нагороджених за це «Золотими пальмами», фільм Мунджу став кінодебютом. Христина до того грала тільки в театрі, а Косміна, яка познайомилася з Мунджу, коли прийшла брати в нього інтерв'ю кілька років тому, ще не закінчила акторську школу. Обидві зізналися, що ролі були емоційно дуже виснажливими, проте режисер керував ними дбайливо і делікатно.
Приблизно тій же темі - "хто винен" і "що робити" - присвячений фільм Томаса Вінтерберга "Полювання", який приніс "Золоту пальму" виконавцю головної ролі, датському акторові Медсу Міккельсену, що нещодавно отримав ще й почесний "Єврооскар" за акторську кар'єру.
Міккельсен грає вихователя дитячого садка, якого зі злощасної випадковості звинувачують у педофілії.
Актор зізнався, що повернувся до Канн на закриття фестивалю як представник Томаса Вінтерберга, який не міг опинитися у Франції, так як у нього народилася дитина, і в будь-якому разі присвячує свою нагороду режисерові, так як в такому тонкому фільмі неможливо було погано зіграти.
Сам Вінтерберг удостоївся в Канні премії екуменічного журі.
Найкращим дебютантом Каннського фестивалю-2012 визнали американця Бена Зайтліна, чиї "Звірі дикого півдня" взяли участь у паралельній програмі "Особливий погляд", а ще раніше стали головною сенсацією Санденса. При цьому перемоги в "Особливому погляді" Зайтліну не дісталося - журі на чолі з Тімом Ротом визнало найкращим фільмом цієї програми "Після Лусії" Мішеля Франка.
Найкращою короткометражкою визнали "Мовчання" турецького режисера різана Есілбаша.
У конкурсі дебютів перемогла росіянка Таїсія Ігуменцева зі знятим як дипломна робота у ВДІКу фільмом "Дорога на".
Фільм Леоса Каракса Holy Motors, за який вболівали багато критиків, не отримав в результаті ніяких нагород.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.