Триває судове протистояння корпорації Kernel і державного "Сенс Банку". Найбільший оператор ринку соняшникової олії в Україні хоче отримати з банку 1,75 млрд грн. Судова битва відбувається на території Господарського суду Києва.
Я вже писав, чому з цим процесом далеко не все гаразд. У ньому дивно буквально все: як у процес залучили "Сенс Банк" (хоча його там не має бути), як обирали суддю, як формулювали претензію. Питання про наявність підстав для залучення "Сенс Банку" залишається одним із ключових у справі. Дивно, що ці $39 млн жодним чином не стосуються ні "Сенс Банку", ні держави - але їх, можливо, змусять платити. А ще критично важливо розуміти, що виплата 1,75 млрд грн ляже на державний бюджет, прямо чи опосередковано, оскільки очевидно, що виплата такої суми не може не спричинити негативного ефекту на капітал банку в цілому.
Наразі є привід для оптимізму. Якщо суд виявиться неупередженим, а банк і його власник (держава в особі Міністерства фінансів) докладуть належних зусиль, ймовірність ухвалення рішення на користь "Кернела" мінімальна. Але саме тут виникають ті ризики, про які я вже писав.
Маю розумні сумніви і у випадковості вибору судді, і в мотивах "Кернела", і навіть у неупередженості топменеджерів "Сенс Банку". Так, це не підозра в тому сенсі, який вкладають у це слово слідчі та прокурори, а просто моє особисте оцінне судження. Проте маю вагомий набір фактів, який дозволяє поглянути на цей судовий процес під іншим кутом. Частину з них я вже виклав, іншу частину викладу в цьому тексті. Пропоную представникам Міністерства фінансів і Вищої ради правосуддя (ВРП) приділити їм особливу увагу.
ТРОХИ ПЕРЕДІСТОРІЇ
Диявол у деталях, а буквально вся ця історія сплетена з деталей. Загалом, сам сюжет звучить як неможливий - подібно до того, що окремо металева труба, мотузка і простирадло не можуть перетнути море. Проте, якщо з'єднати їх в один пліт з колодами та порожніми пластиковими баками, а простирадло натягнути на трубу, вийде життєздатна конструкція. Саме це, на мій погляд, зробили юристи "Кернела".
Щоб зрозуміти, як "пливе" їхній позов проти "Сенсу", потрібно оцінити разом юридичні тонкощі, життєвий шлях персонажів, можливі ознаки змови та великі гроші.
Почну із загальної рамки. Я докладно описував суть позову за посиланням нижче, даючи зрозуміти, чому суд Kernel проти "Сенс Банку" - це справа державного значення.
Якщо ви не хочете витрачати час на подробиці, ось коротка версія. Господарський суд Києва розглядає позов кіпрської компанії Etrecom, що входить до групи Kernel. Позов пред'явлено іншому кіпрському офшору Greatford, який був раніше пов'язаний з "Сенс Банк" через спільного акціонера. На перший погляд, український суд не мусить розглядати спір двох іноземних компаній. Однак юристи Etrecom позначили співвідповідачем націоналізований "Сенс Банк" та "зшили білими нитками" деліктний позов. Завдяки цьому справа потрапила до юрисдикції українського суду. Але така позовна конструкція потребує ретельної судової оцінки щодо її відповідності правилам юрисдикції та належного способу захисту.
Суть спору - борг на $39 млн. Kernel має доволі довгу історію взаємовідносин с "Сенс Банком", ще тоді коли "Сенс" був "Альфа-Банком Україна". Група обслуговувалася у банку, брав кредити, загалом історія відносин мала позитивний характер. Саме виходячи з цього позитивного досвіду, Kernel через свою компанію Etrecom вирішив проінвестувати власні кошти в Loan Participation Notes (LPN), емітовані нідерландським незалежним фондом E.M.I.S. Finance B.V. Для цього він придбав ці облігації на вторинному ринку у компанії Greatford.
Loan Participation Notes (LPN) від E.M.I.S. були дуже гарним інструментом. Нідерландська E.M.I.S. була юридично незалежною від "Сенс Банку" компанією. Цей "грошовий мішок" у Нідерландах збирав гроші, а потім передавав їх у борг "Сенсу" через материнську компанію банку. Банк із цих грошей видавав кредити, а зібрані за кредитами платежі з часом повинні були повернутися на погашення облігацій.
Гроші в E.M.I.S. також збирали через "Сенс". Облігації нідерландської компанії пропонували купити клієнтам (інвесторам) українського VIP-банкінгу "Сенсу", колись відомого як "А-Клуб". LPN приносили підвищену дохідність, порівняно з депозитами у валюті та валютними ОВДП, а також дозволяли інвесторам виводити значні грошові заощадження з території України без отримання відповідних валютних ліцензій, що було цілком законно, адже всі виплати за LPN інвестори могли вже отримувати на рахунки в закордонних банках. Тому їх із задоволенням придбавали. Серед покупців було багато заможних родин, представлених першими особами українського бізнесу і топ-посадовцями.
Як мені відомо, взаємовідносини Kernel з "Сенс Банком" та відносини Etrecom з Greatfordжодним чином не пов'язані між собою. Вони лише демонструють, що група компаній Kernelбула глибоко пов'язана економічними відносинами з групою компаній, до якої входили і "Сенс Банк", і Greatford. Саме це демонструє, наскільки підступними інколи можуть бути такі відносини, якщо одна із сторін може отримати підтримку адміністративного ресурсу.
Kernel прийняв LPN не на одну зі своїх численних компаній, і навіть не на публічний люксембурзький холдинг, а на кіпрський офшор Etrecom. Цей офшор — фінансове серце Kernel, через нього аграрний холдинг прокачує кредити, дивіденди та решту потоків.
У липні 2023 року сталася націоналізація. Новим власником "Сенс Банку" став уряд України в особі Міністерства фінансів. Мінфін оголосив, що не визнає борги попередніх власників. Зокрема, він заборонив банку платити E.M.I.S. за LPN-облігаціями.
Однак для "Кернела" це не мало особливого значення, оскільки E.M.I.S. провів реструктуризацію та пообіцяв заплатити за облігаціями у 2029-30 роках. Залишалося тільки дочекатися.
Але Kernel вирішив не чекати ще три роки, а повернути гроші зараз. Своїм позовом юристи фактично заявили, що "Сенс Банк" повинен заплатити "Кернелу" 1,75 млрд грн - гривневий еквівалент $39 млн за поточним курсом.
Цікавим є те, що сам Etrecom стверджує, що начебто існує договір зворотного викупу LPN, укладений за британським правом між Etrecom та Greatford. Проте зазначений договір Etrecomне виконав, а тому чудово розуміє, що предмету позову в Англії він не має. Тому суд в Україні – це спроба обійти цей недолік.
Формально позов подано проти того самого кіпрського офшору
Можливо, у "Кернелі" оцінили це відрядження як добрий знак. За посиланням ви знайдете кілька епізодів, у яких суддя Погрібна вже ухвалювала рішення, які можуть бути трактовані як такі, що були на користь холдингу.
Імовірно, холдинг настільки хотів, щоб справу розглядала саме вона, що пожертвував чималим митом - близько $50 тис. При повторних поданнях позову Kernel сплачував судовий збір. Частину грошей йому не вдасться повернути.
Таке марнотратство наводить на думку, що Kernel може розраховувати на набагато більший виграш. Питання, чому справа зрештою потрапила саме до судді Погрібної, може стати предметом додаткової перевірки з боку Вищої ради правосуддя (ВРП).
Логіку Kernel я розумію чудово. $39 млн зараз - це набагато більше, ніж $39 млн через три роки. Отримання грошей раніше строку окупить усі витрати. А якщо якимось дивом вдасться зберегти на руках Loan Participation Notes (LPN) і дочекатися 2029 року, то можна отримати свої $39 млн ще раз, цього разу від E.M.I.S.
Уже самий той факт, що Світлана Погрібна вже ухвалювала рішення за судовими позовами за участю "Кернела", мав стати "залізним" приводом для її відводу від розгляду позову Kernel. Проте суддя продовжує вести справу. Одне з пояснень, чому, полягає в тому, що клопотання про відвід розглядала вона ж сама, і не виявила нічого дивного, а відвід визнала необґрунтованим. Що само по собі наводить на думки про її мотивацію.
Втім, колега, який розглядав питання її відводу, підтримав позицію Погрібної, і в задоволенні відводу теж відмовив.
З НОТАРІУСА В СУДДІ
Кар'єрний шлях судді, яка веде цю справу, цікавий сам по собі. Світлана Погрібна починала свою діяльність як приватний нотаріус у Харкові. Працювала спочатку в промислово-спальному районі на вулиці Плеханівській, але потім перебралася до тихого історичного центру, поряд із Сумською, Театральною площею і колишнім сквером Перемоги. Навколо її офісу на вулиці Гоголя (а потім Скрипника) розташовувалися офіси численних компаній та престижний житловий район. Робота нотаріусом у такому місці була нескладною, престижною і прибутковою. По суті, це гарантія безбідного життя для себе і сім'ї аж до глибокої старості.
Не знаю, що спонукало пані Погрібну кинути таке золоте місце і податися в судді. Рішення вона ухвалила у 2012 році, у розпал епохи Януковича. Очевидно, що це призначення не було кулуарним, адже політично значущих справ вона не розглядала. Доказ: незабаром стався Євромайдан, але люстрація Погрібної не торкнулася. Так само безболісно вона пройшла крізь кадрові чистки і перевірки на доброчесність з боку нових реформаторів, після судової реформи 2016 року.
Останні роки пані Погрібна працювала суддею Господарського суду Полтавської області, попри те, що все її майно офіційно залишалося в Харкові. Саме перебуваючи в Полтаві, вона ухвалювала рішення, які можна вважати вигідними "Кернелу".
Аналіз декларацій нічого поганого не виявив. Великих статків судді накопичити не вдалося, нерухомість і автомобіль - украй скромні, на ній також "висить" кредит. І все ж біографія Погрібної не бездоганна. У 2020 році Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) отримало повідомлення про можливе порушення нею антикорупційного законодавства. Втім, справа не розглядалася, тому що на момент надходження повідомлення вже минули строки давності, у які можна було притягнути суддю до адмінвідповідальності. Цілком можливо, хтось виконав процесуальну дію, але в украй вдалі для Погрібної строки, щоб зняти з неї ризики.
Залишається відкритим питання: чи може суддя Погрібна бути зручною "Кернелу" саме у цій справі? Якщо так, то якою могла бути її особиста мотивація при цьому? У зв'язку з цим я звернув би увагу на наступні два моменти.
Перший. Світлані Погрібній 61 рік. Граничний вік судді - 65 років, а вже зараз вона часто буває на лікарняних. Незабаром Погрібній належить повернутися на роботу до ГоспсудуПолтавської області, після чого на неї чекають ще кілька років рутини і пенсія. Майно її скромне. Пенсія судді гідна за українськими мірками, але після чергової девальвації і кількох років інфляції купівельна спроможність цих грошей буде знищена.
Другий момент також стосується мотивації Світлани Погрібної. Річ у тім, що її син - Олег - зараз проживає складні часи. Не виключено, що допомога йому може стати ще одним стимулом, щоб підіграти одній зі сторін процесу Kernel проти "Сенс Банку".
Я не стверджую, що потрібно автоматично підозрювати суддю Погрібну в корупції. Навпаки, нещодавній вирок колишньому голові Верховного Суду Всеволоду Князєву мав застерегти суддів від завідомих рішень на користь однієї зі сторін.
І все ж обставини, пов'язані із сімейною ситуацією судді, можуть створювати підстави для підвищеної суспільної уваги до розгляду цієї справи. Зважаючи на масштаб позову і супутні особисті обставини судді, прозорість її дій у цьому процесі має стати об'єктом пильної уваги і з боку контролюючих органів.
СПРАВА ОЛЕГА ПОГРІБНОГО
У реєстрі рішень Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів є рішення №180дп-26. Комісія вирішила притягнути його до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади в органах прокуратури. Рішення комісія ухвалила 1 квітня 2026 року, а наказ про дисциплінарне стягнення датований 5 травня, про що зазначено в Реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення.
До цього рішення син судді Світлани Погрібної обіймав посаду прокурора Луганської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону з липня 2024 року. Судячи з тексту рішення, скарги на нього синхронно подали одразу кілька колишніх колег. Розгляд справи тривав кілька місяців і закінчився звільненням.
У документі зазначено, що його дії мали ознаки корупційного кримінального правопорушення. Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного округу встановила, що він:
"у своїй службовій діяльності проявив недоброчесність, порушив обмеження щодо особистих зв'язків та взаємовідносин, що можуть скомпрометувати звання прокурора, а також допустив прояви, які можуть створювати враження корупційних, зокрема вступив у позаслужбові стосунки з одним із фігурантів у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація), з яким під час особистого спілкування у месенджері "Signal" з 01 березня 2025 року обговорював та планував своє сприяння незаконному зняттю з військового обліку військовозобов'язаних осіб мобілізаційного віку, а також впливу на службових осіб територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (далі – службових осіб ТЦК та СП) з метою отримання неправомірної вигоди за внесення ними недостовірних даних до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів "Оберіг" (далі – реєстр "Оберіг")".
Якщо я зрозумів правильно, прокурор Погрібний допомагав ухилитися від мобілізації, використовуючи службове становище прокурора. Судячи з усього, він робив це не безоплатно. Згідно з рішенням КДКП, дії Олега Погрібного були кваліфіковані як такі, що порушують обмеження щодо особистих зв'язків і створюють враження корупційних проявів.
Можливо, саме на ці епізоди посилався Офіс Генерального прокурора, який у 2025 році провів таємну перевірку доброчесності прокурора Погрібного. "За результатами зазначеної перевірки доброчесність Погрібного О.І. не підтверджена", - значиться в офіційній заяві ОГП, яка є в моєму розпорядженні.
Олег Погрібний оскаржив рішення про дисциплінарне стягнення у ВРП, але від початку в цієї скарги було мало шансів на успіх. У своїх деклараціях доброчесності прокурора за 2023-2024, 2024-2025 і 1 січня 2025-19 березня 2026 він зазначав, що корупційних дій не вчиняв, а статус прокурора у своїх інтересах або інтересах третіх осіб - не використовував. Проте реальність довела протилежне. Неприємності прийшли з несподіваного джерела. Десь у Львівській області слідчі обшукали автомобіль, у якому знайшли смартфон із листуванням.
Рішення дисциплінарної комісії прокурорів посилається на те саме листування в "Сигналі". Це головний доказ, на основі якого було ухвалено рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
Ось лише одна з цитат: "Так, під час огляду телефону, вилученого 09 квітня 2025 року в автомобілі марки "Volkswagen Passat" днз (конфіденційна інформація), яким користується ОСОБА 3 виявлено листування за 01 березня 2025 року, де Погрібний О.І. звернувся до ОСОБА 3 з проханням анулювати повістки невстановленій особі, яка перебуває на обліку у Салтівському РТЦК та СП м. Харкова. Під час цього діалогу ОСОБА 3 повідомив Погрібного О.І., що за такі дії потрібно надати від 4 до 5 тисяч доларів США та що реалізувати зазначене можливо через ТЦК та СП, розташованих у м. Львів. Згодом ОСОБА 3 надіслав додаткову інформацію Погрібному О.І., у якій зазначив, що за анулювання повістки, зняття з розшуку та зміну місця обліку загалом потрібно надати від 6 до 7 тисяч доларів США (фото № 1-11)".
Через цю справу, експрокурор уже потрапив до розділу скандальних новин. Сам він стверджує, що в листуванні було щось цілком безневинне, хоча мені особисто так не здалося. І не тільки мені.
Буквально днями, 16 липня, відбулося засідання ВРП. Вища рада правосуддя розглянула апеляцію Олега Погрібного, а заразом і його клопотання про перенесення розгляду. Експрокурор аргументував, що він мобілізований і не може бути присутнім на засіданні особисто. Це дійсно так. Наказ про звільнення з прокуратури датований 5 травня, а напередодні (4 травня) він доєднався до лав Національної гвардії.
Двічі цей аргумент спрацьовував. ВРП переносила розгляд справи Погрібного 18 червня і 2 липня 2026 року. Але цього разу Рада відмовила в перенесенні і зупиненні розгляду, вважаючи, що питання можна розглядати за його відсутності. Рада також зауважила, що експрокурор не перебуває в зоні бойових дій, що не перешкоджає йому брати участь у засіданні, з огляду на що зупинення розгляду його скарги безпідставне. На засіданні були присутні представники генеральної інспекції Офісу Генпрокурора, кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів і спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону - представники всіх щаблів прокурорської вертикалі, які мали стосунок до рішення про звільнення Погрібного.
Присутні на засіданні вивчили матеріали справи і залишили без змін рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. Олег Погрібний, як і раніше, вважається звільненим за формулюванням "вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) порушення правил прокурорської етики".
Навіть більше: як прозвучало від адвоката Погрібного і присутніх прокурорів, за виявленими фактами відкрито кримінальну справу, яку розслідує Державне бюро розслідувань. Поки що це фактова справа за ч. 2 ст. 369 КК України про вплив на орган державної влади, експрокурор фігурує в ній як свідок. Я не фахівець, але припускаю, що впродовж розвитку справи статус Погрібного може змінитися зі свідка на підозрюваного. Тоді вже можлива комбінація статей Кримінального Кодексу, зокрема зловживання впливом (якщо він чинив тиск на співробітників ТЦК в інтересах третіх осіб), одержання неправомірної вигоди (якщо отримував за це гроші) і співучасть у сприянні ухиленню від мобілізації.
Так, за цими статтями існує строк давності притягнення, і це шанс уникнути покарання – зовсім як у випадку судді Погрібної. Припускаю, що служба експрокурора в лавах Нацгвардії могла бути спробою затягнути процес розгляду справи, щоб виграти час.
Отже, маємо доведений факт - син судді Світлани Погрібної був звільнений з органів прокуратури за неприпустиму поведінку, що порочить звання прокурора. Рішення витримало оскарження.
Що це означає у зв'язку зі справою Kernel проти "Сенс Банку"? Прямого зв'язку точно немає, але виникає питання до мотивації судді Світлани Погрібної.
Будь-яка мати захоче допомогти синові у вирішенні проблем, навіть якщо той неправий. Звільнення з прокуратури означає злам кар'єри і, практично гарантовано, неможливість повернутися на службу в майбутньому. Своєю чергою, кримінальна справа обіцяє ще гірші перспективи. Ситуація критична, і Олегу Погрібному не завадить допомога для того, щоб фактова справа ніколи не перетворилася на кримінальну справу проти нього. Думаю, ця ситуація створює серйозну спокусу для судді Світлани Погрібної, щоб наприкінці суддівської кар'єри придивитися до можливості ухвалити недоброчесне рішення на користь "Кернела". Повторюся, це лише розумне припущення, але воно вимагає розумної обережності.
МОЖЛИВА ЗМОВА З БАНКОМ
Не можу пройти повз ще один важливий аспект.
Неймовірна сміливість, з якою Kernel судиться проти держави, може пояснюватися традиційним українським явищем - домовленістю агрохолдингу з топменеджерами "Сенс Банку". Зазвичай я не сумніваюся в доброчесності представників держбанків. Але справа Міндіча додала барв до портрету керівництва націоналізованого "Сенс Банку", зокрема голови правління Олексія Ступака і голови наглядової ради банку Миколи Гладишенка. Я писав про те, що в роботі банку виявлено цілу низку системних порушень, які можна пояснити навмисними діями менеджменту. Поки що ці порушення залишилися для керівників "Сенсу" без наслідків, але так буде не вічно.
Припускаю, що могла існувати домовленість між "Кернелом" і топменеджментом "Сенс Банку". Наприклад, щоб допустити програш банком справи і виплату аграрній олігархічній групі 1,75 млрд грн.
Повторюся, це не звинувачення і не підозра в юридичному сенсі. Це припущення, засноване на моєму багаторічному досвіді фінансового журналіста. Я стикався з подібними випадками не раз. Зазвичай усе виглядало так. Державна компанія чи відомство вели запеклі бої в судах, наприклад, з компанією олігарха. Але у вирішальний момент чи то документи виявлялися не в порядку, чи то представник держкомпанії не з'являвся до суду, чи то юристи не виявляли належної твердості у слуханні - і процес програвався.
На гіпотезу про можливу змову мене наштовхнула дивна позиція банку. Вона виражається у двох моментах.
По-перше, юристи банку старанно оскаржують позов "Кернела" і готують документи на підтримку позиції держави. Однак при цьому "Сенс" дивним чином ігнорує той факт, що суд веде суддя Світлана Погрібна. А саме її присутність у справі мала б збентежити державний банк у першу чергу.
Повторюся, на посаді судді Господарського суду Полтавської області вона не раз ухвалювала рішення, які можна оцінити як вигідні бізнесу групи Kernel. Сам позов щодо 1,75 млрд грн напрочуд збігся з її річним відрядженням до Господарського суду Києва. Судова "карусель" закручувалася тричі, доки справа не потрапила до рук Погрібної. Здавалося б, дуже показово, і юристи "Сенсу" мали б вимагати відводу судді за низкою непрямих ознак. Але вони цю можливість проігнорували, тим самим ставлячи під сумнів увесь результат справи.
По-друге, банк мовчить про позов на 1,75 млрд грн у публічному полі. Але це ж зовсім не технічний судовий процес.
Ми маємо чітко усвідомлювати, що одна із трьох найбільших аграрних груп України намагається стягнути гроші з системного держбанку у справі, до якої банк не має стосунку. У подібних кейсах публічна активність буває куди важливіша за юридичну. Консолідована позиція держави здатна зупинити подібний позов за одну годину, і навіть перевернути ситуацію на користь суспільства.
Проте досі лише я один пишу про цей процес. Банк, Міністерство фінансів, Нацбанк, Офіс президента - не зробили жодної заяви з приводу позову "Кернела". Не виключено, що подібне мовчання можна пояснити позицією керівництва банку. Вони зобов'язані бити на сполох і стукати в потрібні двері, але вони цього не роблять. І ось тут мені видається можливою змова, як один із багатьох варіантів, і відсутність активної публічної позиції з боку "Сенс Банку" та Міністерства фінансів щодо цього позову може створювати підстави для суспільного обговорення і вимагає реакції з боку державних органів.
Виходить, перспективи розгляду справи на користь Kernel різко посилюються, а перемога агроолігархічної групи в суді вкрай небажана для державного банку і України загалом. Вона не просто коштуватиме держбюджету 1,75 млрд грн, але й створить прецедент для всіх власників LPN-облігацій подати до суду проти "Сенс Банку". А це - потенційний ризик на багато мільярдів гривень. Це вдарить по бюджету і зобов'язаннях України перед МВФ та ЄС (програма передбачає зниження ризиків і приватизацію, а не докапіталізацію, держбанків).
Простий факт публічного обговорення цього позову убезпечив би "Сенс" від багатьох несподіванок. Насправді позиція позивача в цій справі є спірною, і виграти її без "допомоги" ззовні - неможливо. Навіть якщо суд ухвалить рішення на його користь, Kernel ризикує репутацією. А в разі виграшу в першій інстанції справа майже напевно дійде до Верховного Суду, де після справи Князєва шанси відбити 1,75 млрд грн у держави невеликі. Але все це - у разі публічного розголошення, якого досі не було.
Я заздалегідь прошу вибачення, якщо моя гіпотеза виявиться хибною, і топменеджментдержавного "Сенс Банку" щиро намагається відбити саму можливість стягнення 1,75 млрд грн, до яких не має жодного відношення. Але одна справа краща за тисячу слів. Сподіваюся, найближчим часом "Сенс" і уряд України перейдуть у публічний наступ і зроблять стягнення $39 млн неможливим.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.