Про замахи на керівників СРСР ані в ті часи, ані навіть зараз на пострадянському просторі не відомо нічого. Ну хіба що відкинути постріли Фанні Каплан. Це була найбільш закрита для широкого загалу тема. І сьогодні ми дізнаємося про окремі випадки з публікацій західних дослідників.
Відомий польський розслідувач Петро Ліпінський, який працює на телебаченні та у Gazeta Wyborcza, розповів на сторінках видання Нова Польща як рівно 67 років тому – 22 липня 1959 року - в Польщі міг загинути Микита Хрущов: на шляху його проїзду підірвали бомбу.
22 липня відзначалося як найважливіше державне свято — Національний день відродження Польщі. У 1959 році, з нагоди 15-ї річниці, урочистості відбувалися особливо масштабно. Микиту Хрущова, який вшанував їх своєю присутністю, возили по країні Владислав Гомулка, перший секретар ЦК Польської об’єднаної робітничої партії, тобто найвпливовіша людина в Польщі. Вони доїхали до Сілезії, де їх також супроводжував Едвард Герек, тоді перший секретар воєводського комітету ПОРП у Катовіце.
15 липня 1959 року Хрущов проїжджав через Загужу — сьогодні це район міста Сосновця. І саме в цей час на вулиці Червоної Армії пролунав вибух. Терорист розмістив боєприпас високо — у кроні дерева. Метою замаху були Хрущов і Гомулка, проте партійні керівники не постраждали. Вибуховий пристрій спрацював занадто рано і виявився недостатньо потужним. Кілька людей отримали поранення, у найближчому будинку вилетіло скло.
"Керівники СРСР і ПНР прибули до цього району лише через дві години й навіть не помітили слідів вибуху — все вже встигли прибрати. Це версія номер один.
Друга версія стверджувала, нібито Хрущов почув звук вибуху. Він вимагав пояснень. Гомулка виправдовувався, мовляв, це якесь незначне непорозуміння", - розповів Ліпінський.
Загуже із позначеним місцем вибуху. Джерело: Przystanek Historia
Радянська та польська преса не згадували про ті події. Нічого не просочилося й у закордонні ЗМІ. Подія практично безслідно зникла з історії, і навіть після падіння комуністичного режиму в Польщі майже ніхто про неї не писав — вона випадала з історії польської опозиції, яка з середини 1950-х рідко вдавалася до методів політичного терору.
Після замаху на Хрущова заарештували кілька сотень осіб і виявили 80 підозрюваних. Розслідування було грандіозним — адже йшлося про замах на найважливіших осіб у Радянському Союзі та в Польщі! Однак винних так і не вдалося встановити. Справу було закрито 27 лютого 1961 року.
А менше ніж за рік після закриття справи - 3 грудня 1961 року – майже на тому ж місці стався ще один замах — цього разу лише на Владислава Гомулку. Напередодні Дня шахтаря — так званої "барбурки", Від імені святої Барбари, покровительки гірників.під час візиту партійного лідера на шахту "Поромбка" у Сосновці вибухнула бомба. І цього разу — так само, як і під час замаху на Хрущова, — механізм спрацював не вчасно. Уламки поранили шахтаря, який проходив вулицею, та 13-річну дівчинку, яка визирала з вікна будинку.
Неподалік від місця другого вибуху швидко виявили безліч доказів: осколки, дроти, уламки детонатора, шматки дерева, бетону та паперу. "Стало зрозуміло, що терорист міг легко спланувати час і місце вибуху, оскільки ремонт дороги, якою мав проїхати Гомулка, розпочався ще восени 1961 року. Напередодні поїздки газета "Trybuna Robotnicza" докладно описала маршрут. Перед відкриттям шахти фарбували будинки та паркани, ремонтували вуличне освітлення, доробляли саму шахту", - повідомив розслідувач.
У ході розслідування було допитано близько 200 агентів-інформаторів, у районі вибуху та на прилеглих територіях було виявлено понад 400 осіб, які мали знання щодо виготовлення вибухових пристроїв. Їх прослуховували, за ними стежили, читали їхню переписку.
Однак вирішальну роль відіграли висновки експертів. Фахівці помітили, що кабель, який використовувався для детонації заряду, був надрізаний особливим чином. Саме кусачки, що відповідають цьому надрізу, і викрили злочинця.
Ним виявився 29-річний Станіслав Ярос. Який не був одружений і досі мешкав із матір’ю.
"Станіслав Ярос ненавидів комунізм. Він заявив, що не мав наміру нікого вбивати — ані Хрущова, ані Гомулку, — а лише хотів показати, що не всі в Польщі підтримують новий лад. А ще він хотів виставити спецслужби в негативному світлі. Виявилося, що він і раніше вчиняв диверсії. У в’язниці він зізнався в організації кількох вибухів, винних у яких спецслужби раніше не змогли встановити", - пише Ліпінський.
Під час допитів Ярос зізнався, що в 1950-х роках підірвав екскаватор та опору лінії високовольтних передач на металургійному заводі імені Маріана Бучека. 5 березня 1953 року, коли оголосили про смерть Сталіна, він підірвав трансформатор на шахті. У деяких акціях йому допомагали двоє товаришів, але жоден із них не належав до будь-якої опозиційної групи.
Судовий процес тривав з 9 по 25 травня 1962 року. Двох товаришів Яроса, які допомагали йому у скоєнні диверсій, засудили до п’яти та шести років тюремного ув’язнення. Саме один із них, будучи підозрюваним, повідомив слідчим, що Ярос міг бути організатором замахів.
Самого ж Яроса Катовіцький воєводський суд засудив до смертної кари. Верховний суд залишив вирок у силі. За даними автора, герой одного з небагатьох відомих замахів на радянського генсека був повішений 5 січня 1963 року.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.