Зміна господаря на Даунінг-стріт не змінює головного: Британія залишається поруч з Україною. Цими днями посаду прем’єр-міністра обійняв лейборист Енді Бернем, змінивши Кіра Стармера і ставши сьомим главою британського уряду за десять років. Але жодна з цих кадрових і партійних турбулентностей не похитнула лондонського курсу на підтримку України — і цьому є конкретні, задокументовані підстави.
Ще до вступу на посаду Бернем чітко окреслив свою лінію. У програмній колонці для The Times він заявив: «Підтримка Британією України не похитнеться», пообіцявши втримати допомогу на рівні ста відсотків нинішнього обсягу. Свою логіку він пояснив прямо: «Ми усвідомлюємо, що безпека Британії та ширша євроатлантична безпека пов’язані з тим, що відбувається в Україні». Це не риторика новачка: як мер Великого Манчестера, Бернем роками розбудовував партнерства з українськими містами й публічно підтримував українських мерів починаючи з 2022 року. Показово, що й сам Стармер, оголошуючи про відставку, назвав підтримку України серед ключових здобутків свого уряду. Естафета передається без розриву — попередник і наступник стоять на одній лінії.
Ця позиція спирається на значно ширший фундамент, ніж погляди однієї людини. Ще на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році Палата громад продемонструвала міжпартійну єдність: опозиційні на той час лейбористи внесли резолюцію на підтримку України, яку самі автори свідомо сформулювали так, щоб «об’єднати, а не розділити» парламент, — і Палата одностайно засудила агресію Кремля. Ця двопартійна консолідація не розчинилася з роками. Понад те, довкола України об’єдналася вся британська еліта, включно з монархією. Король Чарльз III неодноразово приймав Володимира Зеленського — у Сандрінгемі, у Віндзорському замку, у Букінгемському палаці. Британська преса називала запрошення українського президента до Сандрінгему найпомітнішим політичним жестом Короля за все його правління. Причому солідарність Чарльза не нова: ще принцом Уельським він публічно засуджував російське вторгнення як «брутальну агресію».
Політичною передумовою збереження цієї підтримки за будь-яких прем’єрів є Угода про столітнє партнерство, підписана в Києві 16 січня 2025 року Зеленським і Стармером та внесена на розгляд британського парламенту від імені Корони. Це договір не окремого уряду, а держави: розрахований на сто років, він переживе будь-яку зміну на Даунінг-стріт. Стаття 1 угоди, присвячена зміцненню обороноздатності, прямо зобов’язує сторони «поглиблювати оборонну співпрацю, зміцнювати свої військові та оборонно-промислові спроможності… зміцнювати систему оборонних закупівель України та передавати технології для спільного виробництва оборонної продукції». Супровідна політична декларація йде ще далі: у разі нової агресії сторони зобов’язуються провести консультації протягом 24 годин і надати «швидку та стійку» військову й безпекову допомогу. І це не порожні наміри — Лондон зафіксував зобов’язання надавати щонайменше 3 мільярди фунтів військової допомоги щороку, до 2030–2031 років і «стільки, скільки буде потрібно».
Саме тому за будь-яких політичних процесів між лейбористами та консерваторами Британія залишається надійним партнером України — щонайменше через взаємопов’язаність безпеки. Британський аналітичний центр RUSI прямо фіксує цю логіку: деякі аналітики центру наголошували, що двопартійна підтримка — і консерваторів, і лейбористів — була визначальною перед російською загрозою, а сам Лондон розбудував мережу безпеки, що простягається від Арктики до Чорного моря, підрегіони якої «тісно взаємопов’язані». Для Британії безпека України — це питання власної безпеки. А отже, зміна прізвища прем’єра тут не змінює нічого принципового: підтримка триватиме, бо вона вбудована водночас і в переконання політичного класу, і в договірні зобов’язання держави, і в холодний стратегічний розрахунок.
Антон Кучухідзе, політолог-міжнародник, співзасновник аналітичного центру «Об’єднана Україна», спеціально для "Українські Новини"
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.