Нова фіскальна пастка: як законопроєкт Мінфіну про "ніби євроінтеграційні зміни" Податкового кодексу зачепить мільйони українців за кордоном. Найголовніше, що вдалось Мінфіну - придумати, як визнавати тимчасово переміщених українців податковими резидентами України, в якій вони не живуть вже по кілька років.
Найголовніші висновки? Поки мільйони українців живуть і працюють за кордоном, а точніше – ховаються там від війни у сподіванні повернутись після її закінчення, мінфін приготував потужні аргументи розірвати зв'язки із Батьківщиною. А тепер детально.
Підготовлений Мінфіном проєкт змін до Податкового кодексу України пропонує найагресивнішу в Європі модель визначення податкового резидента - таку, де достатньо однієї "прописки" в базі даних сільради або власності на нерухомість, щоб отримати зобов'язання звітувати Україні про всі свої доходи у світі і сплатити податки вдруге.
Цей законопроект був 24 лютого 2026 року розміщений на сайті мінфіну. Поки що проводиться його так зване "громадське обговорення". Якщо не буде надто багато заперечень, його внесуть в Верховну Раду. Але насправді, ми ж розуміємо, що громадськість ніхто не питатиме. Хоча платники податків ще можуть проартикулювати своє ставлення до цього кріпацько-фіскального документу.
Що там під капотом
Якщо цей законопроєкт ухвалять, він кардинально змінить купу податкових норм, не тільки для пересічних громадян – і для корпорацій, і ще багато для кого. В Мінфіні посилаються на норми ATAD-1 та ATAD-2 (Anti-Tax Avoidance Directive) - це дві Директиви ЄС - 2016/1164/ЄС від 12.07.2016 та 2017/952 від 29 травня 2017 року. Але, як зазвичай це роблять Мінфін та його спільники в Раді, запропоновані норми значно жорсткіші, ніж застосовуються в країнах ЄС.
Чому правила визначення "податкового резидента України" настільки важливі? Тому що від цього статусу залежить одне просте, але доленосне питання: кому і де люди будуть зобов'язані платити податок зі своєї зарплати, пасивного чи підприємницького доходу або продажу майна.
Щоб проілюструвати критичність проблеми, достатньо нагадати, якщо людина перебуває в умовній Німеччині постійно з 2022 року, але вітчизняна податкова визнає її податковим резидентом України, то доведеться сплатити, щонайменше 5% військового збору з німецьких доходів. Це не кажучи по те, що якщо в тій же Німеччині зарплатня складає у людини, припустимо, 24 тисячі євро на рік, то по подоходному податку вона сплатить там менше 10% - оскільки перші 12,1 тис. євро річного податку звільнені від оподаткування. Після чого українська податкова вимагатиме від цієї людини сплатити ще приблизно 1900 євро за підсумками року.
Що приготував мінфін
У цивілізованому світі податкове резидентство визначається через реальне життя людини: де вона фактично живе, де її родина, де зосереджений її бізнес. Запропонований в Україні підхід перетворює цей статус на майже невидимий капкан із п'ятьох незалежних "зачіпок".
Автори законопроєкту об'єднали критерії сполучником "хоча б одна умова". Це означає: не потрібно, щоб збіглося кілька обставин. Достатньо однієї. І в цьому принципова різниця із принципами, які реально діють в країнах ЄС. Але нам будуть нити в уха, що "в нас має все бути, як в Європі".
Зачіпка перша: "прописка"
Якщо дані як місця проживання занесені до реєстру будь-якої територіальної громади, то людину вже визнають податковим резидентом. Навіть якщо людина вже три роки живе у Варшаві чи Берліні, а "виписатися" через консульство не дійшли руки. До речи "виписатись" - то окремий квест.
Для порівняння: у Польщі, Іспанії та Чехії реєстрація місця проживання - суто адміністративна дія. Вона не робить громадянина цих країн автоматично платником податків без реального проживання. Українська норма буде унікальною - в негативному сенсі.
Зачіпка друга: 183 дні в "ковзному" вікні
Більшість країн Європи рахують 183 дні чітко в межах календарного року - з 1 січня по 31 грудня. Якщо людина не перетнула цього порогу за рік, вона не є податковим резидентом.
Законопроєкт пропонує рахувати дні в "будь-якому 365-денному періоді". Це пастка для тих, хто приїздить в Україну регулярно: три місяці наприкінці одного року плюс три на початку наступного - у межах кожного з календарних років норма не порушена, але в рамках "ковзного" вікна вона може бути пробита. Аналогічний підхід використовують лише Румунія та Болгарія, але там ця норма не є автоматичною підставою, потрібні й інші ознаки.
Зачіпка третя: незакритий ФОП
В Іспанії, Польщі чи Чехії статус підприємця - це серйозний аргумент для податкової, але не безумовний: перевіряється, де саме фактично ведеться діяльність і де отримується дохід. Якщо діяльність реально перенесена за кордон - реєстрація ФОП у рідній країні не є автоматичною ознакою податкового резидентства.
Законопроєкт не залишає простору для нюансів: якщо ФОП юридично не закрито - тимчасово переміщена особа має "центр економічних інтересів в Україні". Крапка.
Зачіпка четверта: квартира, яка у власності чи співвласності
Це найбільш видатна норма порівняно з усією Європою. Законопроєкт говорить: якщо людина має право власності на квартиру або будинок в Україні, і вона не здає їх офіційно в оренду та не використовуєте для бізнесу - вона буде визначена як така, що має "центр особистих інтересів в Україні", а отже, є резидентом.
У Греції та Румунії власність лише один з факторів, а не самостійний тригер. Навіть Німеччина, яка має найжорсткіший підхід до "доступного житла" серед країн ЄС, не перетворює нерухомість на беззаперечний привід для резидентства.
Окрема, додаткова пастка(№5): родинні зв'язки
Законопроєкт іде ще далі: якщо в певної особи дружина(чоловік) або дитина підпадають під критерій "прописки" в українській ОТГ (навіть якщо вона сама теж фізично перебуває за кордоном), вона автоматично стає резидентом України.
Уявіть: чоловік служіть в українській армії, платить податки в Україні, а в Німеччині перебувають його жінка та діти. Його дружина в такій ситуації, згідно із нормами законопроєкту, буде оголошена податковим резидентом України. Вона працює в Німеччині, платить податки там, але крім того, буде повинна звітувати українській податковій – і платити податки додатково(військовий збір – неодмінно, подоходний податок – якщо її зарплатня не надто велика). Принаймні, це випливає з букви запропонованих мінфіном змін до Податкового кодексу України.
Трохи тимчасового кріпацтва
Найбільш небезпечна та жорстка частина проєкту схована в пунктах, де йдеться про взаємодію з міжнародними договорами (стаття 103 ПКУ).
У міжнародному праві вважається, що Конвенції про уникнення подвійного оподаткування мають пріоритет над внутрішнім законом. Наприклад, якщо Іспанія і Україна вважають людину своїм резидентом одночасно, Конвенція через процедуру взаємного узгодження (Tie-breaker rules) вирішує, чиє резидентство є основним.
Проте автори законопроєкту пропонують норму, згідно з якою особа вважається резидентом України і має право на міжнародні пільги лише у випадку, якщо вона водночас відповідає трьом критеріям, а також: "...продовжує виконувати податкові обов'язки, пов'язані зі сплатою податкових зобов'язань, поданням податкової звітності... протягом строку, визначеного статтею 102 цього Кодексу (а саме, 3 роки / 1095 днів – Автор)".
У чому жорсткість цього гачка: держава намагається внутрішнім законом обмежити право людини посилатися на міжнародну Конвенцію. Проєкт фактично говорить: "Навіть якщо за міжнародною Конвенцією ви визнані резидентом (наприклад) Німеччини, ми все одно вважатимемо вас резидентом України і вимагатимемо звіти й податки щонайменше 3 роки поспіль, і ви не зможете скористатися пільгами Конвенції, поки не виконаєте всі наші внутрішні вимоги щодо звітування".
Що з цим робити
Законопроєкт поки що знаходиться в стадії обговорення і навіть не внесений в Раду. В ньому зазначено, що його норми мають почати діяти з 1 січня 2028 року. Думаєте, часу ще багато? Ні, його потрібно або збивати на зльоті у запропонованому вигляді, або готуватись до його запровадження.
Та якщо він стане законом у запропонованому вигляді, кожному українцю, що перебуває постійно за кордоном, варто перевірити:
- Чи знятий він з реєстрації в Україні через консульство або особисто;
- Чи закрито ФОП, якщо діяльність реально перенесена за кордон;
- Що відбувається з нерухомістю в Україні - і як доводити, що людина нею особисто не користується;
- Чи зареєстровані члени його родини за кордоном або чи знялися з реєстрації в Україні.
І у будь-якому випадку після перегляду можливих податкових наслідків складається враження, ніби запропонований Мінфіном законопроєкт стимулює українців, що перебувають за кордоном, рвати зв'язки з Батьківщиною. Чи як?
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.