На державний "Сенс Банк" подала до суду українська група Kernel, яка належить найбільшому в країні трейдеру соняшникової олії Андрію Веревському. Kernel вимагає від державного банку сплатити $39 млн, що в еквіваленті становить 1,75 млрд грн.
Інтрига полягає в тому, що ці $39 млн не мають стосунку ані до "Сенс Банку", ані до держави. А сам Веревський отримав право вимоги на ці кошти внаслідок доволі незвичної угоди. Більше того, він уже має підтверджене зобов'язання щодо виплати цього боргу у 2029 році.
Втім, бізнесмен вирішив звернутися до суду й отримати гроші зараз, а не через три роки. У результаті системно важливий державний "Сенс Банк" опинився під серйозним ударом.
Позов до Господарського суду Києва подала кіпрська офшорна компанія Etrecom Investments Limited, що входить до групи Kernel. Позов є солідарним — до іншої кіпрської компанії Greatford Limited та безпосередньо до "Сенс Банку". Суд просять стягнути кошти з кількох відповідачів, а вже потім вони можуть з'ясовувати між собою, хто саме має платити. Проблема в тому, що Greatford Limited є фактично порожньою компанією, тож реальні кошти доведеться сплачувати державному банку, який до цієї угоди не має жодного стосунку. По суті, Веревський вирішив шукати гроші там, де вони є, дещо перекроївши юридичну конструкцію.
Позов створює значні ризики для "Сенс Банку", який лише нещодавно пережив так званий "Міндіч-гейт". Kernel намагається отримати кошти з державного банку на доволі сумнівній підставі. Якщо ж йому вдасться стягнути цей борг, банк може зіткнутися з лавиною аналогічних позовів на мільярди гривень.
І це не перебільшення.
ЯК ВИНИК БОРГ, ЧЕРЕЗ ЯКИЙ СУДИТЬСЯ KERNEL
Як відомо, у липні 2023 року держава націоналізувала "Сенс Банк" за 1 гривню. Незадовго до цього банк шукав спосіб повернути Kernel значну суму коштів. Безпосередньо погасити заборгованість він не міг, оскільки НБУ фактично заборонив великі платежі. Тому було знайдено елегантне рішення: борг перед Kernel закрили за допомогою Loan Participation Notes (LPN). Саме за цими цінними паперами Веревський нині намагається стягнути кошти з державного банку.
LPN — це облігації, випущені нідерландською компанією EMIS для фінансування групи "Сенс Банку". Йдеться про період задовго до націоналізації.
Механізм виглядав так. У Нідерландах було створено спеціальну структуру (SPV), яка акумулювала кошти інвесторів і надалі спрямовувала їх до "Сенс Банку". Це типовий інструмент міжнародного фінансового ринку. Його завдання не стільки фінансове, скільки юридичне — вивести кошти з менш захищеної української юрисдикції до стабільнішої нідерландської.
У контексті нинішнього судового спору важливо розуміти: "Сенс" продавав ці облігації, але вони не були облігаціями самого банку. Він виступав посередником, так само як може пропонувати страхові продукти. Банк пропонував LPN своїм VIP-клієнтам у межах одного з найсильніших на той момент напрямків private banking в Україні. Папери забезпечували підвищену валютну дохідність, тому багато клієнтів віддавали їм перевагу перед валютними депозитами чи ОВДП.
Далі нідерландська структура передавала залучені кошти у вигляді кредиту українському "Сенс Банку", а той спрямовував їх на кредитування. По суті, VIP-клієнтам пропонували брати участь у доходах від кредитного портфеля, звідси й назва Loan Participation Notes — "облігації участі в кредитах".
Саме такі папери й отримав Веревський. Юридично Kernel отримав їх не від "Сенс Банку" і навіть не від нідерландської EMIS, а від кіпрської компанії Greatford. Так, на той момент вона була дочірньою структурою українського банку. Водночас сам Kernel оформив папери не на свою основну люксембурзьку компанію, а на кіпрську Etrecom Investments Limited.
Інакше кажучи, один кіпрський офшор передав іншому кіпрському офшору папери, випущені нідерландською структурою.
Невдовзі після цього "Сенс Банк" було націоналізовано. На руках у Kernel залишилися LPN нідерландської компанії на суму $39 млн. Я настільки детально описую схему лише для того, щоб показати: цей спір має вкрай опосередкований зв'язок із державним банком.
АНАЛОГІЯ З ICU
Тут напрошується цікаве порівняння.
Раніше я вже писав про LPN-облігації, розповідаючи історію групи Investment Capital Ukraine (ICU), що належить Макару Пасенюку та Костянтину Стеценку. Свого часу ця група також придбала значний пакет таких паперів. Інструмент справді вважався якісним. Про це свідчить хоча б той факт, що згодом ICU докуповувала ці облігації в інших власників — щоправда, зі знижкою.
Після націоналізації LPN опинилися на руках у сотень українських інвесторів. На честь емітента, нідерландська EMIS не відмовилася виконувати свої зобов'язання, але запропонувала реструктуризацію. Більшість власників погодилися зачекати близько шести років.
Серед них був і Kernel. Серію LPN, власником якої є Etrecom, успішно реструктуризували у березні 2025 року. Строк погашення було перенесено на лютий 2029 року. Тобто Веревський фактично намагається отримати гроші раніше визначеного строку й для цього обрав шлях стягнення коштів із "Сенс Банку".
Натомість ICU вирішила діяти інакше. Пасенюк і Стеценко не погодилися на реструктуризацію, заблокувавши її для двох серій облігацій, де мали контрольний пакет голосів. У результаті в заручниках опинилися інші власники паперів, які не могли реалізувати реструктуризацію через брак голосів.
На мою думку, метою ICU було викупити ці папери у меншості зі значним дисконтом, а потім реструктуризувати весь пакет на власних умовах і заробити ще більше. Так, це недалеко від шантажу. Втім, такий стиль роботи цілком відповідає репутації ICU.
Фактично Веревський діє схожим чином. Юристам Kernel добре відомо, що нинішній "Сенс Банк" є державним і не має жодного стосунку ні до LPN, ні до EMIS, ні до Greatford. Після націоналізації представники Міністерства фінансів неодноразово наголошували, що банк не відповідає за ці облігації.
Однак Веревський вирішив інакше. Адже у банку є гроші. Саме тому Kernel обрав судовий шлях, не бажаючи чекати до 2029 року. У своїй позиції компанія фактично подає Greatford і "Сенс Банк" як єдину структуру.
Звучить дивно, якщо врахувати, що Greatford перебуває під санкціями України, а "Сенс" уже давно націоналізований. Проте українська судова система настільки непередбачувана, що Kernel все ж має певні шанси. А це вже потенційна проблема для державного бюджету.
РИЗИКИ ДЛЯ ДЕРЖБЮДЖЕТУ УКРАЇНИ
Націоналізація означає, що власником "Сенс Банку" є український народ, інтереси якого представляє уряд України, а саме Міністерство фінансів.
Після націоналізації "Сенс" зіткнувся з серйозними проблемами капіталізації. Формально банк порушує низку нормативів і за законом мав би бути виведений з ринку. Однак через його статус державного банку ліквідація неможлива, тому для нього фактично створили режим фінансової реабілітації. НБУ зробив виняток із загальних правил і надав банку час на відновлення. Натомість Міністерство фінансів поставило перед менеджментом чітке завдання — заробляти всюди, де це можливо. Зокрема, й на обслуговуванні грального ринку, про що неодноразово говорили НАБУ та Тимчасова слідча комісія Верховної Ради.
Банк має власними силами закрити фінансову прогалину якомога швидше. В іншому випадку державі доведеться докапіталізовувати його за рахунок мільярдів гривень із бюджету. Над усією цією конструкцією стоять МВФ та Європейський Союз, які включили "Сенс Банк" до переліку ключових орієнтирів своїх програм підтримки України.
Тепер уявімо, що Kernel виграє суд на $39 млн. У гривневому еквіваленті це близько 1,75 млрд грн. Для виплати цих коштів банку доведеться вилучити частину власного капіталу, а отже, фінансова діра стане ще більшою. Міністерству фінансів доведеться або докапіталізовувати банк коштом держбюджету, або розтягувати процес його фінансового оздоровлення на роки, ризикуючи порушити взяті на себе зобов'язання перед МВФ та ЄС. Найімовірніше, держава обере перший варіант — додаткові вливання капіталу.
Логіка тут доволі проста: фактично Kernel отримає гроші з державного бюджету. І це може стати лише початком. Одразу після цього до судів можуть піти інші власники LPN-облігацій. Адже відкриється можливість не чекати роками на виплати від нідерландської структури, а отримати гроші просто зараз — з українського державного банку.
Спробуйте подивитися на ситуацію очима чиновників Міністерства фінансів. Позиція міністра фінансів Сергія Марченка щодо всіх питань, пов'язаних із капіталом "Сенс Банку", давно відома. Ще під час резонансного засідання парламентської слідчої комісії, присвяченого проблемам націоналізованого банку, він наголошував не стільки на історії з Міндічем, скільки на неприпустимості стягнення з державного банку боргів колишніх власників.
Чи варто пояснювати, які перспективи відкрила б перемога Kernel? Усі власники LPN могли б претендувати на виплати з "Сенс Банку", а фактично — з державного бюджету. Так, Україна не є країною прецедентного права, і кожна справа розглядається окремо. Але на практиці буде складно пояснити іншим власникам облігацій, чому те, що дозволили Kernel, не можна дозволити їм.
30 червня відбудеться чергове судове засідання у цій справі. Без сумніву, процес матиме велике значення.
ХТО ТАКІ ETRECOM
Варто також замислитися над репутаційною складовою.
Я звернув увагу на те, що Kernel публічно ніде не заявляв про позов проти "Сенс Банку". Формальним позивачем виступає кіпрська компанія Etrecom Investments Limited, а не Kernel Holding S.A. Саме на цю структуру було оформлено LPN-облігації.
Імовірно, Kernel намагатиметься створити враження, що ця офшорна компанія існує окремо від групи. Проте зробити це буде непросто, оскільки Etrecom фактично є фінансовим центром одного з найбільших українських агрохолдингів.
Старший брат цієї структури — люксембурзька компанія Kernel Holding S.A., яка володіє земельним банком, переробними підприємствами, терміналами та іншими активами в Україні. Саме вона була створена для розміщення акцій на Варшавській фондовій біржі (KER.WA).
Натомість молодший брат — кіпрський офшор Etrecom Investments Limited (реєстраційний номер HE 204363) — виконує функцію фінансового центру групи. Саме через нього проходить управління ліквідністю, розподіл інвестиційних доходів, виплата та отримання дивідендів, робота з дебіторською заборгованістю, інвестиції в ОВДП та інвестиційні фонди.
Крім того, Etrecom виступає кредитором українських компаній групи та гарантом за зовнішніми борговими зобов'язаннями Kernel. Наприклад, у 2017 році ця компанія надала позику українській Kernel Trade L.L.C. на суму понад $21 млн під 9,8% річних. Саме на Etrecom у 2016 році було оформлено придбання прав вимоги до ПАТ "Креатив" із номінальною сумою боргу понад $81 млн за $15 млн.
Також Etrecom Investments Limited володіє ТОВ "Рені-Ойл" — оператором терміналу зі зберігання та перевалки соняшникової олії в порту Рені. У річній звітності Kernel цей актив описується як термінал потужністю до 700 тис. тонн олії на рік, придбаний у 2024 фінансовому році.
Своєю чергою Etrecom на 100% належить Kernel Holdings S.A., акції якої обертаються на Варшавській біржі.
Іншими словами, Etrecom — це не технічна "прокладка" і не стороння компанія. Це одна з ключових структур групи.
Більше того, можна стверджувати, що сьогодні цей офшор фактично уособлює інтереси самого Андрія Веревського. Із 2023 року Kernel проходить процедуру делістингу з Варшавської фондової біржі. З публічної компанії холдинг поступово перетворюється на непублічний бізнес, понад 95% якого контролює Веревський.
Протягом останніх років мажоритарний акціонер реалізовує squeeze-out — викуп часток міноритаріїв. Акції інвесторів, які виходили з капіталу компанії, скуповувалися саме через Etrecom. Цей процес триває й надалі, причому за цінами, які багато хто вважає суттєво заниженими.
Причина полягає не лише у війні. Якщо порівнювати співвідношення ринкової вартості акцій до прибутку компанії, Kernel торгується з набагато більшим дисконтом, ніж інші українські аграрні групи, які також працюють в умовах війни. Критики пов'язують це саме з поведінкою основного акціонера, який зацікавлений у викупі акцій за мінімально можливою ціною.
У такому контексті позов Etrecom до "Сенс Банку" можна розглядати як особистий позов Веревського до держави.
КЛЮЧОВЕ ЮРИДИЧНЕ ПИТАННЯ
Головна проблема полягає зовсім не у взаємовідносинах між Etrecom і Greatford — тим самим підсанкційним офшором, який колись передав LPN-облігації.
Що взагалі можна стягнути з технічної компанії, яка не має активів?
Ключове питання полягає в іншому: чи можна покласти відповідальність на державний банк.
Справді, чому "Сенс Банк" має нести солідарну відповідальність, якщо фінансовий інструмент був придбаний у Greatford? Який стосунок має державний банк до зобов'язань, що виникли між двома кіпрськими компаніями щодо паперів нідерландського емітента?
На мою думку, відповідь лише одна: у Greatford немає грошей. А у "Сенс Банку" вони є.
Саме тому й була побудована юридична конструкція, згідно з якою державний банк має відповідати за зобов'язання колишніх власників.
У межах цієї логіки один кіпрський офшор судиться в українському суді з іншим кіпрським офшором. Формальною підставою є те, що "Сенс Банк" перебуває в українській юрисдикції, а отже, спір можна розглядати в Україні.
Теоретично схема виглядає витончено. Але практика націоналізації таких банків, як "Укргазбанк" та "ПриватБанк", показує інше: відповідальність колишніх власників не переходить на державу. І сьогодні складно уявити суд, який би постановив протилежне.
Більше того, ризики існують і для самого Веревського. З точки зору українського законодавства угода між Kernel та "Сенсом", укладена напередодні націоналізації, може викликати додаткові юридичні питання.
У практиці Фонду гарантування вкладів існує чимало схожих випадків. Напередодні банкрутств власники банків часто використовували схеми переуступки прав вимоги, коли замість реального повернення коштів вкладникам передавалися борги інших клієнтів. Формально це виглядало як взаємозалік або переуступка.
Іноді за один день таким чином переоформлювалися мільярди гривень, хоча жодна реальна гривня фактично не рухалася.
Коли ж банки потрапляли до процедури ліквідації, Фонд гарантування нерідко оскаржував такі операції в судах і домагався визнання їх нікчемними.
Не виключено, що подібний ризик існує й щодо угоди між колишніми власниками "Сенсу" та Kernel, адже її було оформлено безпосередньо перед націоналізацією банку.
Я б запропонував Міністерству фінансів скористатися цим аргументом. В іншому разі докапіталізовувати банк доведеться коштом державного бюджету, а це — мільярди гривень. Бажаю "Сенс Банку" та Міністерству фінансів відстояти інтереси держави й повернути ситуацію в площину здорового глузду. Навіть якщо проти вас судиться одна з найбільших олігархічних груп України, це не привід жертвувати національними інтересами. Країна, яка воює, не може дозволити собі докапіталізовувати державні банки так, як це робилося в мирні часи.
ЯКІ ШАНСИ У KERNEL?
Спробуймо оцінити юридичні перспективи цієї справи. Напевно, певні шанси є. Націоналізація сама по собі не анулює комерційні борги банку як юридичної особи. Солідарна відповідальність теоретично можлива, якщо вдасться довести прямий зв'язок між Greatford (колишніми власниками "Сенсу") та урядом України (нинішнім власником банку). Як ви розумієте, такого зв'язку немає. Але в уявленні юристів Веревського Etrecom може виграти позов, і тоді "Сенс Банку" доведеться сплатити $39 млн.
На мою думку, це велика ілюзія. Kernel доведеться пояснити, яку саме угоду уклали Greatford та Etrecom. Чи існувала гарантія або порука з боку "Сенс Банку"? Наскільки сильним є юридичний зв'язок між банком і Greatford? Як саме була оформлена переуступка боргу та чи мали підписанти право здійснювати таку переуступку? Чому LPN були передані через кіпрський офшор? І, зрештою, як довести, що Greatford є "альтер его" банку? В Україні "проколювання корпоративної вуалі" відбувається з величезними труднощами — це вам не Лондон.
У разі програшу "Сенс" подасть апеляцію, а потім, за потреби, звернеться до Верховного Суду. Чесно кажучи, мені складно уявити, що таку справу вдасться виграти у Верховному Суді, особливо коли йдеться про спір із державою. Тим більше після вироку колишньому голові Верховного Суду у справі про допомогу Жеваго. На цьому етапі в процес вступають гравці зовсім іншого масштабу, вплив яких навряд чи під силу навіть групі Kernel.
Один із пунктів програми співпраці МВФ з Україною містить так звані структурні маяки щодо державних банків (SOBs). Йдеться не лише про вдосконалення корпоративного управління, а й про зниження ризиків, підвищення прибутковості та подальшу приватизацію. Аналогічні вимоги містяться й у програмних документах Європейського Союзу щодо України. Кабінет Міністрів уже пообіцяв приватизувати "Сенс" та "Укргазбанк", і робота в цьому напрямку триває. Сама націоналізація 2023 року була підтримана міжнародними партнерами як інструмент протидії російському впливу в банківському секторі.
З цієї точки зору залучення Міністерства фінансів до цього судового процесу є доволі ризикованим кроком для Kernel. Виходить, що найбільший український експортер соняшникової олії фактично вступає у протистояння з цілою системою, за якою стоять МВФ та ЄС. Мені складно уявити конструкцію, за якої компанії вдасться отримати свої гроші й водночас уникнути репутаційних втрат. Тим більше якщо враховувати, наскільки бізнес групи залежить від конструктивних відносин із владою.
Безпосередньо поразка "Сенс Банку" не означатиме порушення умов співпраці з МВФ чи ЄС. Однак рішення суду створить додатковий фіскальний ризик, який міжнародні партнери безумовно відстежуватимуть. Якщо йтиметься про значні суми або серію аналогічних позовів, це може вплинути на оцінку стійкості державного боргу України. МВФ та ЄС цілком можуть поставити запитання: чи варто продовжувати фінансування на тих самих умовах? Саме такі нюанси перетворюють "звичайну комерційну справу" на справу державного значення.
Втім, нагадаю: усе це можливе лише в тому випадку, якщо Господарський суд Києва ухвалить рішення на користь Kernel. Але які шанси на такий результат, навіть за максимально прихильного ставлення суду?
Набагато вірогіднішим виглядає інший сценарій: навіть дружньо налаштований Господарський суд Києва може відмовити у вимогах саме до "Сенс Банку", залишивши єдиним відповідачем Greatford. А Greatford — це порожня компанія, у якої фактично нічого немає.
Тоді виникає просте запитання: навіщо все це? Навіщо брати на себе такі репутаційні ризики й налаштовувати проти себе уряд?
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.