Мені, мабуть, через глупоту, завжди здавалося, що історію треба пам'ятати й робити з неї висновки.
Протягом багатьох сотень років чвари та взаємні претензії поляків і українців призводили до розколу та зникнення країни, де вони спільно проживали. Призводили до рабства та смерті народів.
Нездатність домовитися, стати спиною до спини в потрібний момент, губила століття спільного добробутного державного будівництва.
Але вчепитися один одному в горло в той момент, коли ворог стоїть біля дверей - це наше все! Втратити країну через гордість і політичні амбіції - це те, що траплялося не раз і не двічі.
Взаємна недовіра та скелети в шафі перетворювали й поляків і українців на здобич у власному домі, чим завжди радісно користувалися сусіди.
Продовжуємо в тому ж дусі.
Нехай уже мертві поховають своїх мертвеців. Раз і назавжди.
Не забути, а пробачити одне одному.
Не перераховувати могили, не піднімати на прапор тих, хто вбивав братів.
Просто пробачити минуле, зробити висновки й побудувати відносини так, щоб ніколи більше ворог не зміг скористатися нашими внутрішніми проблемами.
Раз і назавжди поставити крапку.
Шкода, що миттєві політичні інтереси та бажання пропіаритися на кістках предків затьмарюють розум.
Союз України та Польщі - це те, чого найбільше не хоче і чого боїться Росія. Це те, що найбільше потрібно Польщі та Україні, щоб вижити у разі чергової спроби росіян усе відібрати й поділити.
Шкода, що бракує ані розуму, ані політичної волі, щоб оцінити миттєві вигоди та їхні наслідки.
Дуже шкода.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.